Постанова

від 07.11.2024 по справі 521/17012/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/697/24

Справа № 521/17012/17

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивачі, відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступниками якої є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6 ,

третя особа, відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грані»,

третя особа - арбітражний керуючий Колмикова Тетяна Олександрівна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступниками якої є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 у складі судді Гуревського В.К.,

встановив:

У жовтні 2017 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 , третя особа ТОВ «Грані», у якому просили суд: визнати за ОСОБА_1 майнові права на частини квартири АДРЕСА_1 Одеса, вул. Маршала Малиновського, 16 -Б; визнати за ОСОБА_2 майнові права на частини квартири АДРЕСА_2 (будівельний номер 91) загальною площею 51,4 кв.м., розташованої на 7 поверху двосекційного 16-поверхового житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгівельними приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язати ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у доступі до квартирі АДРЕСА_2 (будівельний номер НОМЕР_1 ) загальною площею 51,4 кв.м., розташованої на 7 поверсі двосекційного 16-поверхового житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгівельними приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати.

У лютому 2018 року, ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ГРАНІ», у якому просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , укладеного між ТОВ «ГРАНІ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19.08.2016 № 3п/М16/16; визнати недійсним акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_4 -Б від 07.12.2016 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , укладеного між ТОВ «ГРАНІ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19.08.2016 № 3п/М16/16.

Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору арбітражного керуючого Колмикову Т.О. (Том І: а.с. 193).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1764,60 грн.

Не погодившись з наведеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 та постановити нове про задоволення їх позовних вимог та відмовити у зустрічному позові ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 належним чином не виконано своїх зобов`язань по сплаті коштів за умовами Додаткової угоди від 18.03.2013. Зокрема, Додатковою угодою від 18.03.2013 до договору купівлі - продажу майнових прав №3/М10/07, сторонами, окрім зміни умови щодо строків закінчення будівництва, було збільшено ще і розмір оплати за договором на 15420,00 грн., які ОСОБА_6 мала сплатити до 30.03.2013. Проте з наданих ОСОБА_6 квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що частину зобов`язань у розмірі 12000,00 грн. було сплачено нею 18.03.2013, а решту, у розмірі 3420,00 грн. сплачено лише 02.08.2013, тобто ОСОБА_6 порушено строки оплати вартості об`єкту купівлі - продажу на 143 календарних дні, у зв`язку із чим, відповідно до п. 6.4. та п. 7.2. договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 у ТОВ «Грані» виникло право на односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань за договором купівлі - продажу майнових прав №3/М10/07 щодо передачі об`єкта купівлі - продажу за актом прийому - передачі, як то передбачено п.5 договору, що дає підстави для висновку про наявність права у ТОВ «Грані» на наступний продаж майнових прав на квартиру третім особам. Крім того, скаржники посилаються також на те, що договір купівлі-продажу майнових прав №3/M10/07 від 25.04.2007, укладений між ТОВ «Грані» та ОСОБА_6 є розірваним, а сплачені кошти ОСОБА_7 було отримано, що підтверджується копією угоди від 27.05.2013 до договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 та копією видаткового касового ордеру від 27.05.2013, отже договір купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 від 25.04.2007, на момент укладання договору купівлі - продажу майнових прав №3п/М16/16 від 19.08.2016 між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був припинений, що свідчить про безпідставність зустрічного позову ОСОБА_6 . При цьому, заявляючи клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, ОСОБА_6 мала довести, що підписи на видатковому касовому ордері від 27.05.2013 дійсно їй не належать, але з невідомих причин відмовилася від проведення почеркознавчої експертизи.

Також скаржники зазначають, що Акт звірки від 05.02.2016 є недопустимим, недостовірним доказом та викликає сумнів щодо його підписання ТОВ «Грані», оскільки він підписаний неуповноваженою особою зі сторони ТОВ «Грані», на ньому відсутній відбиток печатки товариства та складено на бланку, який містить відомості 4-річної давності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують також тим, що ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, пропустивши строк позовної давності для звернення до суду. Також, на думку скаржників, ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, видаючи себе за потенційного власника спірного майна, оскільки за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_5 належить з 03.05.2018 ОСОБА_8 , а тому ОСОБА_6 є неналежним позивачем, оскільки не набула прав, які були б порушено.

З огляду на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати, відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі та задовольнити первісні позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 залишити без змін, оскільки всі доводи апелянтів фактично зводяться до повтору позовних вимог разом із запереченнями на зустрічну позовну заяву. Апелянтами не вказано на жодне порушення закону з боку суду під час прийняття рішення у справі, не зазначено які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судом, які стали підставою для прийняття незаконного рішення у справі. Вимоги апелянтів не підлягають задоволенню, виходячи з обставин справи, а саме того, що майнові права від початку укладання договору купівлі - продажу майнових прав у відношенні квартирі АДРЕСА_4 належали лише ОСОБА_6 .

