Рішення

від 25.11.2024 по справі 340/5762/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5762/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1 Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795)

до відповідача-2 Кропивницького апеляційного суду (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 2, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Кропивницького апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року та з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн та щодо нарахування та виплати судді у 2021, 2022, 2024 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, обрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2024 року - 3028 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування Кропивницького апеляційного суду бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року та з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року виходячи з прожиткових мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн, та донараховану і невиплачену у червні 2021 року, червні 2022 року та червні 2024 року допомогу на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2024 року - 3028 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Кропивницького апеляційного суду щодо ненарахування та не виплати судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року та з 2024 року 01 червня по 30 серпня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн та щодо нарахування та виплати судді у 2021, 2022, 2024 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, обрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн;

- стягнути з Кропивницького апеляційного суду недонараховану та невиплачену суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 1 січня 2021 року - 2270 грн за весь 2021 рік у розмірі 186691 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн за весь 2022 рік у розмірі 491671 гривень, на 1 січня 2023 року - 2684 грн за період з 01 січня по 30 червня 2023 року у розмірі 345708 гривень, на 1 січня 2024 року -3028 грн за період з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року у розмірі 275022 гривень, а всього 1 299092 грн з урахуванням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті;

- стягнути з Кропивницького апеляційного суду недонараховану та невиплачену у 2021, 2022, 2024 роках допомогу на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 1 січня 2021 року -2270 грн за 2021 рік у розмірі 9240 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн за 2022 рік у розмірі 20845 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн, за 2024 рік у розмірі 50930 грн, а всього 81015 грн з урахуванням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року відкрито провадження у справі за цим позовом та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.29-30).

Позов мотивовано тим, що в період з 01.01.2021 по 31.08.2024 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення позивачеві нараховано та виплачено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн. Однак, позивач вказує, що нормою пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (поточного). При цьому Законами України про Державний бюджет на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено: з 1 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, з 1 січня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн, з 1 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн, з 1 січня 2024 року - у розмірі 3028,00 грн. Тому, на переконання позивача, внаслідок протиправних дій відповідача розмір суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв`язку з чим порушено право на належне матеріальне забезпечення.

Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.34-36). Відповідач зазначає, що для розрахунку суддівської винагороди у 2024 році, абзацом 5 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. Аналогічні розрахункові величини установлювались абзацами 5 ст.7 та ст.2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". При цьому, розрахунки затверджених обсягів бюджетних призначень, необхідних для виплати суддівської винагороди за видатками «Оплата праці», здійснювались при складанні проектів законів про Державний бюджет України з огляду на установлені прожиткові мінімуми для працездатних осіб, які застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. Зі свого боку Державна судова адміністрація України, як головний розпорядних бюджетних коштів, розподіляє та доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня обсяги бюджетних асигнувань та затверджує їх кошториси, зокрема Кропивницького апеляційного суду, виключно в межах обсягів отриманих бюджетних призначень, затверджених законами про Державний бюджет України. Відтак затверджені кошториси Кропивницького апеляційного суду на 2021, 2022, 2023, 2024 рік визначають обсяг видатків за кодом економічної класифікації видатків 2113 "Суддівська винагорода" з розрахунку сум, необхідних для здійснення Кропивницьким апеляційним судом виплат суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у разі виходу у відставку, зважаючи на установлені прожиткові мінімуми для працездатних осіб, які застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, які у свою чергу враховані при розрахунку загального обсягу бюджетних призначень, затверджених законами про Державний бюджет України.

Відповідно фактичні видатки на виплату суддівської винагороди суддям Кропивницького апеляційного суду, зокрема судді ОСОБА_1 , здійснювались виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами на 2021, 2022, 2023, 2024 рік, із застосуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. За такого правового регулювання та обсягу бюджетних асигнувань, Кропивницький апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів, не міг не застосовувати при нарахуванні суддівської винагороди ОСОБА_1 установлений законами про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, натомість застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн (у 2021 р.), 2481 грн (у 2022 р.), 2684 грн (у 2023 р.), 3028 грн (у 2024 р.) на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, на власний розсуд вирішуючи, який розмір прожиткового мінімуму застосовувати, адже вказане виходить за межі передбачених повноважень та бюджетних асигнувань Кропивницького апеляційного суду, бюджетних призначень встановлених законами про Державний бюджет України, а тому визнається нецільовим використанням бюджетних коштів згідно з ч. 1 ст. 119 БКУ.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2021 р. по 30.08.2024 р., охоплений позовними вимогами, позивач працював на посаді судді Кропивницького апеляційного суду.

За період з 01.01.2021 р. по 31.07.2024 р. включно Кропивницький апеляційний суд нараховував та виплачував ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення для визначення сум яких використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року» в розмірі 2102 гривень (а.с.14).

Позивач, не погодившись з бездіяльністю Кропивницького апеляційного суду щодо ненарахування та подальшої виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2024 роках виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, 2022 році, у 2023 році та у 2024 році, встановленого на 01 січня відповідного року, у розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з пунктом 2 частини 3, частинами 4 - 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

В спірному випадку позивач наполягає, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а саме: 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028 грн відповідно, а не з розміру 2102 грн, як фактично обраховано відповідачем.

Так, слід зазначити, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).

Так, статтею 1 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривні.

Слід зазначити, що до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд зауважує, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Варто вказати, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а в подальшому й інші закони про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Разом з тим, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", як і Закони України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі суд звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач-1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22.

Отже, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтями 135 Закону №1402-VIII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, суд дійшов висновку щодо протиправного застосування при обчисленні розміру суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивача розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.

Засади та порядок фінансування судів встановлені статтями 148, 149 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Так, частинами третьою, четвертою статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Згідно частини першою статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.

Частинами 1 - 2 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Одним із головних розпорядників бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є Державна судова адміністрація України.

Згідно з пунктами 2 та 4 частини 5 цієї ж статті головний розпорядник бюджетних коштів організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проєкту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно з приписами пункту 4-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ "Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року №1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.

До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.

До мережі включаються розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів, внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, ДСА України є головним розпорядником коштів державного бюджету України щодо Кропивницького апеляційного суду, який, відповідно, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Кропивницький апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує у відповідному річному кошторисі.

Отже, невиплата позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у період з 01.01.2021 р. по 31.07.2024 р. в належному обсязі пов`язана з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду), в тому числі фінансового забезпечення Кропивницького апеляційного суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Кропивницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 р. по 31.07.2024 р., обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. є протиправними.

Водночас, невиплата позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в належному обсязі пов`язана з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду), в тому числі фінансового забезпечення Кропивницького апеляційного суду.

Враховуючи статус Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, суд виснує, що з боку другого відповідача мала місце протиправна бездіяльність щодо незабезпечення Кропивницького апеляційного суду в належному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 р. по 31.07.2024 р., виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2270,00 грн (у 2021 році), 2481,00 грн (у 2022 році), у розмірі 2684,00 грн (у 2023 році) та у розмірі 3028,00 грн (у 2024 році).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд бере до уваги той факт, конкретний спосіб захисту визначає позивач. Однак, суд звертає увагу сторін, що даний спір виник відносно неправильного обрахунку розміру суддівської винагороди через застосування для її розрахунку незмінюваної величини для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102, а тому належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії - здійснити перерахунок суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з обов`язком виплати різниці за його результатами.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.

Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено ст. 371 КАС України. В силу п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд доходить висновку, що до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов`язання їх нарахування та виплатити.

При розгляді цієї справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача-2 перерахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, а тому суму недоплаченої суддівської винагороди повинен визначити сам відповідач в процесі виконанні рішення суду після набрання ним законної сили, що унеможливлює звернення рішення до негайного виконання.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Кропивницького апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року включно та з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Кропивницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року включно та з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн, з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Кропивницького апеляційного суду щодо нездійснення нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року включно та з 01 червня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн, з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Кропивницький апеляційний суд провести перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 :

- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року в сумі 2270,00 грн, з урахуванням виплачених сум;

- за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року в сумі 2481,00 грн, з урахуванням виплачених сум;

- за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року в сумі 2684,00 грн, з урахуванням виплачених сум;

- за період з 01.06.2024 року по 30.08.2024 року включно виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року в сумі 3028 грн, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Кропивницького апеляційного суду щодо нездійснення нарахування та виплати судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 у червні 2021 року, червні 2022 року та червні 2024 року допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2024 року -3028 грн.

Зобов`язати Кропивницький апеляційний суд провести перерахунок допомоги на оздоровлення, виплаченої в червні 2021 року, червні 2022 року та червні 2024 року судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу, визначеного виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2024 року - 3028 грн, та виплатити різницю, що утвориться в результаті такого перерахунку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.11.2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА