Рішення

від 03.12.2024 по справі 400/6061/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р. справа № 400/6061/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт», вул. Микитівська, 1, с-ще Олександрівка, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 56530,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

провизнання протиправними та скасування постанов від 25.04.24 р. № ПШ057407, № ПШ057408

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (котролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.04.24 р. № ПШ057407 та № ПШ057408.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що під час перевірки транспортного засобу відповідачем не правильно проведено документальний габаритно-ваговий контроль, що призвело до не вірно визначеної маси транспортного засобу та не враховано тієї обставини, що у ТТН № 19922 була допущена технічна помилка стосовно маси та кількості місць, а щодо відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, то відповідачем не було враховано, що у водія була наявна з собою копія графіку змінності водіїв. Крім того, відповідачем не враховано тієї обставини, що відповідно до п. 1.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.10 р. № 340, дане положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Відтак, на думку позивача оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки при проведенні габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, чим допущено порушення ч. 1 абз. 17 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає. Щодо другого порушення - відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, то відповідач зазначив, що під час проведення перевірки водієм не було надано зазначених документів, а щодо посилання позивача на не поширення Положення № 340 на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій через введення воєнного стану, то воєнний стан і стихійне лихо не є тотожними поняттями. До того ж обставини передбачені п. 1.2 Положення № 340 та які б свідчили про звільнення позивача від відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не підтверджуються позовною заявою та доданими до неї документами. Тому, оскаржувані постанови є правомірними.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив обґрунтування відповідача та повністю підтримав позовні вимоги.

Суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

25.03.24 р. посадовими особами Відділу державного нагляду було проведено перевірку транспортного засобу самоскиду КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, державний номерний знак НОМЕР_1 та його ваговий контроль, за результатами було виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу, чим порушено абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 015641 від 25.03.24, акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.03.24 р. № АВ002292, довідку про результатами здійснення габаритно-вагового контролю від 25.03.24 р. ДЗ 002575.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057408 від 25.04.24 р. до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 51 000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Також, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057407 від 25.04.24 р. до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме індивідуальна контрольна картка водія.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними постановами, звернувся до суду з даним позовом.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.15 р. передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 від 08.11.06 р. передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

На підставі розпорядження КМУ від 02.12.21 р. № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області.

За статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 р. № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).

Згідно з п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.03.24 р. № 015641 від 25.03.24 р. вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 43 200 т (нормативно допустима - 26 000 т).

Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на 66,15% від нормативу.

Відтак, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 17 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови тим, що відповідачем не правильно проведено документальний габаритно-ваговий контроль, що призвело до не вірно визначеної маси транспортного засобу та не враховано тієї обставини, що у ТТН № 19922 була допущена технічна помилка стосовно маси та кількості місць.

Суд не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки на їх підтвердження не надано доказів, тоді як відповідачем повністю доведено матеріалами перевірки встановлений факт перевищення транспортного засобу. Тому, суд доходить висновку про правомірність постанови № ПШ057408 від 25.04.24 р.

Щодо постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057407 від 25.04.24 р. до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме індивідуальна контрольна картка водія, суд зазначає наступне.

Статтею 48 Закону України від 05.04.01 р. №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень законодавства про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, за визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.10 р. № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.10 р. № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень, на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Разом з цим, у пункті 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, у тому числі під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

В контексті спірних правовідносин, судом першої інстанції правильно враховано, що за визначеннями, наведеними у частині 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

стихійне лихо - природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків.

У статті 5 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, прийнято постанову від 25.03.20 р. № 338-р, якою з урахуванням подальших змін, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 р.

Також, Указом Президента України від 24.02.22 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Одночасно, слід враховувати, що згідно представлених на момент рейдерової перевірки матеріалів, серед іншого, товарно-транспортних накладних позивачем здійснено перевезення вантажу щебінь. За цими матеріалами, і як не спростовано позивачем під час перевірки та розгляду справи в суді, організація позивачем автомобільного перевезення здійснена в межах його господарської діяльності, не була пов`язана із забезпеченням ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій тощо.

Отже, обставини, передбачені пунктом 1.4 Положення № 340 та які свідчать про звільнення позивача від відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», не підтверджуються.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що під час притягнення позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач діяв правомірно та обґрунтовано і підстави для скасування постанови № ПШ057407 від 25.04.24 р., відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (вул. Микитівська, 1, с-ще Олександрівка, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 56530, ЄДРПОУ 44012172) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз