Ухвала

від 02.12.2024 по справі 215/6947/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 грудня 2024 р.Справа № 215/6947/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня №16 Криворізької міської ради Криштопа Ігоря Петровича (50053, м. Кривий Ріг, вул. Мусорського, буд. 32а, код ЄДРПОУ: 01986233) про встановлення компетенції, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2024 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня №16 Криворізької міської ради Криштопа Ігоря Петровича (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- встановити наявність компетенції (повноважень) виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня №16 Криворізької міської ради Криштопа Ігоря Петровича при отриманні заяви від 02.05.2022 року вх. №538 створювати штучні перешкоди для прийняття ненормативного правового акту та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати прийняти такий акт.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року по справі №215/6947/24 адміністративну справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 року, справу передано на розгляд судді Боженко Н.В.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17.

Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року по справі № 280/9295/20, від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року по справі №990/15/23, від 22.03.2018 року по справі у справі №800/559/17.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 року у справі №215/1516/24, від 14.08.2024 року у справі №215/7675/23, від 24.07.2024 року у справі №215/2914/24, від 17.07.2024 року у справі №215/1518/24, від 11.06.2024 року у справі №215/368/24, від 28.05.2024 року у справі №215/3847/23, від 13.05.2024 року у справі №215/2424/21, від 13.05.2024 року у справі №215/33/24, від 18.04.2024 року у справі№215/1519/23, від 18.04.2024 року у справі №215/1189/23, від 18.04.2024 року у справі №215/121/23, від 27.03.2024 року №215/5916/23, від 11.03.2024 року у справі №215/5332/22, від 06.03.2024 року у справі №215/2486/22, від 28.02.2024 року у справі №215/118/23, від 11.01.2024 року у справі №215/4846/23, від 28.12.2023 року у справі №215/4613/23, від 16.10.2023 року у справі №215/104/23.

Суд підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв`язку з заявленням основної вимоги. Таким чином, цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем фізичною особою.

Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства Криворізька міська лікарня №16 Криворізької міської ради Криштопа Ігоря Петровича про встановлення компетенції.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко