Ухвала

від 03.12.2024 по справі 447/371/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №1-кп/447/32/24 Справа №447/371/21

У Х В А Л А

щодо закриття кримінального провадження

03.12.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження № 12021140250000014, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2021, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глиняни Золочівського району Львівської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, працюючого машиністом екскаватора ПП «Торговий Дім «Будпромтрейдинг», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

представник потерпілого ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 , займаючи, згідно наказу № 18-к від 12.01.2021, посаду машиніста екскаватора (КП 8111) в Приватному підприємстві «Торговий дім «Будпромтрейдинг», що за адресою: вул. Зелена, 4, с. Тростянець, Миколаївського району, Львівської області, ЄДРПОУ 43153204, будучи особою якій ввірені товарно-матеріальні цінності, а саме: дизельне паливо, яке належне ПП «Торговий дім «Будпромтрейдинг», маючи умисел на заволодіння ввіреним йому дизельним пальним в кількості 80 літрів, перебуваючи на території виробничої зони підприємства, що по АДРЕСА_2 , 03.02.2021, близько 06:30 години, з метою власного незаконного збагачення, умисно, незаконно, з паливної ємкості ввіреного йому гусеничного екскаватора марки LIEBHERR R964C HDSL LITRONIC, р.н.з. НОМЕР_1 , за допомогою спеціально підшуканого та підготовлено шлангу, злив 80 літрів дизельного палива в 4 пластикові ємності, яким заволодів (привласнив) та розпорядився на власний розсуд - сховавши у багажному відсіку автомобіля марки «Mersedes Benz 300D», р.н.з. НОМЕР_2 , що був припаркований неподалік чим спричинив матеріальних збитків вказаному підприємству на загальну суму 1664, 64 гривень.

Вищевказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано я привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні, після виконання вимог ст.ст. 342-348 КПК України, судом у відповідності до положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України запитано згоду обвинуваченого ОСОБА_3 закриття кримінального провадження в частині його обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України.

Обвинувачений дав згоду і не заперечував проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Прокурор вважав наявними підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого обвинуваченим діяння, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Представник потерпілого в судовому засіданні клопотання підтримав, просив закрити кримінальне провадження.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 , думку прокурора та представника потерпілого, суд дійшов наступного висновку.

На час, до якого відноситься інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 в сумі 2189 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2021 році складала 1094,50 грн. (2189 грн. 50%).

Положеннями ст. 191 КК України встановлено кримінальну відповідальність за привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.

У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом привласнення чи розтрати.

Таким чином, відповідно до ч.3 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2021 році на час, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_3 діяння, привласнення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 218 грн. 90 коп. Якщо вартість майна перевищувала 218 грн. 90 коп., то наставала кримінальна відповідальність.

Отже, привласнення чужого майна вартістю до 218 грн 90 коп на час, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_3 діяння, кваліфікувалися за ч.1 ст.51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом привласнення, а привласнення чужого майна вартістю понад 218 грн 90 коп - за ч. 1 ст. 191 КК України.

З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Згідно з ч.1 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Відтак суд дійшов висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_3 привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, оскільки вартість майна, у здійсненні привласненні якого він обвинувачується, згідно обвинувального акта становить 1664,64 грн.

Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти закриття за цією підставою.

Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Враховуючи наведене та те, що під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 , втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ним діяння, а саме привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, і обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження в цій частині на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Водночас суд враховує, що скасовано кримінальну протиправність діяння, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , але не скасовано його протиправність взагалі. Враховуючи стадію судового провадження, прокурор не позбавлений можливості, за наявності підстав, направити необхідні документи до органу, уповноваженому порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 372, 376, 479-2 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Кримінальне провадження, внесене 03.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140250000014, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України, - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський районниу суд Львівської області протягом семи діб з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію.

Суддя ОСОБА_1