Рішення

від 02.12.2024 по справі 420/24501/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24501/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

02 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2024/000135.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 адміністративний позов задоволено.

При цьому судом при постановленні рішення вирішено також і питання розподілу судових витрат, виходячи з матеріалів справи, а саме стягнуто з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» судовий збір в розмірі 10245,25 грн; повернуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» 605,60 грн.

При цьому судом враховано, що у позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 45000 грн, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу.

20.11.2024 Одеським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву адвоката Круторогової С.І., яка діє в інтересах ТОВ «Хімагро.», про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які поніс позивач в результаті розгляду справи в суді першої інстанції. Зокрема, заявник просить суд прийняти додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із поданням та розглядом адміністративного позову, а саме витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45000 гривень.

Заяву представника позивача про прийняття у справі додаткового рішення розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття додаткового рішення.

07.10.2022 між ТОВ «Хімагро.» та АО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВІННЕР» укладено договір про надання правової допомоги № 1, а 21.06.2024 між Позивачем та АО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВІННЕР» було укладено Додаток № 19 до цього договору, згідно яких Позивач в порядку його умов відповідно до Додатку № 19 сплатив 45 000,00 грн. без ПДВ за правничу допомогу АО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВІННЕР» з урахуванням збору доказів, підготовки та подання від імені Замовника позовної заяви (адміністративного позову) до Одеської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації № 24UA500420000734U5, а також представництва інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді у випадку відкриття судом за вказаним позовом спрощеного провадження в частині підготовки та подання інших процесуальних документів від імені Замовника тощо.

До заяви додано акт прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2024 б/н, згідно з яким оплата в розмірі 45000 грн здійснюється протягом трьох календарних днів з дня підписання цього акту.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне винести по справі додаткове рішення.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн (дві тисячі грн).

При цьому суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» просить повернути суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн, згідно з платіжною інструкцією № 3379 від 30.07.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що разом із адміністративним позовом ТОВ «ХІМАГРО.» надано до суду лише одну платіжну інструкцію № 3380 від 30.07.2024 про сплату судового збору в сумі 3028 грн, який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України. При вирішення спору по суті, судом в повній мірі вирішено питання про розподіл судових витрат зазначеної суми.

Водночас, платіжної інструкції № 3379 від 30.07.2024 про сплату судового збору в сумі 3028 грн до суду позивачем разом із адміністративним позовом не надавалось і відповідна сума не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України та не обліковується по даній справі.

У разі здійснення помилкового зарахування коштів, позивачу належить прибігти до процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що врегульовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити частково.

Ухвалити по справі № 420/24501/24 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби України) (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (65111, місто Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51; ЄДРПОУ 39341579) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі грн).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк