Постанова

від 03.12.2024 по справі 585/1100/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м.Суми

Справа №585/1100/24

Номер провадження 22-ц/816/1293/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради»

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 березня 2024 року про відмову у видачі наказу, постановлену суддею Цвєлодубом Г.О., у м. Ромни

у с т а н о в и в :

У березні 2024 року КП «Ромникомунтепло» РМР» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 39133,15 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Ухвалою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 березня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги ЖКГ.

В апеляційній скарзі КП «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» не погоджується з вказаною ухвалою судді, вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, що позбавляє заявника права на звернення до суду, а тому просить вказану ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Звертає увагу на те, що ст. 163 ЦПК України у наказному провадженні не передбачено, що ненадання заявником (яким подано заяву в електронній формі) доказів надсилання заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику, має бути наслідком відмови заявнику у видачі судового наказу, а також вказане не узгоджується з вимогами ст. 169 ЦПК України.

Вважає, що відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала судді суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

Установлено, що 05.03.2024 р. КП «Ромникомунтепло» РМР» звернулося до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги ЖКГ, поданою через підсистему «Електронний суд».

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявником не дотримано вимог ст.163 ЦПК України при зверненні до суду з такою заявою, оскільки до заяви не було долучено доказів надсилання листом з описом вкладення боржнику копії заяви про видачу судового наказу з додатками.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положеннями статті 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» передбачає можливість звернення особи, якій належить право вимоги, а також органів та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів частин 1-3 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, положення статті 163 ЦПК України не містять обов`язку заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику.

При цьому, як передбачено вимогами частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;

3) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

4) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

5) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;

6) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

7) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відсутність обов`язку заявника за приписами статті 163 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику, виключають можливість відмови судді у видачі судового наказу з підстав подання заяви з порушенням вимог статті 163 ЦПК України за пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України.

Безпідставним є тлумачення судом першої інстанції зазначеного обов`язку заявника, виходячи з норм частиною 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки дана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме заяви про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, в наказному проваджені.

Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц.

Відповідно до приписів частини 2 статті 169 ЦПК України законодавець передбачив, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Зазначеною нормою процесуального права щодо розгляду справ наказного провадження передбачено процесуальний порядок, за яким саме на суд покладено обов`язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.

Ураховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана у справі ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» задовольнити.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 березня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов