ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2024 рокусправа № 380/24689/23 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (далі позивач, ТзОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800074/2 від 11.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією для застосування основного методу надано належні та достатні документи, однак Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. Зазначив, що за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця не визнала заявлену позивачем вартість товарів, про що склала оскаржені рішення. Позивач вважає, що відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом для митного оформлення документи відповідали вимогам ч. 2 ст. 53 МК України. Вказані відповідачем розбіжності, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 23.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи № 380/24689/23 за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 85246 від 07.11.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу опрацювання документів, наданих для України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено, що до митного оформлення заявлено товар поліефірне штапельне силіконізоване волокно вторинне на умовах поставки FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Вказав, що FСА Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін); коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про перевезення не містить відомості про такі складові митної вартості як навантаження та страхування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже в даному випадку витрати на завантаження товару на транспортний засіб можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару. Також в даному рахунку зазначені експедиційні послуги, які не враховані в митній вартості оцінюваного товару. Вартість перевезення по території України зазначена по маршруту Ягодин Дніпро, однак у графі 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR від 14.06.2023 № б/н, та від 15.06.2023 № б/н зазначено м. Великі Мости, що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення після перетину кордону. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, а саме належним чином розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Договір про перевезення від 21.03.2023 № 2103, пункт 2.2. передбачає наявність на кожне перевезення Заявки, яка є невід`ємною частиною договору, та містить відповідну інформацію про маршрут, товар, оплату, та інші до митного оформлення не надано. У рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг відсутні відомості про угоду і заявку. У графах 16 та 23 автотранспортних накладних наявні штампи перевізника PE VITVILIUK NYKANOR, договір про перевезення укладено з ФОП ОСОБА_1 , документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались. В наданих CMR відсутні відомості у графах 5 (документи) та 22 (печатка відправника), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V. Дата CMR товару № 2 у графі 21 « 15.04.2023» № б/н не відповідає даті у графі 4 « 15.06.2023». Виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 № 1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пункт контракту 3.1., хоча пункт 7.1. про право власності на товар посилається саме на цей пункт 100% передоплата). В рахунку-фатурі (інвойсі) від 14.06.2023 № 23K00191 зазначено передоплата, однак до митного оформлення надано банківський платіжний документ у якому сума не відповідає інвойсу, чим порушено вимоги частини 2 статті 53 МКУ щодо надання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У сертифікатах якості відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу (Проформу-інвойс, Інвойс, Замовлення); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: проформу-інвойс, імпортну декларацію відправника (вартість та вага не відповідають заявленому), прайс-лист відправника (не виробника), посередницький інвойс від виробника у якому опис товару не відповідає оцінюваному (відсутній термін регенероване (вторинне)), відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. У відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар № 1 МД № UA209230/2023/061260 від 09.06.2023 де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг; товар № 2 - МД № UA209230/2023/049339 від 12.05.2023 де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг . Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Просив у задоволенні позову відмовити.
На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 86086 від 09.11.2023) у якій навів доводи, аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ для здійснення митного контролю та митного оформлення подано до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209160006949U1 товару:
Товар № 1. Волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 5500,00 кг (22 рулони). Країна виробництва - Корея (KR). Країна походження - Корея (KR).
Товар № 2. - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість 5383,00 кг (20 рулонів). поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 7ДЕН/64 мм вторинне. Кількість - 7935,00 кг (30 рулонів). Загальна кількість - 13318,00 кг (50 рулонів). Країна виробництва - Таїланд (TH). Країна походження - Таїланд (TH).
Товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного Контракту № JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року, укладений між ТОВ ПУВК та JARMAG Sp. z o. o. (Польща).
Відповідно до умов Зовнішньоекономічного Контракту Позивач є Покупцем, JARMAG Sp. z o. o. (Польща) є Продавцем.
Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сировину у кількості та вартості, вказаних у рахунку-фактурі/інвойсі, який додається до кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього контракту.
Згідно з п. 1.2 Зовнішньоекономічного Контракту умови поставки по даному Контракту FCA/DAP/CPT, які вказуються в рахунку-фактурі/інвойсі на кожну окрему партію поставки (у відповідності Інкотермс 2010).
На підтвердження митної вартості позивачем надано Львівській митниці документи, які підтверджують митну вартість товару: сертифікат якості від 25.01.2023; сертифікат якості від 26.03.2023; сертифікат якості від 29.03.2023; пакувальний лист від 14.06.2023; пакувальний лист від 15.06.2023; рахунок проформа № К/11300/23/679 від 12.06.2023; рахунок фактура (комерційний інвойс) № 23К00191 від 14.06.2023;·рахунок фактура (комерційний інвойс) № 23К00193 від 15.06.2023; автотранспортна накладна від 14.06.2023; автотранспортна накладна від 15.06.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101622 від 15.06.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101624 від 15.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.06.2023; рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг № СФ-0000118 від 16.06.2023; довідка про транспортні витрати № 40 від 16.06.2023; зовнішньоекономічний контракт № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; додаткова угода № 1 від 21.02.2023 до зовнішньоекономічного контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022 року; договір № 2103 про перевезення від 21.03.2023; експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL322010E0351093 від 15.06.2023; експортна митна декларацію країни відправлення № 23PL322010E0351109 від 15.06.2023.
11 липня 2023 року Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800074/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209160/2023/000158, якими відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 № UA209000/2023/800074/2, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здiйснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документiв, наданих для пiдтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: поданi до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статтi 53МКУ не містять всiх вiдомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. До митного оформлення заявлено товар поліефірне штапельне силіконізоване волокно вторинне на умовах поставки FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). FСА Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про перевезення не містить відомості про такі складові митної вартості як навантаження та страхування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже в даному випадку витрати на завантаження товару на транспортний засіб можливо не включені до митної вартості оцінюваного товару. Також в даному рахунку зазначені експедиційні послуги, які не враховані в митній вартості оцінюваного товару. Вартість перевезення по території України зазначена по маршруту Ягодин Дніпро, однак у графі 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR від 14.06.2023 № б/н, та від 15.06.2023 № б/н зазначено м. Великі Мости, що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення після перетину кордону. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, а саме належним чином розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Договір про перевезення від 21.03.2023 № 2103, пункт 2.2. передбачає наявність на кожне перевезення Заявки, яка є невід`ємною частиною договору, та містить відповідну інформацію про маршрут, товар, оплату, та ін. - до митного оформлення не надано. У рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг відсутні відомості про угоду і заявку. У графах 16 та 23 автотранспортних накладних наявні штампи перевізника PE VITVILIUK NYKANOR, договір про перевезення укладено з ФОП ОСОБА_1 , документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались. В наданих CMR відсутні відомості у графах 5 (документи) та 22 (печатка відправника), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V. Дата CMR товару № 2 у графі 21 « 15.04.2023» № б/н не відповідає даті у графі 4 « 15.06.2023». Виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 № 1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару (без внесення змін у відповідний пункт контракту 3.1., хоча пункт 7.1. про право власності на товар посилається саме на цей пункт 100% передоплата). В рахунку-фактурі (інвойсі) від 14.06.2023 № 23K00191 зазначено передоплата, однак до митного оформлення надано банківський платіжний документ у якому сума не відповідає інвойсу, чим порушено вимоги частини 2 статті 53 МКУ щодо надання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У сертифікатах якості відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу (Проформу-інвойс, Інвойс, Замовлення); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: проформу-інвойс, імпортну декларацію відправника (вартість та вага не відповідають заявленому), прайс-лист відправника (не виробника), посередницький інвойс від виробника у якому опис товару не відповідає оцінюваному (відсутній термін регенероване (вторинне)), відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. У відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар № 1 МД № UA209230/2023/061260 від 09.06.2023 де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг; товар № 2 - МД № UA209230/2023/049339 від 12.05.2023 де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг . Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним і таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як встановлено судом, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах № 821/1617/17 від 14.08.2018 року, № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, № 804/2256/16 від 12.11.2021 року, № 1.380.2019.002016 від 04.11.2021 року № 480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2023/800074/2 порушень, необхідно зазначити таке.
Так, щодо не включення складових витрат, пов`язаних із транспортуванням, суд зазначає таке. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. На підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням товару, позивачем було надано відповідачу, зокрема, такі документи: договір № 2103 від 21.03.2023 транспортного експедирування в міжнародному і внутрішньому сполученні; автотранспортна накладна від 14.06.2023; автотранспортна накладна від 15.06.2023; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000118 від 16.06.2023, довідка про транспортні витрати № 40 від 16.06.2023.
Суд зазначає, що поставка товару позивачу визначаються у кожному інвойсі на відповідну партію товару. 12 червня 2023 року позивач та JARMAG Sp. z o. o. (Польща) погодили поставку товару, уклавши проформу інвойс № К/11300/23/679 на суму 26268,00 дол. США. Умови поставки FCA Gdansk. На виконання умов зовнішньоекономічного контракту, для організації перевезення позивач звернувся до експедитора ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору № 2103 від 21.03.2023 транспортного експедирування в міжнародному і внутрішньому сполученні (далі «Договір експедирування»). Відповідно до умов Договору експедирування, позивач є Замовником, а ФОП ОСОБА_2 Експедитором. Згідно із п. 1.1 Договору експедирування в порядку та на умовах, визначених цим Договором, експедитор бере на себе зобов`язання за дорученням і за рахунок замовника від свого імені надати в інтересах замовника послуги, пов`язані з перевезенням вантажів замовника в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні. 16 червня 2023 року ФОП ОСОБА_2 виставив позивачу рахунок на оплату № СФ-0000118 на суму 90000,00 грн:
1) Транспортні послуги з міжнародного перевезення по маршруту: Gdansk, Польща п/п Ягодин-Дорогульськ, транспортні засоби д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Сума послуги 36000,00 грн;
2) Транспортні послуги з міжнародного перевезення за маршрутом: п/п Ягодин-Дорогульськ Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, транспортні засоби д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Сума послуги 49000,00 грн.
3) Експедиційні послуги. Сума послуги 5000 грн.
Цей рахунок було сплачено після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а саме 13 липня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 537. Відповідно надати цю платіжну інструкцію до митного оформлення позивач не міг. 16 червня 2023 року ФОП ОСОБА_2 надав позивачу довідку про транспортні витрати вих. № 40, в якій розподілені витрати на транспортно експедиторські послуги до місця ввезення на митну територію України, які позивачем включено до митної вартості, та після ввезення на митну територію України. Така довідка надана позивачем до митного оформлення. Відповідно до такої довідки сума транспортних витрат по доставці вантажу, автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за маршрутом м. Gdansk (Польща) - Дніпро (Україна) складають: 1. Транспортні витрати від м. Gdansk (Польща) до митного кордону України (п/п Ягодин-Дорогульськ) 36000,00 грн. 2. Транспортні витрати від від митного кордону України (п/п Ягодин-Дорогульськ) до м. Дніпро (Україна), 49000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.
Суд враховує, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа № 400/2922/18).
Також суд зазначає, що поставки товару на умовах FCA означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. При умовах поставки FCA Продавець зобов`язаний, нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару. З системного аналізу Інкотермс 2010 можна дійти висновку, що коли Продавець поставляє товар Покупцю на умовах FCA, то митна вартість товару (дійсна вартість) при таких умовах перевезення складається лише із вартості самого товару, тобто суми яку заявляє Продавець у інвойсі і яка підлягає сплаті. Всі інші витрати на навантаження та митне оформленні в країні експорту на себе бере продавець та вони не входять до митної вартості товару при імпорті товару покупцем. Вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена тощо. Таким чином, відповідно до умов Контракту та Інкотермс 2010 саме на Продавця покладалися обов`язки із оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності Покупця (відповідно до умов FCA Gdansk франко-перевізника), а отже, і не були складовими митної вартості Товару для нього.
Крім того, з огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів плати за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.
При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що у графах 16 та 23 автотранспортних накладних наявні штампи перевізника PE VITVILIUK NYKANOR, договір про перевезення укладено з ФОП ОСОБА_1 , документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались. Таке твердження не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на таке. Як зазначалося вище, для організації перевезення оцінюваного товару Позивач звернувся до експедитора ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору № 2103 від 21.03.2023 р. транспортного експедирування в міжнародному і внутрішньому сполученні (далі «Договір експедирування»). Як встановлено судом, відповідно до умов Договору експедирування, Позивач є Замовником, а ФОП ОСОБА_2 Експедитором. Згідно із п. 1.1 Договору експедирування в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за дорученням і за рахунок Замовника від свого імені надати в інтересах Замовника послуги, пов`язані з перевезенням вантажів Замовника в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні. Відповідно до п. 1.2 Договору експедирування Експедитор в інтересах Замовника від свого імені самостійно укладає договори і здійснює розрахунки з транспортними організаціями та іншими третіми особами, які забезпечують здійснення перевезення відповідно до Заявки Замовника, розробляє маршрут перевезення, здійснює пошук перевізників, а також здійснює інші транспортно експедиторські операції. Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Отже, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за Договором експедирування ФОП ОСОБА_2 має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару Позивача. Для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за Договором експедирування ФОП ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного Договору № 1306 від 13 червня 2023 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 є Експедитор, а ФОП ОСОБА_3 перевізник. Тому, перевезення авторанспотром товару позивача здійснював ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується наданими до митного оформлення автотранспортними накладними CMR, в яких стоїть наявна печатка ФОП ОСОБА_3 , як перевізника товару.
У свою чергу, стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Отже, надання ФОП ОСОБА_2 позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу здійснено шляхом залучення до їх виконання третіх осіб, а саме ФОП ОСОБА_4 , що відповідає договірним умовам. Залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Тому суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість таких висновків відповідача.
Щодо доводів відповідача про те, що умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачено страхування товару, суд зазначає, що товар поставлявся на умовах FCA. Умова поставки товару FCA означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому місці. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Обов`язку по страхуванню товару не має ані у продавця, ані у покупця. Крім цього, Довідкою про транспортні витрати перевізник підтвердив, що страхування не проводилось. Тобто, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно не існує таких витрат. Тому такі доводи суд оцінює критично.
Відповідач стверджує, що позивачем до митної вартості не включено всю вартість перевезення товару, оскільки у рахунку від експедитора зазначено послуги перевезення по маршруту: митний перехід Ягодин Дніпро, однак у графі 3 (місце призначення) автотранспортних накладних CMR від 14.06.2023 № б/н, та від 15.06.2023 № б/н зазначено АДРЕСА_1 , що суттєво зменшує відстань та відповідно витрати на перевезення після перетину кордону. Суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на те, що відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення. Таким чином, витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України не включаються до складу митної вартості товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2018 р. в справі № 804/2997/17, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Щодо відсутності у графі 5, 22, автотранспортних накладних CMR відомостей про документи на партію товару, відсутня печатка відправника та підпис перевізника, суд погоджується з доводами позивача про те, що наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Крім того, ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів визначено перелік відомостей, які повинна містити вантажна накладна, зокрема: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.10.2023 12 e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. Суд звертає увагу відповідача на те, що у наданій автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів.
Отже, декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом помилково зазначено про не подання до митного оформлення документів щодо транспортування товару.
Суд зазначає, що припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.
Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі № 815/4686/16.
У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду належних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, суд не знайшов розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Так, для товару слугувала МД UA 209230/2023/049339 від 12.05.2023 де вартість такого товару становить 1,96 дол. США за кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які з неочевидних причин взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як слідує з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскарженого рішення.
З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога ТзОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» надавалась адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» зокрема адвокатом Соколовим Д.І. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 259 від 06.07.2023 та ордеру серії АЕ № 1211409 від 06.07.2024.
Також, сторонами договору укладено Додаток № 7 до договору № 259 про надання професійної правничої допомоги від 06.07.2023, яким визначено вартість правничої допомоги.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 7 від 13.11.2023 загальна вартість наданої правової допомоги становить 8000,00 грн. При цьому, суд зазначає, що наданими документами підтверджується факт надання адвокатом таких послуг: аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції, підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду позивача про визнання протиправним і скасування оскарженого рішення.
Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 94902 від 08.12.2023), про те, що визначена адвокатським об`єднанням сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 380/24689/23 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684,00 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронній формі, то позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2147,20 грн (2684,00 * 0,8).
Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 2684,00 грн.
Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.
Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800074/2 від 11.07.2023.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3000 (три тисячі) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" (вул. Львівська 111 м. Великі Мости Червоноградський район Львівська область 80074; код ЄДРПОУ 44811461).
Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2024 |
Оприлюднено | 05.12.2024 |
Номер документу | 123473808 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні