Рішення

від 03.12.2024 по справі 320/24423/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року справа №320/24423/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

у травні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВН» (ТОВ «ВВН», товариство) з позовом до Київської митниці (митний орган, митниця).

Просили визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000051/2 від 12.03.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2024/000076 від 12.03.2024.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, безпідставно заявив вимогу про надання додаткових документів. Також звертали увагу, що надали і додаткові документи за результатами проведення консультації, які, у сукупності із основними, є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору. Наголошували, що митниця не навела належних аргументів, які б свідчили про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті.

У зв`язку із цим, просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що документи товариства, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Звертали увагу, що у цьому випадку спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками. Наголошували, що мали всі правові підстави для уточнення митної вартості та направлення запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Звертали увагу на те, що обов`язок доведення митної вартості лежить на позивачеві.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відзив не містить аргументів у контексті доводів позовної заяви. Звертали увагу на те, що відзив містить і твердження, відсутні у оскаржуваному рішенні, зокрема стосовно спрацювання автоматизованої системи управління ризиками і зауваження до банківських документів у контексті підтвердження ціни. Також наголошували на неправдивості доводу про неподання додатку 1 до основного договору. Вказали і на ненадання митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВН» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34297337), зареєстроване 28.03.2006, його місцезнаходження - 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А; основний вид діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Так, 01.09.2023 між ТОВ «ВВН» (покупець/імпортер) та компанією «Himalaya Drug Company FZCO»/Гімалаї (зареєстрованому в Адміністрації вільної зони аеропорту Дубая) (постачальник) укладено контракт №09/23 (а.с.36-50).

За умовами пункту 2 контракту Гімалаї призначають імпортера своїм ексклюзивним представником для імпорту, продажу, збуту та розповсюдження продукції на території.

Територія, на яку поширюється дія цього контракту, є Україна (пункт 3).

Імпортер визнає, що всі права інтелектуальної власності на торгові марки та реєстрацію продуктів та їх упаковки є єдиною та абсолютною власністю Гімаліїв або їх відповідних філій та/або дочірніх компаній, залежно від обставин, і ніщо за цим контрактом не вважатиме, що імпортер, його агенти або його представники мають, прямо чи опосередковано, будь-яке право, ліцензію, право власності чи частку в будь-якій частині або цілому такої інтелектуальної власності (пункт 4.1 контракту).

Гімалаї доставлятимуть продукцію зі своїх складів, розташованих у різних місцях, на умовах CIF. Умови поставки визначені на кожну партію в інвойсі (пункт 6.2 контракту).

Усі ціни вказані в доларах США відповідно до інвойсу і оплачуються в доларах США (пункт 7.1 контракту).

Оплата здійснюється на умовах 100 % передплати (пункт 7.3 контракту).

Також тут міститься додаток №1 із переліком продукції, яка імпортується (а.с.49-50).

За цим контрактом, у відповідності до інвойсу № 9000014534 від 25.12.2023, згідно замовлення 5707 від 10.10.2023, поставлено партію товарів (косметичних засобів) загальною кількістю вантажних місць (ящиків) 1735 штук, вартістю 28143,82 доларів США.

15.12.2023 проведено оплату відповідної партії товару, що видно з SWIFT-повідомлення FIN101 від цієї ж дати (а.с.49-50).

Поставка товару за названим вище контрактом домовлена у порт Констанцу (Румунія).

У подальшому, для доставки товару з порту Констанца (Румунія) в Україну укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2023 №ІВ010823/1 із ТОВ «Логістична компанія Греда» (а.с.61-66). Товариство «Логістична компанія Греда» для виконання договору із позивачем залучало ФОП ОСОБА_1 за договором від 23.02.2024 №23022024/1 (а.с.78-79).

На підтвердження заявленої товариством у досліджуваному випадку митної вартості товару, разом із митною декларацією № 24 UA100130281259U9 (а.с33-35) від 07.03.2024, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.09.2023 №09/23 із додатком №1 (а.с.36-50);

- iнвойс № 9000014534 від 25.12.2023 (а.с.51-55);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 4766 від 29.02.2024 (а.с.56-57);

- сертифікат про походження товару №23238720 від 15.01.2024 (а.с.58-59);

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2023 №ІВ010823/1 (а.с.61-66);

- довідку про транспортні витрати №1-55 від 04.03.2024 (а.с.60);

- страхове свідоцтво №6687125000039 від 06.01.2024;

- коносамент №234464706 MAEU, який супроводжував доставку від постачальника до порту Констанца (Румунія) (а.с.68-73);

- заявку №2302-1 від 23.02.2024 до договору від 01.08.2023 №ІВ010823/1 на перевезення товару з порту Констанца (Румунія) до місця розвантаження на території України (м. Вишневе) (а.с.75);

- рахунок №69 від 04.03.2024 на оплату транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Логістична компанія «Греда» (а.с.76);

- акт надання транспортно-експедиційних послуг №67 від 07.03.2024 між позивачем і ТОВ «Логістична компанія «Греда» (а.с.77);

- договір №23022024/1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.02.2024 між ТОВ «Логістична компанія «Греда» і ФОП ОСОБА_1 (а.с.78-79);

- експортну митну декларацію №201-07325625-23 від 28.12.2023 (а.с.80-85);

- додаток до контракту №09/23 із прайс-листом на товар згідно переліку (а.с.86-87)

- SWIFT-повідомлення FIN101 про повну оплату товару на умовах 100 % передоплати від 15.12.2023 (а.с.88-89);

- рахунок-проформу на замовлення 5707 від 10.10.2023 (а.с.90);

- транзитну митну декларацію типу Т1 (а.с.91-92);

- договір про надання послуг митного брокера №132/УТС від 07.05.2021;

- прайс- лист (а.с.97);

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-16 9 від 04.03.2024 (а.с.94)

До декларування за названою митною декларацією заявлено 3 групи товарів : товар 1 - код УКТЗЕД 33051000, товар 2 - код УКТЗЕД 33049900, товар 3 - код УКТЗЕД 33041000.

У відзиві митний орган пояснив, що після реєстрації митної декларації спрацювали наступні ризики АСУР:

- 103-1 - по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару;

- 105-2 - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- 117-2 - здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціального підрозділу перевірки числового значення заявленої митної вартості № 2 «Косметичні засоби розфасовані для роздрібної торгівлі не в аерозольній упаковці. Торговельна марка: Himalaya. Виробник: Beauty Perfume International Factory LLC, Green Planet Industries L.L.C, Gulf Center Cosmetics Manufacturing LLC. Країна виробництва: AE».

Після цього декларанту направлене електронне повідомлення з пропозицією надати до митного органу наступні документи:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599 та згідно Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Також, повідомлено, що за власним бажанням можна подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У зв`язку із наведеним, позивачем подано до митниці ще і наступні документи:

- інформаційний лист від ТОВ «ВВН» від 29.12.2023 щодо ліцензійних платежів (а.с.105);

- листи ТОВ «Логістична компанія ГРЕДА» із поясненнями щодо безкоштовного зберігання у порту Констанца і щодо описки в рахунку №69 від 04.03.2024 (а.с.106, 168 зв.);

- податкові накладні №405 від 30.11.2023 і №409 від 12.01.2024 з квитанціями про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.98-104).

У свою чергу, відповідачем прийнято рішення №UA100000/2024/000051/2 від 12.03.2024 про коригування митної вартості товарів (а.с.16-29), визначено митну вартість товару №2 за резервним методом, зазначено, що митну вартість визначено на підставі митних декларацій № UA500500/2023/042619 від 01.12.2023, № UA500500/2023/043231 від 05.12.2023, № 24UA209230010965U4 від 03.02.2024, із розрахунку 12,01 дол. США/кг.

Зазначено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар.

У такому рішенні вказано наступне:

«Товари постачаються на митну територію України відповідно до положень контракту від 01.09.2023 № 09/23, додаток до договору не наданий до митного оформлення, отже неможливо встановити належність імпортованих товарів до положень даної угоди та встановлення їх ціни. Згідно контракту Гімалаї призначають імпортера своїм ексклюзивним представником. Отже, вбачається наявність умов, що мають вплив на визначення митної вартості та формування «дійсної вартості товару». З контракту вбачається надання Гімалаї права імпортеру на використання торгівельної марки, за яку передбачається сплата ліцензійних платежів на користь утримувача торгівельної марки. Наданий інформаційний лист з роз`ясненнями від ТОВ «ВВН», разом із тим, від власника торговельної марки та продавця товарів компанії «The Himalaya Dryg Company FZCO» - не надано інформації з зазначеного питання.

Відповідно до проформи-інвойсу від 10.10.2023 № 5707 передбачена 100% передплата за товар. Сума проформи-інвойсу становить 28 155,36 дол. США. До митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 15.12.2023 № 231215/000598171 на суму 26 963,80 дол. США, що не відповідає сумі проформи- інвойсу - 28 155,36 дол. США та сумі інвойсу від 25.12.2023 №9000014534 - 28 143,82 дол. США. Отже, надані банківські документи не підтверджують відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В проформі - інвойсі від 10.10.2023 № 5707 та інвойсі 25.12.2023 № 9000014534 наявна знижка на товари у сумах 1 121,28 та 1 120,82 дол. США відповідно, разом із тим, умовами контракту не передбачені підстави та розміри надання знижок.

Надані листи пояснення від перевізника компанії ТОВ «Логістична компанія Греда» не містять дати та підписів будь-яких осіб. Також, наданий лист щодо відсутності зберігання у порту призначення від компанії ТОВ «Логістична компанія Греда», яка не є відповідальною особою за зберігання вантажу та завантаження товару у порту призначення Constanta.

Надана довідка ТОВ «Логістична компанія Греда» не є фінансовим документом та не підтверджує складові митної вартості необхідні при її обчисленні. Разом із тим, всі надані від ТОВ «Логістична компанія Греда» бухгалтерські документи: рахунок від 04.03.2024 №69 та акт надання послуг від 07.03.2024 № 67 не містять у своєму складі портові витрати

У страховому полісі від 28.12.2023 № 6687125000039 відсутній номер коносаменту або іншого транспортного документу, що зазначений у митній декларації країни відправлення, а також місцем відправленням товару зазначено DUBAI, тоді як згідно з коносаментом від 15.01.2024 № 234463706 місцем відправлення зазначено JEBEL Ali. Також відрізняється найменування судна у коносаменті та страховому полісі. Також, страховий поліс не містить відомостей про імпортера компанію ТОВ «ВВН», яка відповідно до положень ІНКОТЕРМС при умовах CIF має бути застрахованою особою, на користь якої здійснюється страхування. Отже, не можливо ідентифікувати страховий поліс до поставки оцінюваного товару.

Згідно з коносаментом від 15.01.2024 № 234463706 та митною декларацією країни відправлення від 28.12.2023 № 201-07325625-23 безпосереднім перевізником товарів визначено «Maersk KANOO Emirates LLC», відповідальним агентом за доставку вантажу є «Maersk Romania SRL», а компанією, що здійснює оплату коштів за простій/ зберігання/демередж в порту зазначено «EMIRATES LOGISTICS LLC», «MERCHant». Також, надана декларація датована 28.12.2023, тоді як відвантаження згідно з коносаментом № 234463706 відбулось 15.01.2024. У митного органу відсутня можливість перевірки достовірності декларування витрат на транспортування. В CMR 29.02.2024 № 4766 здійснено виправлення дати, а саме - з 29.01.2024 на 29.02.2024 шляхом перехрещення та зазначення іншої та завірено тільки печаткою перевезеника.

Копія митної декларації країни відправлення від 28.12.2023 №201-07325625-23 надана до митного органу «арабською мовою» без забезпечення її перекладу згідно статті 254 Кодексу.

Наданий прайс-лист не підтверджує об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки зазначений документ є додатком до зовнішньоекомічного договору поставки. Тобто, має суб`єктивну спрямованість, що не відповідає визначенню «дійсної вартості».

До експертного висновку не долучено додатки, які б підтверджували цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваних товарів. Також, у висновку експерт посилається виключно на документи, що надавались безпосередньо при митному оформленні та інформацію з мережі Інтернет. Тому експертний висновок прийнято до уваги митним органом, але не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваних товарів».

Також зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до статті VII ГАТТ, статей 54 та 58 Кодексу у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять документально підтверджених відомостей щодо числових значень складових митної вартості, у тому числі ліцензійних платежів та відомостей щодо ціни, яка сплачена, а також не відповідають поняттю дійсної вартості товару. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні митні оформлення ідентичних товарів за ціною угоди за основним методом відповідно до умов, зазначених у статті 59 Кодексу та не можливо зробити відповідні коригування на різницю у комерційних умовах. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні митні оформлення подібних товарів за ціною угоди за основним методом відповідно до умов, зазначених у статті 60. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу та не можливо зробити відповідні коригування на різницю у комерційних умовах та розміру партії. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю з урахуванням умов відповідно до положень статті 62 Кодексу.

У оскаржуваному рішенні вказано, що митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях з урахуванням фізичних характеристик, розміру партії, торгівельної країни, країни призначення товарів та комерційних умов.

12.03.2024 виписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2024/000076 (а.с.30-32).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За нормами статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості стали твердженням про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Так, зауваження митниці полягали у: 1) непідтвердженні витрат на перевезення; 2) неможливості зробити перевірку такої складової митної вартості товару як страхування; 3) висновку митниці про сплату позивачем ліцензійних платежів на користь продавця; 4) відсутність перекладу митної декларації країни відправлення; 5) твердженням про різну вартість товару у проформі-інвойсі та у платіжному дорученні, наявність знижки; 6) непідтвердження прайс-листом об`єктивно та достовірно митної вартості; 7) твердження про неподання додатка до зовнішньоекономічного договору; 8) наявність інформації про вищу митну вартість подібних товарів.

Крім того, у відзиві митний орган повідомив, що у випадку, який розглядається, спрацювала Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Щодо доводів митниці про непідтвердження транспортних витрат.

Так, умовами поставки у цьому випадку були CIF, тобто Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення) - термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Тобто продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту його поставки, а також сплатити ціну фрахту та інші витрати, у тому числі щодо завантаження на борт судна.

Отже, оплата зберігання товару у порту відвантаження (за її наявності) та інші витрати до моменту поставки у порт Констанца покладалися на продавця і вони вже включені у контрактну вартість товару.

Також суд враховує доводи товариства про помилкове тлумачення відповідачем інформації у коносаменті від 15.01.2024; так, витрати понесені при морському перевезенні підлягають сплаті на умовах попередньої оплати, а витрати на захист контейнера і послуг термінального контейнера сплачуються на умовах післясплати, однак платник - той самий (постачальник товару).

Стосовно зберігання контейнеру у порту Констанца з 25.02.2024 по 29.02.2024, суд погоджується, що митний орган не надав належних доказів цього, оскільки згідно умов користування сайту www.searatea.com не гарантується точність і актуальність інформації; так само митниця не надала підтвердження того, що перебування контейнеру з товаром у межах порту є платним; не врахував митний орган і лист товариства «Логістична компанія «Греда», у якому викладено пояснення про безкоштовне зберігання, на підтвердженн чого надано відповідний знімок екрану з сайту (а.с.74).

Позивач надав як до суду, так і митному органу при митному оформленні довідку про транспортні витрати, складену експедитором; договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 01.08.2023; заявку від 23.02.2024 до такого договору на перевезення товару з порту Констанца до місця розвантаження на території України; міжнародну товарно-транспортну накладну від 29.02.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №69 від 04.03.2024; акт надання транспортно-експедиційних послуг №67 від 07.03.2024; договір про надання транспортно-експедиційних послуг між експедитором (ТОВ «Логістична компанія «Греда») та безпосереднім виконавцем перевезення (ФОП ОСОБА_1 ).

Як вбачається із таких документів, вартість транспортно-експедиційних послуг у досліджуваному випадку склала 100 000 грн. до митної території України (42 000 грн. - транспортні витрати від м. Констанца до м/п Порубне, 44 000 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи, 14 000 грн. - оформлення митних документів), 40000 грн. по митній території України (від м/п Порубне до м. Київ 530 км), тобто разом - 140 000 грн.

При цьому, вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Зокрема, наказом №599 визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування, а саме: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту».

За результатами дослідження перерахованих вище документів стосовно витрат на перевезення, суд констатує, що товариством були надані достатні документи для підтвердження вартості транспортування, а підстави для їх неприйняття відповідачем не доведені.

Щодо зауважень до страхового полісу (неможливості перевірити за наданим страховим полісом включення до ціни товару вартості страхування).

Як вже зазначалось неодноразово, умовами поставки у цьому випадку були CIF Інкотермс 2020. Отже, витрати на перевезення та страхування до місця призначення у порт Констанца (Румунія) входять до контрактної вартості. Тому у товариства був відсутній обов`язок надавати страховий поліс про здійснення страхування постачальником товару (оскільки страхування оплачував продавець), тому зауваження до такого страхового полісу не можуть бути підставою коригування митної вартості.

У подальшому, після прибуття до порту Констанца, як вбачається із довідки про транспортні витрати та із заявки від 23.02.2024 до договору від 01.08.2023, страхування вантажу не здійснювалося.

Тому оскільки безпосередньо товариством «ВВН» страхування не здійснювалося, воно і не підлягало врахуванню при визначенні митної вартості як окрема складова.

Стосовно доводів про сплату ліцензійних платежів.

Так, зі змісту договору від 01.09.2023 №09/23 не вбачається у позивача обов`язку здійснення ліцензійних платежів за користування правами інтелектуальної власності. Також у пункті 4.5 цього договору закріплено, що постачальник передає товариству невиключне, безоплатне, непередаване, непризначене та не підлягаюче ліцензуванню право на використання, відтворення та розміщення торгових марок на території (а.с.38). До того ж, ТОВ «ВНВ» подавало відповідачу інформаційний лист від 29.12.2023 щодо відсутності ліцензійних платежів за відповідним договором (а.с.105).

Щодо надання митному органу митної декларації країни відправлення без забезпечення її перекладу, арабською мовою.

Суд враховує аргументи товариства, що, по-перше, інформація у такій декларації синхронно продубльована англійською мовою, яка є визнаною мовою міжнародного спілкування; по-друге, суд враховує і доводи товариства про те, що арабська мова також є мовою міжнародного спілкування.

За змістом статті 254 Митного кодексу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже доводи відповідача і у цій частині суд відхиляє.

Стосовно різної вартості товару, яка вказана у проформі-інвойсі, інвойсі та платіжному документі і зазначенні про наявність знижки.

Так, по-перше, суд зважає на те, що зауваження з цього приводу не були висловлені на етапі проведення консультацій із декларантом та не було витребувано у зв`язку із цим додаткових документів і пояснень позивача.

По-друге, суд враховує документально підтверджені пояснення товариства про те, що рахунок-фактура є попереднім документом, який складається відразу після надання замовлення, однак у подальшому, після формування замовлення, можливі незначні зміни у загальній вартості товару через часткову відсутність товару; у такий момент складається комерційний інвойс. Позивач пояснив, що різниця між вартістю вказаною у інвойсі №9000014534 від 25.12.2023 та вартістю, зазначеною у SWIFT-повідомленні FIN103 пов`язана із тим, що це не перша поставка між тими самими сторонами, а внаслідок попередніх поставок сформувалось позитивне сальдо на користь товариства, на підтвердження чого надали оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 по контрагенту Гімалаї (а.с.67), а не знижка.

Щодо аргументів про відсутність додатку до зовнішньоекономічного контракту, то суд підкреслює, що такі твердження не відповідають дійсності, відповідний додаток №1 подавався як суду, так і митниці, оскільки міститься у документах, наданих до суду митницею (а.с.156-157 зв.).

Стосовно доводів відповідача щодо неналежного змісту прайс-листа, то суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, що міститься в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, згідно з яким прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, а по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару. Також суд зважає і на те, що зміст відповідного прайс-листа визначено продавцем, а не позивачем.

Щодо зауважень до висновку про якісні та вартісні характеристики товару, суд звертає увагу, що такий документ не належать до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. При цьому він може витребовуватися лише якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У цьому випадку відповідний висновок надавався додатково на підтвердження відповідності заявленої митної вартості. Крім того, такий висновок підготовлений Київською торгово-промисловою палатою у відповідності до повноважень, передбачених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Стосовно наявної у відповідача інформації про вищу митну вартість подібного товару, то така обставина, як і спрацювання ризиків Автоматизованої системи управління ризиками, не може слугувати самостійною підставою як для витребування додаткових документів від декларанта, так і для коригування митної вартості. Так, спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників митної декларації наявності у митного органу сумнівів та наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, його розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, саме по собі спрацювання АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, у свою чергу, посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Суд вказує на те, що митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив кількість товарів, вартість, вагу, країну походження, характеристики на підставі яких правил Інкотермс були поставлені товари, взяті за основу при коригуванні митної вартості. Так само не надавалися відповідні декларації, які були використанні за основу для коригування, і суду.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що частина з стверджуваних митним органом недоліків у поданих до митного оформлення документів не зазначалася при проведенні процедури консультацій, їх було відображено уже у рішенні про коригування митної вартості та у відзиві на позовну заяву, що позбавило товариство можливості усунути сумніви на відповідній стадії.

Також контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтував наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості.

У той же час, досліджені у ході розгляду справи докази дають підстави для твердження про подання позивачем до митного органу документів, у яких зазначені усі необхідні дані щодо умов оплати, характеристик, кількості товару, вартості за одиницю, вартості партії товару загалом, умов поставки, інформації щодо перевезення, у тому числі транспортних послуг тощо. Як видно із таких документів, визначена товариством «ВВН» у відповідній митній декларації митна вартість товарів базувалася на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно із платіжної інструкції №2412 від 30.04.2024 позивачем сплачено судовий збір у сумі 10 270, 61 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 10 270, 61 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000051/2 від 12.03.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2024/000076 від 12.03.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» (код ЄДРПОУ 34297337, місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А) судовий збір у розмірі 10 270, 61 грн. (десять тисяч двісті сімдесят гривень шістдесят одну копійку).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.