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.11.2023 зупинено провадження у справі № 521/17012/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 до вступу правонаступників.

Ухвалою цього ж суду від 23.01.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17.11.2021 та витребувано від Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса відомості щодо кола спадкоємців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою апеляційного суду від 20.06.2024 залучено у справі правонаступників ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В судове засідання суду апеляційної інстанції, зявився представник ОСОБА_6 , інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

В ході апеляційного розгляду справи, від арбітражного керуючого Колмиковою Т.О. надійшло клопотання, у якому остання просить суд справу №521/17012/17 розглядати без її участі, за наявними в матеріалах справи документами (Том V: а.с. 103).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Грані» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 (а.с. 92-96, т. 1).

Згідно п. 2.1. вказаного договору Продавець зобов`язується передати Покупцю Об`єкт купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт купівлі-продажу й здійснити оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.4. договору:

- Об`єкт будівництва - 16 (шістнадцяти) поверхова житлова будівля у АДРЕСА_6 та провулку Союзного;

- Новозбудоване майно - житлове приміщення загальною площею 50,6 (п`ятдесят цілих шістдесят сотих) метрів квадратних, будівельний № квартири АДРЕСА_7 , розташоване на 7 поверсі;

- Об`єкт купівлі-продажу - безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що після внесення 100% внесків і по закінченні 45 робочих днів з дати підписання акту введення в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта будівництва, Продавець зобов`язується передати Покупцеві Об`єкт купівлі-продажу за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.3. договору плановий строк закінчення будівництва Об`єкта будівництва та введення в експлуатацію встановляється: 4-ий квартал 2009 року.

Згідно до п. 7.1. Одностороння відмова від виконання даного Договору не допускається, крім випадків встановлених даним Договором і чиним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. Продавець гарантує, що права третіх осіб на Об`єкт купівлі-продажу відсутні.

Згідно платіжного доручення № 366570 від 25 квітня 2007 року ОСОБА_6 сплатила на рахунок ТОВ «Грані» 229977 грн. відповідно до п. 4.1. договору, що становило на той час 100 % внесків за об`єкт (а.с. 97, т. 1).

18 березня 2013 року між тими самими сторонами було укладено додаткову угоду до Договору купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року (а. с. 98, т.1) про таке:

1. Сторони по Договору дійшли розуміння та згоди про збільшення в процесі будівництва вартості одного: кв. м. Об`єкту купівлі-продажу на 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.). Відповідно до досягнутої згоди Покупець додатково до суми визначеної Договором у редакції від 25.04.2007 року сплачує Продавцю за житлове приміщення № НОМЕР_1 , розташоване на 7 поверсі, загальною площею 51,4 метрів квадратних - 15420,00 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.) ( з урахуванням ПДВ);

2. Сторони дійшли згоди змінити п. 4.1. Договору і викласти його у наступній редакції: «4.1. Загальний розмір оплати Покупця по Договору становить 245397,00 грн. (двісті сорок п`ять тисяч триста сорок сім грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ.;

3. Покупець зобов`язаний здійснити додаткову оплату Продавцю у розмірі згідно п.1 даної Додаткової угоди у термін - до 30 березня 2013року.;

4. Сторони дійшли згоди змінити п. 3.3. Договору і викласти його в наступній редакції «3.3 Строк закінчення будівництва Об`єкта будівництва та введення в експлуатацію встановлюється: - 2 квартал 2013 року».;

5. Покупець зобов`язується здійснити повну оплату по Договору до 30 березня 2013 р. Продавець зобов`язується передати Об`єкт купівлі-продажу за актом приймання - передачі, а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт купівлі-продажу після повної оплати суми, закінчення будівництва Об`єкта будівництва та введення в експлуатацію на умовах, визначених п. 5 Договору.;

6. Дана Додаткова Угода є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, та вступає в силу з моменту її підписання.

Згідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів № 110 від 18 березня 2013 року та № 166 від 02 серпня 2013 року ОСОБА_6 сплатила на рахунок ТОВ «Грані» 15420 грн., що становило на той час 100 % внесків за об`єкт (а.с. 103, т. 1).

Відповідно до акту звірки від 05 лютого 2016 року між сторонами договору суму 245397 грн. було своєчасно сплачено до умов договору (а.с. 91, т. 1).

На час звернення до суду відповідач безпідставно, в порушення п. 5.1. Договору, не передав ОСОБА_6 об`єкт будівництва у власність за актом прийому-передачі. Усні звернення ОСОБА_6 залишилися поза увагою відповідача. Перед зверненням до суду вона звернулась до відповідача письмово з вимогою про передачу їй об`єкта будівництва у власність за актом прийому-передачі.

Вказані обставини підтверджуються рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року по справі № 521/7279/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 26.06.2018 та постановою Одеського апеляційного суду від 07.10.2021, за яким зобов`язано ТОВ «Грані» виконати умови пункту 5.1. договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, укладеного між ТОВ «Грані» та ОСОБА_6 шляхом підписання акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_8 .

Також судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2016 року між ТОВ «Грані», з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з іншої сторони, було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 3п/М16/16, за умовами якого останні набули в рівних частках (по 50% кожний) майнові права на житлове приміщення загальною площею 51,4 кв. м., будівельний № квартири АДРЕСА_9 .

19 серпня 2016 року на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав №Зп/М16/16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було внесено на користь ТОВ «Грані» повний розмір оплати за договором у розмірі 241977,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 312 від 19 серпня 2016 року, а також Довідкою ТОВ «Грані» за вих. № 1711/8, згідно якої позивачі виконали свої зобов`язання по сплаті суми ціни договору.

Згідно п. 3.3. Договору купівлі-продажу майнових прав № Зп/М16/16 плановий строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію будинку встановлюється на 4-й квартал 2016 року.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору купівлі-продажу майнових прав № 3п/М 16/16 сторони передбачили порядок прийому-передачі майнових прав на новозбудоване майно за цим договором, після здачі будинку в експлуатацію, згідно якого, після внесення 100% внесків і по закінченню 45 робочих з дати підписання акту введення в експлуатацію закінченого будівництвом будинку, продавець зобов`язується передати покупцеві новозбудоване майно - житлове приміщення загальною площею 51,4 кв. м., будівельний № квартири АДРЕСА_9 , за актом приймання-передачі.

Згідно п. 5.2. Договору купівлі-продажу майнових прав № 3п/М16/16 технічний паспорт на квартиру, а також документи про право власності на неї позивачі оформлюються самостійно та за свій рахунок після отримання Акту приймання-передачі квартири.

14 листопада 2016 року вищевказаний будинок був прийнятий до експлуатації, згідно Акту готовності об`єкта до експлуатації від 14 листопада 2016 року, виданого Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради та Сертифіката серія ІV №165163221762, виданого 17 листопада 2016 року Одеською міською радою.

Згідно розпорядження Малиновської районної адміністрації ОМР №584/01-06 від 07 грудня 2016 року об`єкту нерухомого майна - двосекційному 16-поверховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і підземним паркінгом, загальною площею квартир 10082,9 кв. м., житловою площею квартир 4886,5 кв. м., кількість квартир - 140 квартир, площа вбудованих, збудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 1136,10 кв. м.. кількість поверхів - 16, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

07 грудня 2016 року між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 3п/М 16/16 було підписано Акт приймання-передачі майнових прав, згідно якого позивачі прийняли в натурі квартиру АДРЕСА_10 (будівельна адреса: АДРЕСА_11 ).

Згідно довідки TOВ «Грані» за вих. № 1745/1 від 27 січня 2017 року, квартира АДРЕСА_12 , у зв`язку із приведенням у відповідність нумерації квартир у будинку, згідно технічної інвентаризації введеного в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6 , районний суд виходив з того, що ТОВ «Грані» не мало право розпоряджатися майновими правами на квартиру АДРЕСА_4 під час укладення договору купівлі-продажу № 3п/М16/16 від 19 серпня 2016 року, оскільки ці майнові права вже були продані за договором № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року та продавцю не належали. За умовами першого договору ТОВ «Грані» не мало самостійного права на вчинення дії без внесення відповідних змін у перший договір, а тому за наявності діючого та невиконаного договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року фактично розпорядилось правом, якого в нього не було і порушило права ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, а тому договір № 3п/М16/16 від 19 серпня 2016 року є недійсним. Також суд дійшов висновку про недійсність акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_5 від 07 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19 серпня 2016 року № 3п/М16/16, оскільки вказаний договір є недійсним, а акт прийому-передачі квартири був похідним від нього і порушує права ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_6 виконала умови договору купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року разом із додатковою угодою від 18 березня 2013 року до договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, а саме повністю сплатила вартість об`єкту купівлі - продажу, зокрема квартири АДРЕСА_4 , а отже виконала повністю свої зобов`язання за вказаними угодами.

Установивши зазначені обставини, районний суд дійшов вірного висновку про те, що ТОВ «Грані» не мало право розпоряджатися майновими правами на квартиру АДРЕСА_4 під час укладення договору купівлі-продажу № 3п/М16/16 від 19 серпня 2016 року, оскільки ці майнові права вже були продані за договором № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року та продавцю не належали, а тому за наявності діючого та невиконаного договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року фактично розпорядилось правом, якого в нього не було і порушило права ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, у зв`язку із чим договір № 3п/М16/16 від 19 серпня 2016 року є недійсним.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 належним чином не виконано своїх зобов`язань по сплаті коштів за умовами Додаткової угоди від 18.03.2013. Зокрема, скаржники зазначають про те, що Додатковою угодою від 18.03.2013 до договору купівлі - продажу майнових прав №3/М10/07, сторонами, окрім зміни умови щодо строків закінчення будівництва, було збільшено ще і розмір оплати за договором на 15420,00 грн., які ОСОБА_6 мала сплатити до 30.03.2013, однак частину зобов`язань у розмірі 12000,00 грн. було сплачено нею 18.03.2013, а решту, у розмірі 3420,00 грн. сплачено лиш 02.08.2013, тобто ОСОБА_6 порушено строки оплати вартості об`єкту купівлі - продажу на 143 календарних дні, у зв`язку із чим, відповідно до п. 6.4. та п. 7.2. договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 у ТОВ «Грані» виникло право на односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань за договором купівлі - продажу майнових прав №3/М10/07 щодо передачі об`єкта купівлі - продажу за актом прийому - передачі, як то передбачено п.5 договору, що дає підстави для висновку про наявність права у ТОВ «Грані» на наступний продаж майнових прав на квартиру третім особам.

Проте вказані доводи скаржників є необґрунтованими та безпідставними, з огляду наступне.

Як вбачається з договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року та додаткової угоди до нього від 18 березня 2013 року було використано та узгоджено між сторонами декілька різних термінів та умов. Так сторони у договорах погоджують між собою не тільки поняття «внесків», які мають бути сплачені у відповідності до встановлено графіку платежів і їх розмір, а й окремого поняття «додаткової оплати». За прострочення «додаткової оплати» додаткової відповідальності, між сторонами в додатковій угоді від 18 березня 2013 року до договору №3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, встановлено не було.

Таким чином, право на одностороннє припинення обов`язків продавця передбачене пунктами 6.4 та 7.3 Договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року було предметом домовленості (щодо відповідальності покупця) і стосувалось лише суми грошових внесків в розмірі 229977 грн.

«Додаткова оплата» узгоджена сторонами в додатковій угоді від 18 березня 2013 року до договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, частиною 3 якої було визначено: - «Покупець зобов`язаний здійснити додаткову оплату Продавцю у розмірі згідно п.1 даної Додаткової угоди у термін до 30 березня 2013 року».

Тобто «додаткову оплату» не було віднесено до «внесків», відповідно не погоджено змін або доповнень до існуючого графіку «внесків». Було визначено дату, до якої їх необхідно здійснити.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року (до якого не вносились зміни у додатковою угодою від 18 березня 2013 року): «За прострочення оплати згідно до умов цього Договору Покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) проценту від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Покупець зобов`язаний, у випадку пред`явлення відповідної вимоги Продавця, сплатити Продавцю суму нарахованої пені».

Виходячи з вищевказаного ТОВ «Грані», на підставі прострочення ОСОБА_6 платежу на суму 3420 грн., набуло лише право на нарахування пені за таке прострочення у відповідно до п. 6.3. Договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, у зв`язку із чим доводи скарги в цій частині є неспроможними.

Безпідставними є і посилання скаржників на те, що договір купівлі-продажу майнових прав №3/M10/07 від 25.04.2007, укладений між ТОВ «Грані» та ОСОБА_6 є розірваним, а сплачені кошти ОСОБА_7 було отримано, що підтверджується копією угоди від 27.05.2013 до договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 та копією видаткового касового ордеру від 27.05.2013, отже договір купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 від 25.04.2007, на момент укладання договору купівлі - продажу майнових прав №3п/М16/16 від 19.08.2016 між ТОВ «Грані» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був припинений, що свідчить про безпідставність зустрічного позову ОСОБА_6 .

Так, матеріалами справи встановлено, що заперечуючи проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 , відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відзив на зустрічний позову, в додатках до якого долучили копію угоди від 27.05.2013 до договору купівлі-продажу майнових прав №3/М10/07 від 25.04.2007 та копію видаткового касового ордеру від 27.05.2013 (Том І: а.с. 170-176).

Разом з тим, також встановлено, що ОСОБА_6 надала до суду відповідь на відзив, поданий на зустрічну позовну заяву, у якому остання зазначала, що підпис у вказаній вище угоді та у видатковому касовому ордері нею не виконувалися, вона ніколи не вчиняла такої угоди і ніколи не отримувала грошових коштів від ТОВ «Грані», тому вказана угода та видатковий касовий ордер є підробленими документами на підставі яких ТОВ «Грані» фактично розпорядились її майновими правами. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_6 було подано до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи вищевказаних документів (Том ІІ: а.с. 1-10) та в подальшому неодноразово заявлялися різні клопотання про витребування доказів, а саме вказаних документів у різних осіб (Том ІІ: а.с. 11-13, 16-18, 46-47).

Однак як встановлено, на вимогу суду першої інстанції, стороною позивачів за первісним позовом не надано оригіналів угоди від 27 травня 2013 року про розірвання договору № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року між ТОВ «ГРАНІ» та ОСОБА_9 та видаткового касового ордеру від 27 травня 2013 року, посилаючись на те, що оригінали вказаних документів перебувають у ОСОБА_10 , як у останнього директора ТОВ «Грані».

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 19.09.2018 зобов`язано ОСОБА_10 надати суду для огляду оригінали вищезазначених документів (Том ІІ: а.с.147-149), проте вказана ухвала залишена ОСОБА_10 без виконання, у зв`язку із чим доводи скаржників про те, що ОСОБА_6 з невідомих причин відмовилася від проведення почеркознавчої експертизи є неспроможними.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що суперечливою є позиція відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно того, що вже після укладання угоди від 27 травня 2013 року про розірвання договору від 25 квітня 2007 року № 3/М10/07, ТОВ «Грані» продовжує приймати грошові кошти від ОСОБА_6 за додатковою угодою від 18 березня 2013 року до Договору купівлі-продажу майнових прав № 3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, а саме: за квитанцією № 166 від 02 серпня 2013 року на суму 3400,0 грн. Тобто виходячи зі змісту наявних документів вбачається, що ОСОБА_6 спочатку укладає угоду про розірвання договору купівлі - продажу (27 травня 2013 року), а потім перераховує решту частину суми (02 серпня 2013 року), що є нелогічним.

Необґрунтованими є і твердження скаржників у апеляційній скарзі про те, що Акт звірки від 05.02.2016 є недопустимим та недостовірним доказом, оскільки вказаний Акт звірки від 05 лютого 2016 року між ТОВ «ГРАНІ» та ОСОБА_6 є належним та достовірним доказом тих обставин, що ТОВ «ГРАНІ» продовжувало договірні відносини за договором №3/М10/07 від 25 квітня 2007 року, так як в даному документі зазначається хто і за яких обставин його склав. Будь-які докази, що спростовують укладення цього акту уповноваженою особою ТОВ «Грані» або його недостовірність, відповідачами за зустрічним позовом у відповідності до ст. 81 ЦПК України надані не були.

Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску ОСОБА_6 строку позовної давності відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Так, загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно зі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас застосувати її суд може лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Тлумачення ч.3 ст. 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції може вирішити заяву відповідача про застосування строку позовної давності, якщо він не міг скористатись правом на подання цієї заяви до суду першої інстанції у зв`язку неповідомленням належним чином про розгляд справи та не прийняттям участі у розгляді справи.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався з повідомленням сторін.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про розгляд справи та вони скористалися своїм правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву. Їх представник приймав участь в судових засіданнях.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяви про застосування позовної давності не подавали та про пропуск ОСОБА_6 строку в судовому засіданні не заявляли, тому доводи апеляційної скарги з приводу пропуску ОСОБА_6 строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, підстави для вирішення питання щодо застосування строку позовної давності у суду апеляційної інстанції відсутні.

Необґрунтованими є і доводи скаржників про те, що ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, видаючи себе за потенційного власника спірного майна, оскільки за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_5 належить з 03.05.2018 ОСОБА_8 , а тому ОСОБА_6 є неналежним позивачем, оскільки не набула прав, які були б порушено.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по вказаній справі є квартира АДРЕСА_13 , тоді як ОСОБА_8 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 289,1 кв.м., розташованого на першому, другому поверхах будинку за тією ж адресою, тобто це зовсім інше нерухоме майно, яке не є предметом спору даної справи, тому доводи скарги в цій частині також є безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що позивачі за зустрічним позовом не змогли довести у відповідності до вимог ст. ст. 76-83 ЦПК України таких обставин, як підстави свого позову, а тому оскаржуване рішення є законним, мотивованим та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступниками якої є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 03.12.2024

Головуючий

Судді: