Ухвала від 02.12.2024 по справі 120/15903/24

УХВАЛА

м. Вінниця

02 грудня 2024 р.Справа № 120/15903/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді:Комара Павла Анатолійовича, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військово-лікарської комісії при комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 10" Одеської міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військової частини НОМЕР_1 , із наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісії при комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 10" Одеської міської ради, оформленого довідкою від 27.08.2024 року № 586 про визнання ОСОБА_1 придатним до проходження служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку оперативного забезпечення, охорони;

- зобов`язати позаштатну постійно діючою військово-лікарською комісії при комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 10" Одеської міської ради провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 .

Разом із матеріалами позовної заяви представником позивача подано клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення військово-лікарської комісії при комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня № 10" Одеської міської ради, оформленого довідкою від 27.08.2024 року № 586 до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі. Вказане клопотання мотивоване правовими наслідки у вигляді перебування позивача на військовій службі за неможливості виконувати бойові завдання.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено два випадки при яких допускається забезпечення позову, як до його пред`явлення, так і на будь-якій стадії розгляду справи: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписом п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено вид забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Посилання заявника на оскаржувану довідку військово-лікарської комісії, відповідно до якої останній визнаний придатним до військової служби, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у матеріалах позовної заяви не окреслено.

Незгода заявника із рішеннями/висновками уповноваженого суб`єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправним і скасування індивідуального акта не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку стосовно ступеня придатності до військової служби, особа наділена правом звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з покликанням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402.

Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною ВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, що є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, що спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що заявником на час вирішення заяви про забезпечення позову не надано, а судом не встановлено обґрунтованих доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивачем на момент розгляду заяви не підтверджено вказаних у ній обставин, а саме не надав доказів, які б свідчили, що після прийняття спірної довідки ВЛК існує виключна необхідність зупинити дію такої довідки, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відтак, заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки базується на необґрунтованих припущеннях позивача.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяКомар Павло Анатолійович