Рішення
від 29.11.2024 по справі 380/17005/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/17005/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Хвойки Вікентія, будинок 21, код ЄДРПОУ 39145758) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024;

-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209200/2024/000656 від 08.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою від 08.08.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 08.07.2024 прийняте рішення № UA209000/2024/600020/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартостітовару №1 слугувала МД № UA206020/2024/7718 від 17.05.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 10600 дол. США; товару №2 слугувала МД № UA500080/2024/5969 від 14.05.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 6500 дол. США; товару №3 слугувала МД № UA209180/2024/42080 від 24.06.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 7200 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось. Відповідач вважає, що оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за методом 2ґ (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішені на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» зареєстроване 24.03.2014 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид господарської діяльності: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Інші: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

15.05.2023 між Компанією DONG BOOK CO., LTD, Республіки Корея, надалі - продавець, та ТзОВ «Стріт Авто», Україна, надалі покупець, - укладено контракт № 1КАМ (далі також контракт).

Відповідно до п.п. 1.1. контракту продавець зобов`язується поставити покупцю вживані автомобілі, далі за текстом «товар» або «автомобілі», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними в Інвойсах (проформах, інвойсах, комерційних інвойсах) до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 1.2. контракту якщо інше не обумовлено цим контрактом, то при тлумаченні положень цього контракту про базові умови постачання будуть застосовуватись Правила тлумачення термінів, розроблені Міжнародною торговою палатою «ІНКОТЕРМС 2020».

Відповідно до п.п. 4.1. контракту умови оплати, а також терміни оплати товару, що поставляється за цим контрактом визначаються в Інвойсі (проформі інвойсі, комерційному інвойсі) на партію товару до цього контракту, який є невід`ємною частиною контракту стосовно партії, що поставляється.

Відповідно до п.п. 5.1. контракту умови поставки CFR - порт Гданськ, Польща, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах до цього контракту. Завантаження товару та його перевезення по території Кореї до будь-якого порту відвантаження на території Кореї, завантаження товару на судно, доставка та вивантаження товару за поручні судна у порту Польщі здійснюється за рахунок продавця та включено у вартість товару. Термін постачання товару вказується в інвойсі (проформі інвойсі, комерційному інвойсі) на кожну партію товару, який є невід`ємною частиною контракту відносно партії товару, що поставляється.

06.07.2024 митним брокером (ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс»), який діяв відповідно до договору про надання послуг митного брокера №БР-455 від 01.02.2023 з ТОВ «Стріт Авто» (надалі митний брокер) сформовано електронну митну декларацію UA209200, яку подано для здійснення митних процедур щодо очищення імпортованих за Контрактом вживаних автомобілів у кількості 8 штук.

Відповідачем відповідно до положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012, та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, зазначеній митній декларації було присвоєно номер №24UA209200034931U4.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією 24UA209200034931U4 як підставу для застосування основного методу було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- проформа-інвойс № UK240301-01 від 08.03.2024;

- проформа-інвойс № UK240301-01 від 20.03.2024;

-комерційний інвойс (декларація про походження товару) № DB240403PL01 від 03.04.2023;

- лист компанії DONG BOOK CO.LTD від 02.07.2024, щодо описки в інвойсі;

- коносамент APU017644 від 21.05.2024;

- автотранспортна накладна (CMR) LG109919124 від 04.07.2024;

- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (3 штуки);

- платіжний документ (SWIFT) PI24031501774709 від 15.03.2024;

- платіжний документ (SWIFT) PI24040201789789 від 02.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1258 від 27.06.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1327 від 04.07.2024;

- банківський платіжний документ №139 від 27.06.2024;

- висновки про якісні характеристики товару (3 штуки) від 05.07.2024;

- договір про надання послуг митного брокера №БР-455 від 01.02.2023;

- зовнішньоекономічний договір № 1КАМ від 15.05.2023;

- додаткова угода №1 від 07.11.2023 до договору №1КАМ,

- договір (контракт) про перевезення № 01022023-01 від 01.02.2023;

- заявка на перевезення вантажу №06 від 26.06.2024 року до договору перевезення №01022023-01 від 01.02.2023;

- договір-заявка №2 від 24.06.2024;

- довідки відповідності на автомобілі ( 3 штуки) від 05.07.2024;

- фото автомобілів із зони митного контролю;

- контрольний талон за документом від 06.07.2024;

- довідка про вартість міжнародного перевезення №0407/1 від 04.07.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту такого змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);

- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення.

Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: копію експортної декларації країни відправлення № 10484-24-904307X від 18.04.2024.

За результатами розгляду МД №24UA209200034931U4 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024, в графі 33 зазначено: « 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається чи пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами встановлено наступне:

- умови поставки згідно інвойсу CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурнавартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

-витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

-витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону декларантом не враховані витрати на страхування товару при переміщенні товару морським видом транспорту;

-згідно інформації яка наведена у графі 9 інвойсу від 03.04.2023 DB240403PL01 умови поставки визначено як CFR Poland. Проте у гр.. 20 митної декларації визначено умови поставки CFR PL Гданськ. Відповідно до міжнародних торгових правил у митній справі INCOTERMS у комерційних та товаросупровідних документах має бути чітко визначено місце доставки товару;

-рахунок на оплату транспортноекспедиторських послуг № 1327 від 04.07.2024 містить пункт витрат "експедиційна винагорода на території України " (2000 грн), та «транспортно експедиційне обслуговування на території України» (5729 грн.). Однак, відповідні витрати щодо транспортноекспедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);

- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надано копію експортної декларації країни відправлення № 10484-24-904307X від 18.04.2024 (даний документ митницею не взято до уваги тому, що наданий без перекладу ст.254 Митного кодексу України ). Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала мд № UA206020/2024/7718 від 17.05.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 10600 дол. США; товару № 2 слугувала мд № UA500080/2024/5969 від 14.05.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 6500 дол. США; товару № 3 слугувала мд № UA209180/2024/42080 від 24.06.2024 де митна вартість визнана митним органом на рівні 7200 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2024 №№ UA209200/2024/000656.

У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після подання нової митної декларації із врахуванням причини відмови.

У зв`язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Львівською митницею коригуваннями митної вартості автомобіля, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 826/5959/17.

Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: копію митної декларації №24UA209200034931U4 від 06.07.2024; проформа-інвойс № UK240301-01 від 08.03.2024; проформа-інвойс № UK240301-01 від 20.03.2024; комерційний інвойс (декларація про походження товару) № DB240403PL01 від 03.04.2023; лист компанії DONG BOOK CO.LTD від 02.07.2024, щодо описки в інвойсі; коносамент APU017644 від 21.05.2024; автотранспортна накладна (CMR) LG109919124 від 04.07.2024; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (3 штуки); платіжний документ (SWIFT) PI24031501774709 від 15.03.2024; платіжний документ (SWIFT) PI24040201789789 від 02.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1258 від 27.06.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1327 від 04.07.2024; банківський платіжний документ №139 від 27.06.2024; висновки про якісні характеристики товару (3 штуки) від 05.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №БР-455 від 01.02.2023; зовнішньоекономічний договір № 1КАМ від 15.05.2023; додаткова угода №1 від 07.11.2023 до договору №1КАМ, договір (контракт) про перевезення № 01022023-01 від 01.02.2023; заявка на перевезення вантажу №06 від 26.06.2024 року до договору перевезення №01022023-01 від 01.02.2023; договір-заявка №2 від 24.06.2024; довідки відповідності на автомобілі ( 3 штуки) від 05.07.2024; фото автомобілів із зони митного контролю; контрольний талон за документом від 06.07.2024; довідка про вартість міжнародного перевезення №0407/1 від 04.07.2024.

Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Однак, оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару, суд ураховує, що ТОВ «Стріт Авто» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації ІМ 40 №24UA209200034931U4 від 06.07.2024, додатково надало: копію митної декларації №10484-24-904307Х від 18.04.2024; банківський платіжний документ №142 від 04.07.2024, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №1327 від 04.07.2024.

Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо зауваження відповідача на те, що в поданій декларантом декларації не враховані витрати на страхування товару при переміщенні товару морським видом транспорту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1-2 ст.53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються виключно у випадку, якщо страхування здійснювалось.

У доданій до митної декларації довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу №0407/01 від 04.07.2024 зазначено, що страхування вантажу при перевезенні легкових автомобілів марки HYUNDAI модель TUCSON, VIN НОМЕР_1 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_2 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_3 , не проводилось.

Водночас, вказана довідка знаходиться в переліку документів, які перевірялись митним органом відповідно до карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2024/000656.

Тому така вимога відповідача є безпідставною і протирічить положенням МК України.

Щодо зауваження відповідача на те, що в комерційному інвойсі № DB240403PL01 від

03.04.2023 умови поставки визначені як CFR Poland і чітко не визначено місце доставки товару, то суд зазначає таке.

В гр.5 вищевказаного інвойсу вказано порт розвантаження - Гданськ Польща.

Інформація стосовно порту розвантаження і умов поставки також чітко визначена і в інших документах, які надавались відповідачу, а саме: проформа-інвойс № UK240301-01 від 08.03.2024; проформа-інвойс № UK240301-01 від 20.03.2024; коносамент APU017644 від 21.05.2024; зовнішньоекономічний договір № 1КАМ від 15.05.2023.

Щодо зауваження відповідача про неможливість визначення митної вартості в зв`язку з не підтвердженням витрат на транспортування товару, то суд зазначає таке.

Відповідно до умов Контракту ціни на товар узгоджуються сторонами в Інвойсах до Контракту, визначаються в доларах США (USD) і розуміються на умовах CFR- порт Гданськ (Польща).

Відповідно до умов CFR Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс зобов`язання щодо перевезення покладається на продавця, тобто продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Коли фрахт оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту включаються продавцем в загальну ціну товару.

За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеної у постанові від 09.09.2022 у справі №820/2004/17.

Таким чином, у вартість товару (3 автомобілі), за якими відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, входить вартість їх доставки до порту Гданськ (Польща).

При цьому в комерційному інвойсі № DB240403PL01 від 03.04.2023 міститься розділ складових вартості кожного автомобіля, зокрема його прайсової ціни та вартості доставки (967 доларів США за одиницю товару HYUNDAI модель TUCSON, VINKMHJ381ABNU437316, HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_2 , і 966 доларів США за одиницю товару HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_3 ), яка включена в кінцеву вартість кожного автомобіля і загальну вартість партії товару в цілому на умовах CFR- порт Гданськ.

При цьому вартість товару підтверджується платіжними документами (SWIFT) від 15.03.2024, та від 02.04.2024,а також довідкою ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» №0407/1 від 04.07.202, що страхування вантажу не проводилось.

Витрати на транспортування (доставку) товару з порту Гданськ (Польща), внутрішньопортове переміщення контейнерів на склад в Гдиню (Польща) і далі до Державного кордону України були підтверджені договором (контрактом) транспортного експедирування №01022023-01 від 01.02.2023, заявкою на перевезення вантажу №06 від 26.06.2024 до договору перевезення № 01022023-01 від 01.02.2023, договором - заявкою №2 від 24.06.2024 між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та ФОП ОСОБА_1 , автотранспортною накладною (CMR) LG109919124 від 04.07.2024, довідкою про вартість перевезення товару №0407/1 від 04.07.2024, відповідно до якої вартість внутрішньопортового переміщення контейнерів із порту Гданськ до порту Гдиня, зберігання контейнерів, перетарка, навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення документації та перевезення партії із 3 автомобілів до Державного кордону України склала 63 059,53 грн, що за курсом НБУ 40,5458 до долара США становить 1 555,26 доларів США ( 649,82 долара США за одиницю товару

HYUNDAI модель TUCSON, VIN НОМЕР_1 , і 452,72 долара США за одиницю товару HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_2 , HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_3 ).

Саме така вартість перевезення була врахована митним брокером в графі 45 митної декларації № 24UA209200034931U4, яка була подана митниці 06.07.2024 (до фактурної вартості товару вказаної в графі 42 митної декларації розрахованої за курсом НБУ долара США до гривні була додана вартість доставки товару до Державного кордону України розрахована за курсом НБУ долара США до гривні).

Вищевказане також підтверджується рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1258 від 27.06.2024, рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1327 від 04.07.2024, банківським платіжним документом №139 від 27.06.2024, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунком №1258 від 27.06.2024, банківським платіжним документом №142 від 04.07.2024, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунком №1327 від 04.07.2024.

У рахунку на оплату №1258 від 27.06.2024 в роботах(послугах) які надавались за межами митної території України (позиції з 3 по 7 включно) включена загальна вартість послуг по 19 авто.

З цих 19 авто витрати по 3 авто, а саме автомобілі легкові марки HYUNDAI модель TUCSON, VIN НОМЕР_1 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_2 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VI НОМЕР_3 , складають 34 159,53 грн., що повністю відповідає інформації вказаній в довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу №0407/1 від 04.07.2024.

У рахунку на оплату № 1327 від 04.07.2024 року відшкодування вартості доставки 3 вищевказаних автомобілів на автовозі AС2423НІ/AС8380XF за маршрутом Гдиня (Польща) п/п Шегені (позиція 3) складає 28 900,00 грн.

Підсумовуючи вартість послуг по 3 автомобілях по рахунку №1258 від 27.06.2024 і вартість доставки 3 автомобілів по рахунку №1327 від 04.07.2024, сума складає 63 059,53 грн, що повністю відповідає вартості перевезення врахованої брокером призаповненні гр.45 митної декларації № 24UA209200034931U4.

Банківський платіжний документ № 139 від 27.06.2024, підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг по рахунку №1258 від 27.06.2024, банківський платіжний документ № 142 від 04.07.2024, підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг по рахунку №1327 від 04.07.2024.

Таким чином, будь-яких інші витрати, про які зазначає відповідач як такі, що мають бути включені до митної вартості товару, не здійснювались.

При цьому вдповідачем будь-якої інформації про те, що такі витрати були понесені, не зазначено, а відтак його висновок про ненадання достовірної інформації щодо таких витрат є необґрунтованими.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі № 820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі № 809/1838/15.

Щодо аргументів відповідача, що в рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1327 від 04.07.2024 містить пункт витрат «експедиційна винагорода на території України 2000грн», та «транспортно-експедиційне обслуговування на території України 5727грн». Однак відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого відповідач робить висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруту переміщення вантажу. Таким чином при розрахунку належних до сплати митних платежів як вважає відповідач не включена частина витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг за межами України, то суд зазначає таке.

Таке твердження відповідача є надуманим та безпідставним, тому що не в рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №1327 від 04.07.2024, а в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1258 від 27.06.2024 містяться витрати стосовно транспортно-експедиційних послуг поза території України, а саме: п.3 навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України - 49629,41грн.; п.4 відшкодування транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) Гдиня (Польща) 50642,25грн.; п.5 послуги з перетарки за межами митної території України 67860,62грн.; п.6 оформлення транзитної декларації 10128,45грн.; п.7 оформлення документації 38082,97грн.

Вищевказані витрати на загальну суму 216343,70грн стосувались загальної партії 19 автомобілів.

З цих 19 авто- витрати по 3 авто, а саме автомобілі легкові марки HYUNDAI модель TUCSON, VIN НОМЕР_1 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_2 , марки HYUNDAI модель SONATA LF, VIN НОМЕР_3 складають (216 343,70 : 19 х 3) = 34159,53грн., що повністю відповідає інформації вказаній в довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу №0407/1 від 04.07.2024.

Вищевказаний рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1258 від 27.06.2024 був наданий митниці разом з подачею митної декларації і знаходиться в переліку документів, які перевірялись митним органом відповідно до карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2024/000656.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацією, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Так, Верховний суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Митниці був наданий необхідний перелік документів, які підтверджували Витрати на транспортування (доставку) товару ( 3 автомобілі) з порту Гданськ (Польща) до державного кордону України.

Таким чином, позивачем для здійснення митного оформлення були надані всі документи, передбачені Митним кодексом України. А твердження аідповідача щодо наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, про те, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів, є надуманими та безпідставними.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15.

Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином вищезазначене впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити щодо застосування відповідачем резервного методу.

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару № UA206020/2024/7718 від 17.05.2024, № UA500080/2024/5969 від 14.05.2024, № UA209180/2024/42080 від 24.06.2024.

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім цього, Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем подано всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17.

Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд зазначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк на вимогу суду позивачем подані документи, котрі підтверджуються істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів.

Водночас із цим, ч. 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано підтвердити, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У ході розгляду справи суб`єктом владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 79, ч. 4 ст. 162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення МД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншою МД іншого суб`єкта господарювання, за якою здійснювався імпорт до України товару іншого виробника на нез`ясованих органом митного контролю умовах.

На виконання приписів ч. 4 ст. 9 та ст. 80 КАС України судом за власною ініціативою не виявлено ознак існування доказів прагнення/наміру заявника на отримання у спірних правовідносинах безпідставної податкової вигоди, оскаржені рішення Митниці такими доводами неумотивовано.

Тому оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки неповно дослідив обставини справи, дії декларанта кваліфікував неправильно, юридично значимі факти не встановив, не оцінив, до уваги не взяв, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані із змістом нормативного регламентування, ані з фактичними дійсними обставинами спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.99 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.94 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі існуючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта аргументів учасників спору детальної окремої оцінки не потребує, позаяк стосується обставин, котрі у даному конкретному випадку не мають юридичного значення для правильного розв`язання спору по суті та посилань на висновки постанов Верховного Суду, котрі є не релевантними відносно даного конкретного спору.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної № UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

З огляду на похідний характер картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2024/000656 від 08.07.2024, така теж є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 6056,00грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Хвойки Вікентія, будинок 21, код ЄДРПОУ 39145758) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/600020/2 від 08.07.2024.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209200/2024/000656 від 08.07.2024.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Хвойки Вікентія, будинок 21, код ЄДРПОУ 39145758) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесять шість) грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду ротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.11.2024
Оприлюднено05.12.2024
Номер документу123473899
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/17005/24

Рішення від 29.11.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 08.08.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні