Рішення

від 02.12.2024 по справі 300/7845/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. справа № 300/7845/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 16.09.2024 року №286-К «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани».

Позовні вимоги мотивовані винесенням Управлінням Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області протиправного наказу від 16.09.2024 року №286-К «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.11.2024 року на адресу суду від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві та зазначає що позивач під час засідання дисциплінарної комісії погодився стосовно допущених ним недоліків у роботі та свою провину частково визнав, в зв`язку з чим дисциплінарною комісією за результатами розгляду дисциплінарного провадження встановлено наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 63 Закону України «Про державну службу». Просить відмовити у задоволенні позову.

11.11.2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

14.11.2024 року від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області надійшло заперечення, в якому зазначає, що у відповіді на відзив позивач не спростовує доводів викладених у відзиві на позовну заяву . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

Наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 21.10.2019 року №368-К ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції в УДМС в Івано-Франківській області.

За час роботи на вказаній посаді дисциплінарні стягнення на позивача не накладались, був заоохочений подяками та грамотами .

Наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 16.09.2024 року №286-К на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Наказ вмотивований тим, що за результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно позивача та у зв`язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку передбаченого п.5 4.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»,що полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов`язків передбачених п. 1,2,3 Розділу 3 посадової інструкції,п. 1,6,7,8 ч. 1 ст.8 Закону України «Про державну службу»,п. 1.3 ч.6 ст.13-1 та ст42 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктами 1,3,8 пункту першого та п.п.2,10,17,18 пункту другого розділу ІІ Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.05.2021 № 277/21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2021 року за № 914/36536,що полягає в неналежній організації роботи за напрямком запобігання та виявлення корупції.

Підставою для видання вказаного наказу слугувало Подання дисциплінарної комісії від 13 вересня 2024 року , в якому, з посиланням на вище вказані нормативні акти рекомендовано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності з застосуванням виду стягнення - оголошення догани, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про державну службу».

В поданні також зазначено недоліки, які були виявлені за результатами перевірки роботи позивача:

- відсутності звітної інформації за III та IV квартали 2023 року та І і ІІ квартали 2024 року у відповідності до вимог наказу ДМС від 30.03.2023 року № 69 «Про затвердження Антикорупційної програми ДМС на 2023-2035 роки;

- неналежної організації роботи в напрямку ведення профілактичних та роз`яснювальних заходів з метою своєчасного виявлення та врегулювання конфлікту інтересів;

- відсутності розпорядчого документу щодо функціонування внутрішніх каналів повідомлення, через які викривач матиме можливість повідомити про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень,інших порушень Закону України «Про запобігання корупції»;

- відсутності у СЕД «Мегаполіс» листа УДМС в Івано-Франківській області від 25.05.2022 року №2601.11/5824-22.

Щодо вказаних недоліків позивачем була подана довідка, якою він надав короткі роз`яснення .

3 приводу виконання вимог наказу ДМС від 30.03.2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми Держаної міграційної служби України на 2023-2025 роки», позивач вказав, що ним подавався звіт у форматі затверджених Пріоритетних напрямків роботи Державної міграційної служби України на 2024 рік та Плану роботи Державної міграційної служби України на 2024 рік, які за своїм змістом містять ідентичну інформацію, і від ДМС України на протязі тривалого часу зауважень не надходило.

Щодо проведення навчань з працівниками територіальних підрозділів УДМС в області ,то вони проводяться ,оскільки вказаний недолік був зазначений в доповідній записці.

Щодо відсутності розпорядчого документу про функціонування внутрішніх каналів повідомлення, через які викривач матиме можливість повідомити про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, то позивач зазначає, що даний наказ йому до виконання адресований не був.

Щодо відсутності у СЕД «Мегаполіс» листа УДМС в Івано-Франківській області від 25.05.2022 року №2601.11/5824-22, ОСОБА_1 дано пояснення, що частина працівників територіальних підрозділів відмовилось проходити анонімне опитування згідно додатку до вказаного листа, позивач вирішив вилучити з СЕД «Мегаполіс», однак вказана програма видалила повністю лист. Вважаючи ,що наказ УДМС України в Івано-Франківській області від 16.09.2024 року № 286-K являється протиправним та підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

У свої діяльності позивач керується Законом України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», та іншими нормативними актами.

Основні обов`язки державного службовця закріплені у Законом України «Про державну службу», відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Дослідивши посадову інструкцію головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, яку обіймає позивач суд встановив, що відповідно до пунктів 1; 2; 3 Розділу 3 даної інструкції основними посадовими обов`язками є розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов`язаних з корупцією; надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання здійснення конфлікту інтересів,сприяння врегулювання,інформування керівника відповідального суб`єкта та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи ,вжиті для його врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Засади дисциплінарної відповідальності державної службовців визначені у главі 2 цього Закону.

Як установлено частиною першою статті 64 Закону №889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону №889-VIII).

Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону №889-VIII. Ними, з-поміж іншого, є: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України (пункти 1, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону №889-VIII).

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Як визначено частиною другою статті 62 Закону №889-VIII, державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIIIдисциплінарним проступком, серед іншого, є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

У розумінні цієї норми під посадовими обов`язками розуміються ті, які покладаються на державного службовця у зв`язку з обійманням ним конкретної посади у певному органі, та службові обов`язки, які покладаються на нього у зв`язку із набуттям статусу державного службовця. Безпосередні посадові обов`язки кожного державного службовця визначаються у посадовій інструкції.

З аналізу наведених норм слідує, що дисциплінарний проступок - це протиправна винна поведінка (дія або бездіяльність) державного службовця, яка підпадає під ознаки одного з правопорушень, передбачених частиною другою статті 65 Закону. Об`єктом дисциплінарного проступку є службовий обов`язок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця як обов`язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності. Наслідком таких дій є завдання шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому працює державний службовець. Керівники державної служби є суб`єктами дисциплінарної відповідальності, а з огляду на важливість виконуваних ними організаційно-управлінських завдань та функцій, рівень їхньої відповідальності є вищим порівняно з підлеглими їм державними службовцями.

Складовими дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків) є дії або бездіяльність працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника службових обов`язків; вина; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) та порушенням або ж неналежним виконанням покладених на працівника обов`язків.

Частиною першою статті 68 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Згідно з частинами першою, десятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців конкретизовано Порядком №1039. Така процедура передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи (пункт 2 розділу І Порядку №1039).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

Водночас стаття 73 Закону №889-VIII, якій за змістом відповідає пунктом 24 Порядку №1039, передбачає, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частина друга статті 73 Закону №889-VIII, пункт 25 Порядку №1039 визначають зміст дисциплінарної справи.

Відповідно до пункту 31 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Згідно з пунктом 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Отже, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

За приписами пункту 35 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.

За правилами, встановленими статтею 75 Закону, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з положеннями частин 2 - 4 статті 67 Закону №889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4). вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного визначення провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого характеру дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п`ята статті 74 Закону №889-VIII).

За вимогами частини одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII, пункту 36 Порядку №1039 суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

За змістом частини 2 статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII, Порядку № 1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 822/46/18.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 63 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, підставою для видачі оскаржуваного наказу є подання дисциплінарної комісії від 13.09.2024 року.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани послугувало те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено вину у вчиненні дисциплінарного проступку, яка полягає у встановленні порушення п.5 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»,що полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов`язків , передбачених п. 1,2,3 Розділу 3 посадової інструкції,п. 1,6,7,8 ч. 1 ст.8 Закону України «Про державну службу»,п. 1.3 ч.6 ст. 13-1 та ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції» підпунктами 1,3,8 пункту першого та п.п.2,10,17,18 пункту другого розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції,затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.05.2021 № 277/21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2021 року за № 914/36536.

Разом з тим, з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.09.2024 року № 286-K , а також подання дисциплінарної комісії , вбачається, що відповідачем не зазначено, які наслідки мали місце, як результат вчинених ОСОБА_1 дій .

Відповідачем не доведено під час проведення дисциплінарного провадження, що самі факти описані в поданні спричинили негативні наслідки.

Враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 140/2819/19, суд дійшов висновку, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Тобто, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані зокрема Законом №889-VІІ, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.

Дисциплінарна комісія під час прийняття рішення про наявність у позивача дисциплінарного проступку не встановила: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження, зокрема: ступінь вини, характер і тяжкість вчиненого проступку, наявність шкоди; чи містять дії позивача ознаки дисциплінарного проступку, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою позивача; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений.

В оскаржуваному наказі зазначено кваліфікацію вчиненого дисциплінарного проступку, однак у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому саме полягає вчинене позивачем порушення, не наведено суті невиконання ним посадових обов`язків, не зазначено, які саме не виконані розпорядження, акти органів державної влади, накази (розпорядження) та доручення керівників.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Також, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також суд звертає увагу на те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало підставою для внесення його до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що відповідачем не наведено які саме порушення здійснено позивачем, а лише зазначено, що ним порушено низку норм нормативно-правових актів які встановлюють його посадові обов`язки, без конкретизації порушень та не зазначено, які настали наслідки в зв`язку з такими порушеннями, суд вважає, що наказ Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 16.09.2024 року №286-К є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 16.09.2024 року №286-К «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.