Рішення

від 03.12.2024 по справі 280/7645/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2024 року Справа № 280/7645/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, ЄДРПОУ 05402335) представник адвокат Шкабуро Олександр Віталійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 174/4-0801 від 16 квітня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16.04.2024 уповноважена особа Головного управління ДПС у Запорізькій області Сергієнко Л.В. прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 174/4-0801, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 179 973,28 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПрАТ "Електротехнологія". Позивач зазначає, що змісту оскаржуваного рішення відповідача не можливо встановити періоду та структури боргу за яким його прийнято, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення і є окремою і достатньою підставою для визнання цього рішення протиправним та його скасування. Недоліки оскаржуваного рішення впливають на можливість чітко встановити його зміст, зокрема не дає можливості встановити періоду, підстави виникнення, виду податку за яким прийнято, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

30 серпня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Запорізькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Рішення про стягнення коштів без звернення до суду за №174/4-0801 винесено 16.04.2024 без порушення 90-денного терміну після виникнення боргу (граничного терміну сплати зобов`язань за декларацією згідно якої виник борг) та при цьому, відсутнє непогашене зобов`язання держави перед платником. При винесенні рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена форма не порушена. У рішенні №174/4-0801 винесено 16.04.2024 визначено увесь перелік відомостей, що вимагається ст. 95 Податкового кодексу України та затвердженою примірною формою такого рішення. Немає жодних підстав для визнання протравним рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Також, відповідач зазначає, що станом на 15.08.2024 борг за яким винесено рішення №174/4-0801 винесено 16.04.2024 погашено в повному обсязі та рішення є виконаним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечує доводи відповідача у відзиві, з посиланням на судову практику просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, призначено судове засідання на 24.09.2024 о/об 11:00 год.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відкладено розгляд адміністративної справи на 10.10.2024 об 11:30 год.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 зупинено провадження у справі до 03.12.2024 та призначено наступне судове засідання на 03.12.2024 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 03.12.2024 поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні 03.12.2024 представниками сторін подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на те, що сторони у судове засідання не з`явилися, подавши відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд з урахуванням частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що слід здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

16 квітня 2024 року уповноважена особа Головного управління ДПС у Запорізькій області Сергієнко Л.В. прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за №174/4-0801, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 179 973,28 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Приватною акціонерного товариства "Електротехнологія".

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.5 статті 95 ПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення, встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 «Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України».

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Верховним Судом в постанові від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, судом касаційної інстанції вказано, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Відповідач стверджує, що за позивачем податковий борг обліковується тривалий час безперервно, що вбачається з інтегрованої картки платника по ПДВ, тобто це ті суми боргу, які у відповідності до вимог ст. 87 ПКУ підлягали погашенню попередньо за борг, що виник за деклараціями платника по факту несплати самостійно визначених зобов`язань за якими винесено рішення № 174/4-0801 контролюючого органу. Відповідно, коли позивач у 2023-2024 році сплачував кошти за певним призначенням , або вони стягувались контролюючим органом, згідно вимог ст. 87 ПКУ здійснювалось погашення податкового боргу у календарній черговості. Доказів повної сплати боргу за попередніми зобов`язаннями станом на момент винесення оскаржуваного рішення позивачем не надано. Борг за Позивачем існував тривалий час та безперервно, що вбачається з ІКП та відповідно зобов`язання за деклараціями жовтня-грудня 2023 року не могли бути погашені ПРАТ «Електротехнологія» вчасно. Як наслідок, і всі наступні декларації не були погашені вчасно через наявність податкового боргу та відповідно кошти, що надходили, направлялись у погашення податкового боргу у календарній черговості його виникнення. Дана обставина також добре вбачається з інтегрованої картки платника по ПДВ. У графі З ІКП «Опис операції» чітко вбачається історія виникнення, погашення податкових зобов`язань , виникнення та погашення податкового боргу. Зокрема, в ІКП Позивача по податку на додану вартість міститься наступна інформація : за датою 30.10.2023 у графі 3 є запис «Збільшено недоїмки за декларацією №9275735469». Перед цим згідно даних ІКП у графі 3 від 02.10.2023 є запис «Збільшено недоїмки за декларацією №99242837874» і т.д. (копія ІКП додається). Отже, на момент винесення спірного рішення податковий борг існував за попередніми звітними періодами та додатково виник у поточних звітних періодах. Жодними наданими товариством доказами не встановлено факт повної відсутності податкового боргу по ПДВ за ПРаТ «Електротехнологія» на якусь певну дату. У свою чергу, факт наявності боргу, його тривалість та історія виникнення чітко вбачається з інтегрованої картки платника (далі - ІКП) по ПДВ 2023-2024, що є належним доказом у справі.

Водночас, з оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 174/4-0801 від 16 квітня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не вбачається, що воно стосується тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, суд погоджується з доводами позивача, що спірне рішення не дає можливості перевірити правильність суми податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято. Відсутність у рішенні вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Отже відсутність у рішенні відповідача вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Доводи відповідача про наявність у позивача з 2015 року безперервного боргу, не спростовують тієї обставини, що спірне рішення не дає можливості перевірити правильність суми податкового боргу, оскільки приписи ст. 95 ПК України передбачають можливість погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, а не зазначення в рішеннях інформації, за яким податком виник податковий борг, підстав його виникнення.

Також відповідач зазначає, що сплачені позивачем суми в погашення задекларованих зобов`язань направлені контролюючим органом на погашення податкового боргу минулих періодів. Проте суд враховує наявність ряду судових рішень між цими ж сторонами, зокрема про стягнення податкового боргу та оскарження рішень, якими нараховані грошові зобов`язання, і оскарження аналогічних рішень та відсутність доказів, чи вплинули вони на визначення податкового боргу, щодо якого прийнято спірне рішення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Таким чином, доходить висновку про те, що рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 174/4-0801 від 16 квітня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу прийнято не добросовісно і не пропорційно та фактично ставить позивача у ситуацію юридичної невизначеності у процедурі стягнення податкового боргу у порядку п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, то суд дійшов висновку про наявність підстав для його визнання протиправним та скасування.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 189, 238, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, ЄДРПОУ 05402335) представник адвокат Шкабуро Олександр Віталійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 174/4-0801 від 16 квітня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 грудня 2024 року.

Суддя О.О. Артоуз