Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/17263/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/17263/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Качковського А.С., представників відповідача Самойленка В.М., Познякової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий цвіт" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білий цвіт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №24713/28122023 від 28.12.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №24720/28122023 від 28.12.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 відкрито адміністративне провадження у справі у порядку загального позовного провадження за позовом ТОВ «Білий цвіт» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень.

Позов мотивовано тим, що: Щодо Договору оренди вагона № SC8-23/2022 від 19.09.2022, укладеного з АВ «LTG CARGO» (Литва).

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час витати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Звертаємо Вашу увагу, що 23.09.1996 між Урядом України і Урядом Литовської Республіки було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка набрала чинності 25.12.1997 (далі - Конвенція) Відповідно до ст. 2 Конвенції («Податки, на які поширюється Конвенція»), ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягується від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення, (п. 1 ст. 2 Конвенції). Податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та від загальної суми майна або з окремих їх елементів, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки, що справляються з доходів від приросту вартості майна (п. 2 ст. 2 Конвенції).

Конвенція поширюється на такі податки в Україні зокрема: податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян.

Відповідно до ст. 7 Конвенції («Прибуток від комерційної діяльності»), прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 Конвенції («Інші доходи»), види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Таким чином, виплати на користь нерезидента оподатковуються тільки у державі, в якій такий нерезидент зареєстрований та є податковим резидентом. ПК України встановлює 2 (дві) умови для застосування пільгової ставки відповідно до умов міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування:

-нерезидент-отримувач доходу повинен бути бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу;

-нерезидент-отримувач доходу є податковим резидентом країни, з якою укладеною міжнародний договір щодо уникнення подвійного оподаткування.

Товариство вважало за необхідне зазначити, що застосування пільгової ставки 0% при виплаті доходу за оренду вагонів на користь АВ «LTG «CARGO» (Литва) повністю відповідало як положенням ПК України, так і Конвенції, оскільки: 1) отримувач доходів - АВ «LTG «CARGO» (Литва) є бенефіціарним власником такого доходу; 2) на момент здійснення виплати АВ «LTG «CARGO» (Литва) був та залишається податковим резидентом Литви; 3) Товариству не відомі будь-які факти, які б вказували на протизаконність застосування пільг, передбачених ПК України та Конвенцією.

Щодо Договору на надання послуг № 23/06/22-01к від 23.06.2022, укладеного з UAB «Baltijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва).

Позивач вказує, що відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

к) інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, доходи нерезидентів з джерелом походження з України у зв`язку з наданими послугами перевезення, не оподатковуються податком на прибуток.

Навіть якщо припустити, що ДПС обґрунтовано перекваліфікувало надання послуг за Договором на надання послуг № 23/06/22-ОІк від 23.06.2022 є орендою контейнерів, то у Товариства були б усі правові підстави для застосування пільгової ставки 0% при здійсненні виплат на користь нерезидента, що повністю відповідало б як положенням ПК України, так і Конвенції, оскільки: 1) отримувач доходів - UAB «Baltijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва) є бенефіціарним власником такого доходу; 2) на момент здійснення виплати UAB «Baltijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва) був та залишається податковим резидентом Литви; 3) Товариству не відомі будь-які факти, які б вказували на протизаконність застосування пільг, передбачених ПК України та Конвенцією.

Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що перевіркою встановлено порушення пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 1877280 грн., в т.ч. за півріччя 2022 року 233910 грн., три квартали 2022 року 402705 грн., 2022 рік 945592 грн., І кв.2023 931688 грн.;

пп.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2022 року, три квартали 2022 року, 2022 рік, І кв.2023 року.

Зазначено, що доходи у вигляді орендної плати виплачені на користь нерезидента AT «LTG Cargo» (Литва) та UAB «Batijos Logistikos ir Investiciju centras» підпадають під визначення «роялті», що встановлена у частині 3 статті 12 «Роялті» Конвеції та повинні оподатковуватись з урахуванням граничної межі податку, що встановлена у частині 2 статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування і складатиме 10 відсотків від суми таких доходів та сплачується за рахунок таких доходів. При цьому особою уповноваженою справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи - ТОВ «Білий цвіт». Податок з доходу нерезидента, що підлягає сплаті становить 1877280 грн., в т.ч. за півріччя 2022 року 233910 грн., три квартали 2022 року 402705 грн., 2022 рік 945592 грн., І кв.2023 931688 грн.

Відповідачем також подано додаткові пояснення, де зазначено, що Договір на надання послуг між Позивачем та UAB «Batijos Logistikos ir Investiciju centras» за своєю природою є договором оренди контейнерів.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

ТОВ «Білий цвіт» (код ЄДРПОУ 37813456) взято на облік у контролюючих органах 27.07.2011. Основним вид діяльності - 52.10 «Складське господарство», податковий номер - 37813456.

Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.п. 69.2 та п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl (із змінами та доповненнями), на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 07.11.2023 року № 2238-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛИЙ ЦВІТ» з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України за період з 01.01.2022 по 31.03.2023.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2023 № 25682/10-36-23-02.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Білий цвіт» наступні порушення:

- пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 1877280 грн., в т.ч. за півріччя 2022 року 233910 грн., три квартали 2022 року 402705 грн., 2022 рік 945592 грн., І кв.2023 931688 грн.;

- пп.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», в частині неподання Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2022 року, три квартали 2022 року, 2022 рік, І кв.2023 року.

На підставі матеріалів перевірки з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень платника до акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2023 : - № 24713/28122023 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 877 280 грн. та застосування штрафної санкції 469 320 грн.; - № 24720/28122023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1360,00 грн. Рішенням ДПС України від 06.03.2024 № 6301/6/99-00-06-01-02-06 скаргу ТОВ «Білий цвіт», яка подана в порядку адміністративного оскарження, залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; тощо.

Відповідно до положень підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно із положеннями пунктів 103.1, 103.2, 103.4 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та AT «LTG Cargo» (Литва) укладено Договір №SC8-23/2022 від 19.09.2022, відповідно до умов договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю вагони, а саме 57 фітінгових платформ для тимчасового управління та користування за плату (далі-оренда). Орендар зобов`язується прийняти вагони, використовувати їх за призначенням та забезпечення внесення плати. Орендодавець стверджує, що вагони належать йому на праві власності або керуються іншою законною підставою. Вагони передаються орендарю на залізничній станції, зазначеній орендодавцем на території України.

Відповідно до Додатку 1 до договору AT «LTG Cargo» передано, а ТОВ «Білий цвіт» прийнято в оренду 57 вагонів (фітингових платформ).

Виконання договору підтверджується підписаними актами наданих послуг №11-2022 від 30.11.2022, №12-2022 від 31.12.2022, №01-2023 від 31.01.2023, №02-2023 від 28.02.2023, №03-2023 від 31.03.2023 на загальну суму 145008 Євро. ТОВ «Білий цвіт» за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 відповідно до Інвойсів виставлених AT «LTG Cargo» здійснило виплати на користь нерезидента на загальну суму 111283 Євро (4383426,23 грн), що підтверджується наданими платником платіжними інструкціями (Дана обставина сторонами не заперечується).

Також, між Позивачем та UAB «Baltijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва) укладено договір про надання послуг № 23/06/22-01к від 23.06.2022. Відповідно до п.1.1 Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, суміжні із наземним перевезенням Контейнерами для перевезення зерна залізницею.

Замовнику Контейнерами для перевезення зерна залізницею в кількості 114 шт. з наступними характеристиками:

- тип та технічні характеристики: 20 футів DV, максимальне комерційне навантаження 27,6 тн, повна вага 30,48 тн, внутрішній об`єм 36,4 м3, ISO code 2580, Розміри 6,058х2,438х2896; -виробник Jiashan Xinhuachang Int`I Containers Co LTD.

- Строк надання послуг 1 рік;

- Виконавець гарантує, що володіє та розпоряджається Контейнерами на праві власності, оренди та /або інших юридичних правах. Контейнери відповідають правилам та стандартам Міжнародної конвенції з безпечних контейнерів (CSC);

- Контейнери доставляються Виконавцем за погодженими Сторонами умовами на погоджені із Замовником термінали для надання послуг та повертаються назад за умовами, погодженими Сторонами у цьому договорі або у додатках до договору;

- На початку використання Контейнерів для надання послуг Замовнику Сторони підписують Акт технічного огляду контейнера у якому описується їх технічний стан. Підписання акту технічного огляду фіксує дату початку надання послуг.

Відповідно до п.2.2.3 Договору Замовник зобов`язується використовувати контейнери для завантаження власних товарів відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість надання послуг, суміжних із наземним перевезенням 20 футовими контейнерами, становлять 10 євро на добу за кожний контейнер.

Згідно умов Договору складено Додатки до договору - акти технічного огляду контейнерів: №1 від 23.08.2022; №2 від 23.08.2022; №3 від 31.10.2022; №4 від 21.09.2022; №5 від 30.09.2022. Пунктом 1.2 акту огляду зазначено: З правилами та порядком експлуатації контейнерів та їх окремих систем ознайомлені; пунктом 1.3 акту огляду зазначено: Передані для надання послуг контейнери знаходяться в справному стані.

Згідно з п. 1.5 Договору на наданих послуг № 23/06/22-01к від 23.06.2022, перед наданням послуг сторони підписують Акт технічного огляду контейнерів, в якому фіксується їх технічний стан. Підписання Акта технічного огляду фіксує дату початку надання послуг.

Пунктом 3.1 Договору на надання послуг № 23/06/22-01к від 23.06.2022 встановлено, що вартість надання послуг фіксується сторонами у розмірі 10 (десять) Євро (без ПДВ) на добу з кожен контейнер.

Надання послуг підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №6 від 30.11.2022, №7 від 03.01.2023, №8 від 31.01.2023, №9 від 28.02.2023, №10 від 31.03.2023, №12/01 від 30.12.2022, №12/02 від 30.12.2022, №12/03 від 30.12.2022, №12/04 від 30.12.2022, №12/05 від 30.12.2022, №12/06 від 30.12.2022, №12/07 від 30.12.2022, №12/08 від 30.12.2022 всього на суму 279570 Євро (9919538,6 грн.).

ТОВ «Білий цвіт» за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 відповідно до Інвойсів, виставлених UAB «Batijos Logistikos ir Investiciju centras», здійснило виплати на користь нерезидента на загальну суму 345630 Євро (12512095 грн), що підтверджується наданими платником платіжними інструкціями (Вищезазначені обставини сторонами не заперечуються).

Так, на виконання абз.2 п.103.2 ПКУ Позивачем надано наступні довідки: - Довідка резидентство, яка засвідчує, що компанія UAB «Batijos Logistikos ir Investiciju centras», реєстраційний код 300080437, є резидентом Литви згідно з договором про уникнення подвійного оподаткування, укладеному між Литовською Республікою і Україною в 2022 році. Видана Державною податковою інспекцією при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 24.08.2023 року, підписана головним спеціалістом відділу упорядкування даних департаменту податкових зобов`язань державної податкової інспекції Клайпедського повіту Лаймуте Кесмнєнє.

Довідка резидентства, яка засвідчує, що компанія AT «LTG Cargo», реєстраційний код 304977594, є резидентом Литви згідно з договором про уникнення подвійного оподаткування, укладеному між Литовською Республікою і Україною в 2022 році. Видана Державною податковою інспекцією при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 03.01.2022 року, підписана головним спеціалістом відділу упорядкування даних департаменту податкових зобов`язань Вільма Бальонєнє.

Отже, чинним на час спірних правовідносин законодавством у сфері оподаткування передбачено право на звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України (застосування зменшеної ставки податку) у разі виплати доходу нерезиденту, який є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. При цьому, підставою для такого звільнення (застосування зменшеної ставки податку) є надання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених статтею 103 ПК України, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки та під час судових засідань не заперечував проти легітимності наданих позивачем довідок, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якою укладено міжнародні договори України.

Так, згідно із частиною 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно, яка набрала чинності для України 25.12.1997, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як зазначено вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Проте податковий орган, приймаючи оскаржуване повідомлення- рішення вважав, що дохід отриманий компаніями«LTG Cargo» (Литва) та UAB «Batijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва) від оренди фітингових платформ (вагонів) та наданнях послуг перевезення є доходом від надання права на користуванням обладнанням (в тому числі транспортними засобами) та має оподатковуватися у відповідності до статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Литовської як роялті зі ставкою 10 відсотків.

Суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.225 Податкового кодексу України роялті це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно із положенням підпункту 1.3 статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Литовської роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

Термін роялті при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Суд зазначає, що в контексті наведених норм Податкового кодексу України та зазначених міжнародних договорів вбачається, що мова йде про використання винятково інноваційного обладнання, пов`язаного з авторським правом, а не користування будь-яким обладнанням.

До того ж, відповідач не зазначає про те, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) є новим, інноваційним обладнанням, яке захищено авторським правом, тощо.

Суд зауважує, що Конвенція не містить визначення терміну «промислове, комерційне або наукове обладнання», однак пунктом 2 статті 3 Конвенції визначено, що при її застосуванні Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.

Водночас, відповідно до Закону України «Про транспорт» до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

За наведеного, суд дійшов висновку, що залізничний рухомий склад у розумінні законодавства України є транспортним засобом.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Міністерством фінансів України від 27.04.2000 №92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки; 5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання; 5.1.5. Транспортні засоби; 5.1.6 Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 5.1.7 Тварини, які не пов`язані із сільськогосподарською діяльністю; 5.1.8. Багаторічні насадження, які не пов`язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини; 5.1.9. Інші основні засоби.

Таким чином, Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» відокремлює поняття «Машини та обладнання» і «Транспортні засоби», і виділяє їх в окремі види основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, національне законодавство не містить поняття «промислова власність».

Відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1983 року, об`єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Отже, Паризька конвенція відносить до об`єктів промислової власності патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, які можуть бути використані як патентовласниками(ліцензіарами), так і іншими особами тільки шляхом передачі їх третім особам в користування або право користування об`єктами промислової власності на підставі ліцензійних договорів, а не договорів оренди, за що користувач (ліцензіат) виплачує правовласнику платежі у формі роялті.

Суд зазначає, що основним правом, заради якого, власне, й укладається ліцензійний договір, є право на винагороду та інші виплати за використання предмета ліцензії.

При цьому, саме поняття «роялті» передбачає платежі за користування або право на використання об`єктів інтелектуальної власності або об`єктів промислової власності - винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тощо. При цьому залізничний вагон, контейнер не відповідає вищевказаним критеріям, оскільки є самохідним транспортним засобом та не охороняється авторським правом.

Таким чином, плата за користування обладнанням буде розглядатися як роялті тільки у випадку, якщо таке обладнання відповідає ознакам об`єктів промислової власності та має конструктивно-відокремлені частини, нові технічні рішення, на використання якого передаються авторські права на підставі ліцензійних угод.

Водночас, залізничний рухомий склад (вагони), що є предметом договору оренди не є інноваційним обладнанням, не охороняється авторським правом та не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розмінні Конвенції. Досліджені судом договори вагонів та надання послуг перевезення не містять жодних істотних умов ліцензійних договорів та не відносяться до договорів у сфері інтелектуальної власності, на підставі яких можуть нараховуватись та сплачуватись роялті.

Щодо посилання Відповідача, що договір про надання послуг № 23/06/22-01к від 23.06.2022 між Позивачем та UAB «Baltijos Logistikos ir Investiciju centras» (Литва) за своє природою є Договором оренди контейнерів (вагонів).

Суд зазначає, по-перше, як було встановлено раніше, навіть якщо врахувати твердження контролюючого органу, що відбулулася оренда контейнерів (вагонів), а не надання послуг оренди, всеодно, контейнери (вагони) не потрапляють під визначення роялті.

По-друге, Згідно зі статтею 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Частиною першою статті 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частина друга цієї статті).

Відповідно до умов Договору на надання послуг № 23/06/22-01к від 23 червня 2022 року визначено, що Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, суміжні із наземним перевезенням Контейнерами для перевезення зерна залізницею.

Замовнику Контейнерами для перевезення зерна залізницею в кількості 114 шт. з наступними характеристиками:

- тип та технічні характеристики: 20 футів DV, максимальне комерційне навантаження 27,6 тн, повна вага 30,48 тн, внутрішній об`єм 36,4 м3, ISO code 2580, Розміри 6,058х2,438х2896; -виробник Jiashan Xinhuachang Int`I Containers Co LTD.

- Строк надання послуг 1 рік;

- Виконавець гарантує, що володіє та розпоряджається Контейнерами на праві власності, оренди та /або інших юридичних правах. Контейнери відповідають правилам та стандартам Міжнародної конвенції з безпечних контейнерів (CSC);

- Контейнери доставляються Виконавцем за погодженими Сторонами умовами на погоджені із Замовником термінали для надання послуг та повертаються назад за умовами, погодженими Сторонами у цьому договорі або у додатках до договору;

- На початку використання Контейнерів для надання послуг Замовнику Сторони підписують Акт технічного огляду контейнера у якому описується їх технічний стан. Підписання акту технічного огляду фіксує дату початку надання послуг.

Пунктом 1.3. Визначено, о Контейнери доставляються Виконавцем за погодженими Сторонами умовами на погоджені із Замовником термінали для надання послуг та повертаються назад за умовами, погодженими Сторонами у цьому Договорі.

Пунктом 2.1.1. визначено, що виконавець надає послуги, суміжні із наземним перевезенням Контейнерами. Виконавець використовує контейнери для надання послуг Замовнику за узгодженим графіком, який сторони мають право змінити.

Виходячи із умов зазначеного договору, суд вважає, що дохід сплачений позивачем за послуги, суміжні із наземним перевезення, являються комплексом послуг, у тому числі, з надання контейнерів.

Тлумачення відповідачем умов договору від № 23/06/22-01к від 23 червня 2022 року як договору про надання в користування контейнерів не відповідає нормам статей 213, 637 Цивільного кодексу України, а висновок про оподаткування виплачених позивачем ТОВ «Білий цвіт» доходів за цим договором за ставкою 12 - нормі частини першої статті 7 Угоди між Урядом України і Урядом Литовської республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно.

Що стосується посилання Відповідача на Конвенцію про міжнародні майнові права на рухоме обладнання, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 5 Конвенції про міжнародні майнові права на рухоме обладнання, під час тлумачення цієї Конвенції необхідно брати до уваги її мету, що визначена у преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітності й передбачуваності в її застосуванні.

Сфера застосування цієї конвенції визначена в статті 3, відповідно до якої вона застосовується у разі, якщо на момент укладення договору, яким створюється чи який передбачає створення міжнародного майнового права, боржник знаходиться на території Договірної Держави.

За змістом статті 2, для цілей цієї Конвенції міжнародне майнове право на рухоме обладнання є майновим правом, що встановлюється згідно зі статтею 7 на об`єкт, який може бути однозначно ідентифікований та який належить до категорії об`єктів, перелік яких надається в пункті 3, та визначається у Протоколі як таке, що:

(a) надається заставодавцем за договором про забезпечення;

(b) надається особі, яка є умовним продавцем за договором купівлі-продажу з утриманням права власності; чи

(c) надається особі, яка є лізингодавцем за договором лізингу.

Таким чином, вказана конвенція регулює майнові права на рухоме обладнання, а саме його придбавання та використання, має на меті сприяння фінансуванню придбання й використання такого обладнання в ефективний спосіб, визнає та захищає майнові права на таке обладнання, тобто не стосується питань оподаткування та попередження податкових ухилень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 30280 грн, що підтверджується платіжним дорученням №183 від 04.04.2022 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 30280 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №24713/28122023 від 28.12.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №24720/28122023 від 28.12.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» (код ЄДРПОУ: 37813456) суму сплаченого судового збору, що становить 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 грудня 2024 р.