Рішення

від 03.12.2024 по справі 453/1825/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1825/24

№ провадження 2/453/673/24

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Сколівськийрайонний судЛьвівської областіу складі: головуючого судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну обсягу сімейних прав,-

в с т а н о в и в:

28.10.2024 року позивач ОСОБА_1 вособі свогопредставника адвоката БорисоваС.І.через систему«Електронний суд» звернувсядо Сколівського районного суду Львівської області зпозовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:

-внести зміни до договору про визначення місця проживання дитини від 08.01.2024 року, укладений між ОСОБА_1 , громадянином України та ОСОБА_2 , громадянкою України;

-пункт 2.2 договору: «Переїзд батька на місце постійного проживання за кордон разом із дитиною є суттєвою зміною істотної умови цього договору, а тому має бути погоджений окремо стронами в додатковій письмовій угоді до цього договору, з обов`язковим врахуванням інтересів дитини та її думки (за умови, що дитина досягла достатнього віку та здатна самостійно висловити свою думку). Якщо сторони не можуть дійти згоди, спір між ними має бути вирішений у судовому порядку» - виключити;

-пункт 3.4 договору викласти в наступній редакції: «Оскільки ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за дитиною, матір ОСОБА_2 має право бачитися та особисто спілкуватися із дитиною у будь-який зручний для дитини час, за попередньою згодою батька».

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 31.10.2024 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 03.12.2024 року без учасників справи.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 07 червня 2017 року по 09 квітня 2024 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що 08 січня 2024 року між ним та ОСОБА_2 було досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утриманні спільної дитини ОСОБА_3 та укладено договір, пунктом 2.1 якого визначено місце постійного проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Після підписання вказаного договору та подання до суду заяви про розірвання шлюбу відносини з відповідачкою погіршилися, така не з`являлася вдома, не бачилася з дитиною, жодної участі у вихованні, піклуванні про стан здоров`я, благополуччя, матеріальному забезпеченні дитини не здійснює. Натомість всю увагу, забезпечення і виховання планує приділити дитині у новоствореній сім`ї. На думку позивача, така поведінка колишньої дружини створює передумови для зловживання батьківськими правами та може нагативно вплинути на права та інтереси їх спільного сина. З метою запобігання можливого негативного впливу з боку матері та зловживання з її сторони своїми правами, з метою захисту прав дитини, у позивача виникла необхідність змінити обсяг сімейних прав та внести зміни до договору про визначення місця проживання дитини від 08.01.2024 року, яким встановлено певний обсяг сімейних прав та батьківських обов`язків. Внести такі зміни до договору за спільною згодою сторін не вдалося.

Крім цього, позивач зазначає, що військовозобов`язаний і відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути призваний на військову службу. Враховуючи той факт, що він виключно самостійно виховує і доглядає дитину, мати участі у вихованні та піклуванні дитини не бере, його призов, як батька дитини, взагалі позбавить дитину батьківського піклування та поставить під загрозу його життя.

02.12.2024 відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано заяву, в якій така заперечує щодо вимог позивача ОСОБА_1 та вказує, що такий не надає їй можливості бачитися з дитиною, порушує умови договору, залишає дитину на невідомі особи. В місці де проживає дитина не має відповідних умов для такого проживання, намість у неї є трикімнатна квартира з усіма необхідними умовами, для проживання дитини саме з нею, як матір`ю.

На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, сторони спору являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2022 року Славською селищною радою Стрийського району Львівської області на підставі актового запису №4.

Згідно рішенняСколівського районногосуду Львівськоїобласті від09квітня 2024року (справа№453/117/24), шлюб міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2017 року Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (актовий запис № 185), було розірвано.

08 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі Батько), з однієї строни, та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_4 ), з іншої сторони, далі Батько та Матір спільно іменуються як «Строни» або «Батьки», а кожен окремо як «Сторона», уклали Договір про визначення місця проживання дитини. Зокрема, у даному договорі зазначено:

2.1. Сторонами погоджено, що дитина постійно проживатиме разом з Батьком ( АДРЕСА_1 ). Батько зобов`язується негайно повідомити Матір про зміну місця постійного проживання не менш, ніж за 2 (два) календарні тижні (за умови переїзду в території України). Отримувати згоду від Матері на такий переїзд не потрібно.

2.2. Переїзд Батька на місце постійного проживання за кордон разом із Дитиною є суттєвою зміною істотної умови цього Договору, а тому має бути погоджено окремо Сторонами в додатковій письмовій угоді до цього Договору, з обов`язковим врахуванням інтересів дитини та її думки (за умови, що дитина досягла достатнього віку та здатна самостійно висловити свою думку). Якщо Сторони не можуть дійти згоди, спір між ними має бути вирішений у судовому порядку.

2.3. Сторони домовилися в однаковій мірі піклуватися про благополуччя та здоров`я дитини, а також виконувати будь-які дії, направлені на всебічне та повне навчання і розвиток дитини, з обов`язковим врахуванням інтересів дитини та її думки (за умови, що дитина досягла достатнього віку та здатна самостійно висловити свою думку).

3.4. Оскільки дитина постійно проживатиме з Батьком, Матір має право бачитися та особисто спілкуватися із дитиною у будь-який, зручний для дитини час.

2.5. Під час зустрічі дитини із Матір`ю, Батько має право бути присутнім під час таких зустрічей.

2.6. За письмовою згодою Батька, Матір має право вивозити на відпочинок дитину під час свят, канікул або в інший вільний від навчання час.

2.7. Той із Батьків, який планує вивезти дитину у відпустку, бере на себе всі витрати, пов`язані із харчуванням, транспортуванням, проживанням та дозвіллям дитини на весь час подорожі.

Так, позивач в позові зазначає про те, що під час виконання цього договору між сторонами договору почали виникати непорозуміння щодо виконання умов такого, зокрема матір дитини жодної участі у вихованні, піклуванні, матеріальному забезпеченні дитини не приймає. З метою запобігання можливого негативного впливу з боку матері та захисту прав дитини, позивач вважає, що у нього виникла необхідність змінити обсяг сімейних прав та внести зміни до договору про визначення місця проживання дитини, яким встановлено певний обсяг сімейних прав та батьківських обов`язків, а саме:

-пункт 2.2 договору: «Переїзд батька на місце постійного проживання за кордон разом із дитиною є суттєвою зміною істотної умови цього договору, а тому має бути погоджений окремо стронами в додатковій письмовій угоді до цього договору, з обов`язковим врахуванням інтересів дитини та її думки (за умови, що дитина досягла достатнього віку та здатна самостійно висловити свою думку)». Якщо сторони не можуть дійти згоди, спір між ними має бути вирішений у судовому порядку» - виключити;

- пункт 3.4 договору викласти в наступній редакції: «Оскільки ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за дитиною, матір ОСОБА_2 має право бачитися та особисто спілкуватися із дитиною у будь-який зручний для дитини час, за попередньою згодою батька».

Позивач вказує на те, що внести такі зміни до договору в добровільному порядку за згодою сторін не вдалося.

В обгрунтування наведених вище обставин позивач надав суду наступні докази.

Згідно актів остеження житлово-побутових умов, складених 13.05.2024 року та 16.10.2024 року комісіями в складі: адміністратора ЦНАПу ОСОБА_5 , інспектора ВОБ ОСОБА_6 тастарости сіл Тухля, Либохора, Головецько, Пшонець ОСОБА_7 , адміністратора ЦНАПу ОСОБА_5 , інспектора ВОБ Плечій М.І., встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований і проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Разом з таким зареєстровані і проживають, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 син. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 колишня жінка, не зареєстрована і не проживає. Оцінка матеріально-побутових умов проживання задовільна.

Згідно характеристики адміністратора ЦНАПу Славської селищної ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_5 на гр. ОСОБА_1 , 1991 року народження, жителя с. Тухля Стрийського району Львівської області, такий за час проживання в селі зарекомендував себе з доброї сторони, доброзичливий, ввічливий, з повагою відноситься до жителів старшого покоління. Розлучений, не працює. Прожиавє у житловому будинку, який належить матері. Скарги на протиправну поведінку гр. ОСОБА_1 не поступало.

Згідно довідки № 1240, виданої 17.10.2024 року старостою сіл Тухля, Либохора, Головецько, Пшонець ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час не проживає за місцем реєстрації дитини та участі у вихованні дитини не бере.

У матеріалах справи наявна заява відповідачки ОСОБА_2 , в якій вона повідомляє суд про те, що має іншу сім`ю та очікує на дитину від іншого чоловіка. У вихованні та забезпеченні сина ОСОБА_3 брати участь не планує, оскільки її колишній чоловік ОСОБА_1 сам приймає участь у вихованні та забезпеченні дитини.

Так, предметом позову в даній справі є зміна обсягу сімейних прав шляхом внесення змін до договору про визначення місця проживання дитини від 08.01.2024 року, а саме зміна пункту 3.4 договору, яку позивач просить викласти в наступній редакції: «Оскільки ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за дитиною, матір ОСОБА_2 має право бачитися та особисто спілкуватися із дитиною у будь-який зручний для дитини час, за попередньою згодою батька».

Дослідивши умови договору та викладені позивачем підстави внесення змін до такого, судом прослідковується наявність спору, предметом якого є підтвердження за позивачем певного правого стасусу, а саме статусу батька який самостійно виховує дитину.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклавши договір про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , узгодили порядок участі кожного з них у вихованні сина, обумовивши, зокрема, що постійним місцем проживання дитини є місце проживання батька; батьки обумовили спілкування з дитиною; усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між батьками. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як вже судом зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що позивач фактично просить встановити факт самостійного виховання ним сина шляхом внесення змін до договору про визначення місця проживання дитини, проте обраний ним спосіб захисту його права на визначення за ним правового статусу батька, який самостійно виховує дитину може мати негативні наслідки для матері дитини, потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

Разом з тим, суд зазначає, що згідност. 9 СК України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цьогоКодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 8 СК України якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Частиною 4 статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, норми Цивільного кодексу можуть застосовуватися при розгляді спору про визнання договору недійсним (неукладеним) або про його розірвання лише щодо майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми.

Згідно з положеннями ЦК України договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним відповідно до Цивільного кодексу України. Сторони можуть за взаємною згодою змінити договір. Підставою для змін можуть бути будь-які обставини, що мають значення для однієї зі сторін.

Суд не погоджується з позицією позивача про те, що в разі виникнення спору з питання зміни договору, укладеного відповідно до ст. 157 СК України, заінтересована сторона може звернутися до суду про зміну договору. До сімейних відносин не можуть застосовуватися ті норми Цивільного кодексу, які не узгоджуються із суттю сімейних відносин.

Якщо між батьками не досягнуто домовленості з аліментних питань, місця проживання дитини та її виховання, суд не вправі судовим рішенням внести зміни в такий договір.

На переконання суду, позивачем не правильно обраний спосіб захисту його права на визначення за ним правового статусу батька, який самостійно виховує дитину, шляхом внесення змін у договір про визначення місця проживання дитини.

Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що у відповідності до норм статті 157 СК України, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи письмового договору, укладеного 08 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , такий договір, всупереч вимогам Закону, не є нотаріально посвідченим, а відтак такий є нікчемним.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 та ч. 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК Україниналежними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вище обставини вказують на відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у заявлений ним спосіб щодо ухвалення судового рішення про зміну обсягу сімейних прав, шляхом внесення змін до договору про визначення місця проживання дитини від 08.01.2024 року.

Так, якв задоволенні позову суд відмовляє повністю, то у відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,264,265, 268,274 ЦПК України, ст.ст. 7, 9, 157 СК України, суд-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну обсягу сімейних прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка:ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя