Рішення

від 29.11.2024 по справі 380/19943/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/19943/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту, командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодшого сержанта ОСОБА_1 від 12.08.2024 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 12 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»);

- зобов`язати звільнити командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 12 п.3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») за його рапортом від 12.08.2024 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що позивач проходить військову службу по мобілізації. Звернувшись із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю IІ групи, протиправно листом отримав відмову. Вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби протиправними та просить зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби.

Ухвалою суду від 26.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №85927 від 20.11.2024), в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що підставою звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та абзацом восьмим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами є утримання військовослужбовцем батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Оскільки позивачем не надано відповідних медичних документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 (батько), а також не доведено відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ним, отже у командування військової частини НОМЕР_1 , на даний час, відсутні підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, зазначені у абзаці 12 підпункту п. 3 ч. 12 цієї статті. Враховуючи вказані обставини, підстав для звільнення позивача з військової служби не було. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, молодшим сержантом, призваний на військову службу під час загальної мобілізації через введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні. Проходить військову службу на посаді командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 5- го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з довідкою МСЕК серії НОМЕР_2 від 16.05.2024 року батько позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідності ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується медичним висновком ЛКК №55 від 21.06.2024 року, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області».

Відповідно до висновку №55 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 21.06.2024 лікарської комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Позивач 12.08.2024 звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у якому просив звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 12 п. 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком ЛКК. Разом з рапортом надано медичний висновок ЛКК закладу охорони здоров`я та усі необхідні документи (належно посвідченні копії документів), що підтверджують наявність родинних зв`язків, необхідність здійснення постійного догляду саме позивачем як членом сім`ї у зв`язку із відсутністю інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

Листом від 30.08.2024 №40/57/10/1-9088 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивачу повідомлено про те, що надані позивачем документи не є належним підтвердженням наявності зазначеної ним підстави для звільнення з військової служби та фактично відмовлено в задоволенні зазначеного рапорту.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до частини третьої якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024,військовослужбовець може звільнитись через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції чинній з 18.05.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, що зумовлено необхідністю догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи.

Позивач, наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена медичним висновком ЛКК №55 від 21.06.2024, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» відносно ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 611005 від 16.05.2024.

Відповідна довідка та висновок ЛКК надавалися позивачем відповідачу разом із рапортом від 12.08.2024.

Так, у висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» №55 від 21.06.2024 зазначено, що ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи у зв`язку із зазначеним діагнозом «потребує постійного стороннього догляду, заключення дійсне до 21.06.2025».

З огляду на підстави відмови в задоволені рапорту позивача про звільнення з військової служби, викладені у листі від 30.08.2024 за № 40/57/10/1-9088, предметом спірних правовідносин є допустимість висновку ЛКК №55 від 21.06.2024 для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком військовослужбовця та його звільнення зі служби за сімейними обставинами.

Надаючи оцінку доводам та доказам сторін щодо допустимості висновку ЛКК №55 від 21.06.2024 для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком військовослужбовця та його звільнення зі служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.

Насамперед суд уважає за потрібне дослідити те, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 за № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 за № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку про необхідність здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, № 34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. Водночас, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Разом з цим, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 за № 189 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 за № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Також повноваження ЛЛК визначені в Наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 за № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Разом з цим суд зауважує, що такий висновок не заперечує можливість особи з інвалідністю, звернувшись та відповідно пройшовши огляд ЛКК, отримати відповідний висновок за наявності медичних показань.

Так, ЛКК закладу охорони здоров`я мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за № 667.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

За обставинами цієї справи відповідач, оцінивши наданий позивачем до рапорту про звільнення на підставі підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII висновок ЛКК № 55 від 21.06.2024, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» батькові позивача, ОСОБА_2 , дійшов висновку, що такий висновок складений у довільній формі і не може вважатися медичним висновком ЛКК закладу охорони здоров`я, оскільки потребу у постійному догляді можуть підтверджувати лише медичні висновки встановленого зразка.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 611005 від 16.05.2024 ІІ група інвалідності, встановлена ОСОБА_2 16.05.2024, безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання.

Станом на дату встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 не потребував постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги.

За обставинами справи ОСОБА_2 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» звернувся в червні 2024 році, після чого відповідною ЛКК складено висновок № 55 від 21.06.2024.

Згідно зі встановленим у висновку № 55 від 21.06.2024 діагнозом ЛКК дійшла висновку, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду строком до 21.06.2025.

Висновок підписаний та завірений печатками членів комісії, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області», однак не містить посилання на те, що виданий за формою, яка визначена МОЗ України.

Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача з військової служби та надаючи оцінку висновку ЛКК № 55 від 21.06.2024, суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань затверджує форми медичної документації, зокрема первинної облікової документації, яка використовується в закладах охорони здоров`я незалежно від рівня надання медичної допомоги та форми власності, порядок її видачі та заповнення.

На час оформлення висновку ЛКК № 55 від 21.06.2024 Міністерством охорони здоров`я України не затверджено форми первинної облікової документації, яка видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування.

Суд враховує, що за умови невиконання МОЗ України обов`язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді через хворобу, висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради Львівської області» № 55 від 21.06.2024, у якому зазначено, що хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, є достатньою підставою для висновку, що така особа потребує постійного догляду у розумінні підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ. Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб`єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).

Водночас, суд ураховує, що приписами абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII не встановлено, що висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я на підтвердження необхідності здійснення військовослужбовцем постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, для підтвердження права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, має бути оформлений "за формою, затвердженою МОЗ".

Щодо доводів відповідача, що позивачем не доведено той факт, щодо необхідності здійснення постійного догляду за батьком саме позивачем як членом сім`ї у зв`язку із відсутністю інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, суд зазначає таке.

Для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 12 підпункту п. З частини дванадцятої ст. 26 Закону України №2232-XII крім необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І або II групи, має існувати також додаткова умова, а саме відсутність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення такої особи або підтвердження, що інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Для визначення першого та другого ступеня споріднення у даному випадку можуть бути застосовними положення п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розд.14 Податкового кодексу України, а саме:

- членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені;

- до членів сім`ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Відповідно до пункту 2, ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно положень ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в 51 статті Конституції України. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України право на утримання виникає за умови, якщо батьки: є непрацездатними. Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») .

Судом встановлено, що до рапорту позивачем надано довідку про склад сім`ї від 26.07.2024 року №320, акт обстеження житлово-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи від 29.07.2024 року №522, свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 12.06.2024, з яких вбачається, що батько позивача не перебуває у шлюбі, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач до його призову фактично проживав за тією ж адресою. Таким чином, окрім позивача, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли здійснювати постійний догляд за ним - не має.

Крім цього, суд звертає увагу , що підтвердження відсутності інших членів родини, які можуть здійснювати постійний догляд вказано у листі роз`яснення Міністерства юстиції України від 25.08.2023 № 112984/19.3.2/11-23 «Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Цим листом Міністерство юстиції України , зокрема, і для ТЦК та СП роз`яснило, що такі витяги не видаються та як таких довідок і витягів не існує.

Відтак, обов`язок доказування та з`ясовування що інших родичів які можуть здійснювати постійний догляд, покладено на ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в даному випадку на військову частину.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягають визнанню протиправними.

За наведених обставин, друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача звільнити командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 12 п.3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») за його рапортом від 12.08.2024 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, якими відмовлено у задоволенні вимог рапорту, командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодшого сержанта ОСОБА_1 від 12.08.2024 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 12 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

3. Зобов`язати звільнити командира 3-го відділення 2-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 12 п.3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») за його рапортом від 12.08.2024 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Судові витрати розподілу не підлягає.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна