Рішення

від 28.11.2024 по справі 160/21133/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуСправа №160/21133/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛМА ТРЕЙДИНГ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛМА ТРЕЙДИНГ" до Дніпровської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.24 № UA110000/2024/000017/2.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "ЕЛМА ТРЕЙДИНГ" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронні митну декларацію 25.07.2024 № 24UA110130017004U2, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

22 серпня 2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, яка доставлена до електронного кабінету відповідача

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05 вересня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, під час проведення процедури консультацій декларантом не спростовані розбіжності та відсутність даних. Таким чином, враховуючи результати митного контролю, та те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було здійснено коригування митної вартості товару.

10.09.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив Дніпровської митниці є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Крім того, позивачем подана до суду 06 вересня 2024 року та 30.10.2024 року документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача.

01 листопада 2024 року відповідачем поданні заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 23000,00 грн, посилаючись на те, що такі витрати є неспівмірними із складністю цієї справа.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛМА ТРЕЙДИНГ (покупець) та компанією SINDO PG Co., Ltd. (Корея) (продавець) укладений контракт №128, за яким продавець продає, а покупець купує «Косметичні препарати або засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою», країна походження Корея, ціна асортимент, кількість й умови поставки вказані в інвойсах, який є невід`ємною частиною контракту.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД № 25.07.2024 № 24UA110130017004U2 із зазначенням митної вартості товарів на рівні 5,9087 долари США/кг, надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від23.06.23 № 128; рахунок(інвойс) від 20.02.24 № SD-ELM-2024.02.20; банківська платіжна інструкція від 29.02.24 № 101; банківськаплатіжна інструкція від 15.07.24 № 112; рахунок перевізникавід 12.07.24 № 148; рахунок перевізника від 22.07.24 № 163; рахунок перевізникавід 22.07.24 № 165; довідка перевізника від 22.07.24 № 47; митна декларація країни відправлення від 15.04.24 № 13996-24-000970X.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

Відповідно до п.4.3 контракту від 23.06.2023 №128 ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі на кожну окрему партію товару. Інвойси підписуються постачальником в односторонньому порядку. Відповідно до пункту 4.4 вищевказаного контракту ціна товару, у тому числі, не включає вартість тари (палет), упаковки та/або термозбіжної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару до місця поставки, якщо інше не погоджено сторонами. Відповідно до підпунктів а) та б) пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Декларантом до митного контролю не надано документи щодо вартості тари (палет), упаковки та або термозбіжної упаковки, вартості робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням. Довідкою від 22.07.2024 № 47 про транспортні витрати наведено перелік витрат за

маршрутом Інчхон (Корея) порт Бусан (Корея) порт Констанца (Румунія). Проте надані рахунки на оплату транспортних витрат від 12.07.2024 № 148, від 22.07.2024 №163, від 22.07.2024 №165 не містять відомостей щодо вартості завантаження товару у місті Інчхон (Корея) та вартості завантаження товару на борт судна у порту Бусан (Корея).

Надані до митного контролю платіжні інструкції Swift від 29.02.2024 №101 та від 15.07.2024 №112 містять посилання лише на контракт від 23.06.2023 № 128, що унеможливило однозначну ідентифікацію оцінюваної партії товару з наданими платіжними інструкціями. Крім того, інвойсом від 20.02.2024 № SD-ELM-2024.02.20 визначено наступні умови оплати: 30% передплата (advance payment); 70% балансовий платіж перед відвантаженням зі складу продавця (balance payment before shipment from the seller warehouse). Декларантом до митного контролю надано платіжну інструкцію Swift від 29.02.2024 №101 на суму 36295 дол. США, що складає 28,87% від суми інвойсу та платіжну

інструкцію від 15.07.2024 №112 на суму 89409,80 дол. США, що складає 71,13% від суми інвойсу.

Таким чином, сплачені за вищевказаними платіжними інструкціями суми не узгоджуються із сумою інвойсу, що може свідчити про наявність інших платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до пункту 3.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 12.03.2021 №120321 (далі договір ТЕО), укладеного імпортером з експедитором ТОВ «Єврофорвард Сервіс», вартість перевезення, включаючи всі супутні послуги і плату експедитору, вказуються в додатках до договору, заявках на перевезення або протоколах погодження експедиторських послуг та їх вартості, які є невід`ємною частиною цього договору. Рахунки на оплату від 12.07.2024 № 148, від 22.07.2024 №163, від 22.07.2024 №165 посилаються на договір від 12.03.2021 №120321 та додаток від 30.04.2024 №6. Додаток від 30.04.2024 №6 має форму заявки на поставку оцінюваної партії товару. В наданій заявці (Додаток від 30.04.2024 №6) зазначено маршрут перевезення товару, узгоджений імпортером та експедитором: порт Бусан (Корея) -порт Костанта (Румунія) до м. Коломия (Україна). Відповідно до умов заявки встановлено наступні витрати за доставку товару: - погоджена вартість послуг доставки із порта Бусан (Корея) до порта Костанта (Румунія): еквівалент 6010 дол.США (транспортно-експедиційні послуги за межами України); - вартість вивантаження контейнера з борта судна, оформлення транзитної декларації Т1 (до митного оформлення не надана) в порту Константа (Румунія) -1430 євро (транспортно-експедиційні послуги за межами України);- вартість автодоставки з порту Константа (Румунія) в м.Коломия (Україна) еквівалент 1430 дол.США по курсу НБУ на день завантаження.

Враховуючи вищезазначене, заявкою до договору не підтверджено те, що на експедитора ТОВ «Єврофорвард Сервіс» покладено доставку товару за маршрутом Інчхон (Корея) - порт Бусан (Корея), і відповідно, не включено витрати до складових митної вартості товару. Хоча, в довідці експедитора ТОВ «Єврофорвард Сервіс» від 22.07.2024 №47 зазначено маршрут перевезення товару: Інчхон (Корея)- порт Бусан (Корея)-порт Костанта (Румунія) доп/п Орлівка (Україна). Інформація про м. Коломия у довідці від 22.07.2024 №47 не наведена.

Також, наданий до митного контролю коносамент № LSSA2404563 датовано «25.04.2024». Отже, товар завантажено на борт судна 25.04.2024 (зазначена дата пов`язується з початком надання послуг), однак надана до митного контролю заявка № 6 до договору ТЕО датована «30.04.2024», що не кореспондується з датою початку надання послуг. Зазначене може свідчити про наявність інших заявок до договору ТЕО, які до митного контролю не надані, та має прямий вплив на рівень складових митної вартості, а саме на вартість перевезення та розвантажувально-навантажувальних робіт. Окрім того, п.3.2 договору ТЕО зазначено, що платежі на підставі виставлених рахунків здійснюються у строки, вказані у відповідній заявці. Якщо такий строк не встановлений, то замовник здійснює платіж протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором.

Враховуючи те, що в наданій заявці від 30.04.2024 відсутні умови щодо строків оплати послуг експедитора, на момент подання ЕМД від 25.07.2024 № 24UA110130017004U2 послуги, за рахунками від 12.07.2024 № 148, від 22.07.2024 №163, від 22.07.2024 №165 повинні бути оплачені. Банківські платіжні документи декларантом до митного контролю не надані.

В наданій копії митної декларації країни відправлення від 15.04.2024 № 13996-24-000970X ціна партії товару у графі 46 зазначена на комерційних умовах FOB на рівні 125705,00 дол.США. В графі 49 ціна зазначена на комерційних умовах EXW на 125705,00 дол. США. Умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товaру для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки, умови поставки EXW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Документи, що підтверджують зазначені складові митної вартості до митного контролю не надано.

Відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; документи, що містять відомості про вартість страхування (оплата страховки); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант електронним повідомленням від 30.07.2024 № 30.07.24-1 повідомив митницю про відмову від подання додаткових документів.

Декларантаповідомлено,що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документахта відомостях,наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документу згідно сформованогопереліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначеннямитноївартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати.

30.07.24 Дніпровською митницею прийняте рішення прокоригування митної вартості товарів№ UA110000/2024/000017/2, за якиммитнавартість товару № 1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 3304990000 скоригована в сторону збільшення в 2, 9 рази з 5,9087долари США/кг до 17,0100 долари США/кг та у якомувказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного.

Митнавартість товару № 2 за кодом згідноз УКТЗЕД 3401300000 не була скоригована відповідачем.

30.07.24 відповідачемприйнята картка відмови у митному оформленні № UA110130/2024/000610, в якій вказано, що для митного оформлення товару позивачу необхідно подати нову митну декларацію відповідно до рішення митної вартості.

Позивач не погодившись із рішенням прокоригування митної вартості товарів№ UA110000/2024/000017/2 у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що митна вартість товарів за митною декларацією з МД № 25.07.2024 № 24UA110130017004U2 базувалась на ціні товарів в розмірі 5,9087 долари США, яка була вказана в рахунках-фактури (інвойсах): рахунок (інвойс) від 20.02.24 № SD-ELM-2024.02.20; та оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями (SWIFT), за яким експортеру товару було сплачено вказану у інвойсі 20.02.24 № SD-ELM-2024.02.20 суму 125 705, 00 долари США 2 переказами (36295,20долари США та 89409,80 долари США) та в яких є посилання на поданий відповідачу контракт від 23.06.23 № 128.

На підтвердження витрат з транспортування товару ТОВ «ЄВРОФОРВАРД СЕРВІС» (ІКЮО 41749181) до митного оформлення було надано, зокрема документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарівпозивача морським та наземним транспортом з Кореї до митного кордону України в розмірі 377 323,05 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, а також неможливості обчислити витрати на транспортування товару до кордону України за наданими документами щодо транспортно - експедиційних витрат по поставці товару.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже наведені зауваження не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

За сукупності викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що вказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (коносамент, копії митної декларацій країни відправлення, документи на підтвердження проведення передплати за товар) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

На підставі встановлених обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 30.07.24 № UA110000/2024/000017/2.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛМА ТРЕЙДИНГ підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 22 224,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією № 1601 від 16.08.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 22 224,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Дніпровської митниці.

Крім того позивачем зазначено, що відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.01.2024 року, ТОВ ЕЛМА ТРЕЙДИНГ сплатили на користь адвоката ОСОБА_1 гонорар у розмірі 14 500,00 грн (а.с. 75-78).

01.11.2024 відповідачем подано до суду клопотання в якому зазначено, що що юридичний аналіз рішення митного органу й поданих із ними для митного оформлення документів не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання позовної заяви, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок відповідача. Митниця вважає, що у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, акту наданих послуг пропорційно до Договору. Встановлений адвокатом тариф є значно завищеним, розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.

За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги від 08.01.2024, укладеним між ТОВ ЕЛМА ТРЕЙДИНГ та адвокатом Афоніним Олександром Вікторовичем.

Відповідно до пункту 1.1 договору Адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного, податкового, митного права та інших галузей права, законодавства яро адміністративні правопорушення; організовувати ведення претензійно-позовної роботи; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах будь-якої спеціалізації та інстанції (місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді), органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі, у органах державної виконавчої служби, правоохоронних та контролюючих органах. Державній митній службі України та її територіальних органах (відокремлених підрозділах).

Пунктом 2.5 договору визначено, що на підтвердження факту надання адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг в 2 примірниках, який підписується сторонами.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору, сторонами узгоджена наступна вартість юридичних послуг, які застосовуються до судових справ та послуг, розпочатих/наданих з 08.01.24: 3 000, 00 грн. за 1 годину роботи адвоката, 2 500, 00 грн. за 1 годину участі в судовому засіданні.

Загальна вартість наданих послуг складається в загальної вартості послуг наданих, відповідно до підписаних Сторонами актів приймання-передачі адвокатських послуг, Клієнт зобов`язаний оплатити прийняті послуги на підставі рахунку, отриманого від адвоката протягом 5 (п`ятьох) робочих днів з моменту отримання рахунку, але виключно після підписання Сторонами акту приймання-передачі таких послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової допомоги від 08.01.2024; рахунок від 05.08.2024 № 1/SIN-2 на суму 14500,00 грн.; акт приймання-передачі від 05.08.2024 року до договору про надання правової допомоги від 08.01.2024 на суму 14500,00 грн.; виписку про рух коштів по рахунку.

Так, в акті прийому-передачі наданих послуг від 05.08.2024 на загальну суму 14 500,00 грн. зазначено вид правової допомоги, а саме:

1. Аналіз рішення митного органу №UA110130/2024/000017/2, митних декларацій №24UA110130017004U2 та №24UA110130017292U0 й поданих із ними для митного оформлення документів. Вартість 7000,00 грн.

2. Підготовка тексту позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення митного органу 30.07.24 № UA110000/2024/000017/2, формування додатків до позовної заяви в форматі PDF, створення позовної заяви в підсистемі «Електронний суд» та подання із накладенням ЕЦП. Вартість 6000,00 грн.

3. Підготовка адвокатського запиту від 04.08.2024 на адресу ДМСУ щодо надання копії митної декларації та статистичних відомостей, виготовлення сканованої копії адвокатського запиту та скріплення ЕЦП, направлення засобами електронного зв`язку на адресу ДМСУ. Вартість 1500,00 грн.

Крім того, в акті прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 зазначено про надання таких послуг, як підготовка відповіді на відзив у справі 160/21133/24, виготовлення її сканованої копії та направлення через підсистему «Електронний суд». Вартість 8500,00 (а.с. 101-104).

Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Крім того, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірах 23000,00 грн підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є неспівмірними з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛМА ТРЕЙДИНГ (вул. Самійленка, буд. 3, м. Коломия, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н,78203; ІК в ЄДРПОУ 43971154) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, ІК в ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.07.2024 № UA110000/2024/000017/2.

Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, ІК в ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛМА ТРЕЙДИНГ (вул. Самійленка, буд. 3, м. Коломия, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н,78203; ІК в ЄДРПОУ 43971154) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 22 224,00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев