Рішення

від 03.12.2024 по справі 440/14646/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14646/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЛОТОС" до Київської митниці про визнання дій протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ЛОТОС" (надалі ТОВ "ТК "ЛОТОС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.08.2023 № UA100000/2023/000127/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ціна товару, якого стосується оскаржуване рішення, та товару джерела інформації формувались за принципово різних обставин. Оскільки відповідно до статті 49 Митного кодексу України митна вартість товарів базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, викладене свідчить про некоректність порівняння їх митної вартості. За доводами позивача, в оскаржуваному рішенні відповідач: не навів інформації з митної декларації, яку визначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості; не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14646/23. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 64-65/.

23.10.2023 судом одержано відзив митного органу на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути визнана з наступних причин: у наданих документах декларантом відсутні достовірні та об`єктивні відомості, що підтверджують числове значення складової митної вартості, на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та складову митної вартості, пов`язану з транспортуванням (розвантаження, навантаження, обробки товарів та інші послуги). Декларантом не надано повних та достовірних документів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар /а.с. 70-74/.

30.10.2023 позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у якому зазначив, що на момент здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідач мав підтверджену документально інформацію про розмір транспортних витрат. За доводами позивача, посилаючись у відзиві на відсутність документа про оплату витрат на автомобільне перевезення товару, відповідач жодних розбіжностей чи обґрунтованих сумнівів щодо розміру цих витрат не виклав /а.с.152-154/.

Суд розглядає цю справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2022 між продавцем компанією SHENYANG XINGZHENGHE CHEMICAL CO.LTD (КНР) та покупцем ТОВ "ТК "ЛОТОС" (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт № LS 14112022, за умовами якого продавець виконує поставку, а позивач приймає та здійснює оплату товару.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 контракту одиниця виміру товару в кг (кілограмах). Загальна кількість товару, що поставляється за цим контрактом, вказується у специфікаціях. Якість товарів повністю відповідає стандартам, що діють у країні підприємства - виробника та сертифікату якості, а також сертифікату походження товару виданому підприємством - виробником.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 контракту ціна за одиницю товару за контрактом визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту. Загальна вартість товару, поставленого за цим контрактом, зазначається у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару продавець погоджує із покупцем /а.с. 22-27/.

На виконання вказаного контракту з порта QINGDAO (КНР) до порта Гданськ (Польща) на підставі коносаменту від 24.06.2023 № STS23060045 /а.с. 33/ на адресу позивача надійшов товар: добавки готові для цементів, будівельних розчинів або бетонів SUPERPLASTICIZER NSF-А -1000 кг та SUPERPLASTICIZER NSF C-1-22000 кг. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 01.06.2023 № XZH-230601S загальна вартість товару становила 9562 долари США /а.с.30-31/.

З метою митного оформлення товару Київській митниці позивачем 28.08.2023 було подано митну декларацію № 23UA100390712073U1. У графі 12 вказаної митної декларації заявлена митна вартість товару 454010,17 грн /а.с.81-82/.

Відповідно до протоколу обробки електронного документу позивачу запропоновано відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару /а.с. 17-18/.

Листом від 30.08.2023 № 92 позивач надав додаткові документи та повідомив відповідача про надання всіх необхідних для підтвердження митної вартості документів /а.с. 19/.

Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2023/000127/2 від 30.08.2023 /а.с. 13-14, 79-80/.

В обґрунтування наведеного рішення зазначено: надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу (далі МКУ) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Постачання товару здійснюється за контрактом від 14.11.2023 № LS 14112022 (далі Контракт), укладеного з "SHENYANG XINGZHENGHE CHEMICAL CO LTD" (продавець). Відповідно до пунктів 4.1 та 5.1 Контракту ціна за одиницю товару, умови та строки оплати визначаються у специфікації, яка не надана до митного оформлення. Декларант надав платіжну інструкцію від 02.06.2023 № 78 щодо оплати товару, проте, вона не відповідає Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216), оскільки не містить підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Крім того, пунктом 4.3 Контракту передбачено зміну ціни товару за погодженням сторін, отже, за наданими документами інформацію щодо остаточної ціни товару визначити не можливо. Відомості щодо ціни товару, яка сплачена або підлягає сплаті, не підтверджена документально. Згідно з наданим інвойсом від 01.06.2023 №ХZН-2306018 умовами поставки товару є FОВ - Qingdao. Відповідно до частини десятої статті 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі Закон) договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 17.08.2023 б/н ТОВ "Сімірам Логістик", проте, довідка не відповідає поняттю документів, які на підставі пункту 44.1 Податкового кодексу можуть бути використані для формування відомостей у митній декларації. Декларантом не забезпечено надання договору/договорів, за якими визначаються послуги з перевезення, навантаження/розвантаження та обробки та можливого страхування та інших документів, передбачених законодавством України. Отже, не можливо повною мірою перевірити врахування всіх складових митної вартості та достовірність їх числових значень. Таким чином, відомості щодо числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, не виражено кількісно та достовірно, що суперечить частинам другій, десятій, двадцять першій статті 58 МКУ по застосуванню основного методу. Додатково перевірено цінові пропозиції на азійському ринку. Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частин другої, третьої статті 53 та частини п`ятої статті 54 МКУ, а також положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту пропонувалось надати документи. Декларантом надіслано специфікацію від 01.06.2023 № 3 до Контракту; переклад митної декларації Китаю від 06.21.2023 № 422720230000540032; рахунки від 17.08.2023 № ССІМ-1708 та № ССІМ-17081, платіжну інструкцію від 18.08.2023 №1946; транспортно-експедиційний договір від 23.03.2018, укладений між ТОВ "Сімірам Логістик" (експедитор) та ТОВ "ТК "ЛОТОС" (замовник); договір-заявку від 21.08.2023 № 3, укладений між ТОВ "Сімірам Логістик" та ТОВ "МТД-ТРАНС"; висновок експертної організації ДЗІ №11/225. Копія митної декларації Китаю від 21.06.202.3 № 422720230000540032 посилається на номер коносаменту, що не відповідає номеру коносаменту, наданому для митного оформлення. У графі, за якою зазначається номери контейнера, наявна стороння інформація, виконана англійською мовою. Також QR код митної декларації не верифіцірується. Отже, копія митної декларації Китаю від 21.06.2023 № 422720230000540032 має ознаки підробки. Митницею розглянуто документи для підтвердження транспортних та пов`язаних з транспортуванням товару витрат (навантаження/розвантаження обробку). Згідно з відомостями у коносаменті агентом, що виконує послуги, пов`язані з доставкою товару у Гданськ є LANGOWSKI Logistics. Відповідно до умов Договору та статті 9 Закону декларантом не забезпечено надання документу щодо погодження сторонами істотних умов Договору щодо виду послуг, їх вартості та умов виконання. Разом з тим, умовами Договору передбачено оплату платежів, зокрема морського фрахту, розвантаження, зберігання тощо. Крім того, за умовами Договору передбачена купівля валюти експедитором та до виставлення сум гривневого покриття. Також передбачено і митне оформлення вантажів у порту призначення. Разом з тим, надані рахунки 17.08.2023 № ССІМ-1708 та № ССІМ-17081 та платіжна інструкцію від 18.08.2023 №1946 не забезпечують перевірку всіх понесених декларантом витрат; декларант не надав виписку з бухгалтерської документації, за якою показані обороти з експедитором з дати коносаменту та до остаточної поставки товарів. Договір-заявка від 21.08.2023 №3 стосується третіх сторін та не має числових значень вартості послуг. Декларант надав специфікацію від 01.06.2023 № 3 до Контракту без підписів, реквізитів підприємств та ознак, що підтверджує її дійсність, отже, ціна, що пропонувалась до продажу, не підтверджена за Контрактом. Додатково наданий декларантом експертний висновок ДЗІ №11/225 посилається на дані мережі Інтернет без зазначення конкретних пропозицій та цін товарів з врахуванням відмінностей у обсягах, наявність/відсутність попередньої оплати та інших умов, що впливають на ціну. Висновок ДЗІ №11/225 не надає конкретну інформацію стосовно цін подібної аналогічної продукції та експерт робить висновок щодо відповідності цінам компанії-виробника при поставці в Україну. Отже, висновок не ґрунтується на "дійсній вартості" згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та не може слугувати підставою для визнання заявленої декларантом митної вартості товару. Декларант не надав: виписку з бухгалтерської документації щодо стану розрахунків за товар; об`єктивних документів щодо понесених транспортних витрат та документи із третіми особами. Надані документи стосовно транспортних витрат не підтвердженні документально. Отже, зазначена декларантом митна вартість товарів не може бути визнана з наступних причин: у наданих документах декларантом відсутні достовірні та об`єктивні відомості, що підтверджують числове значення складової митної вартості на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та складову, пов`язану з транспортуванням (розвантаження, навантаження, обробка товарів та інші послуги) декларантом не надано повних та достовірних документів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 МКУ. Частиною шостою статті 54 МКУ передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи неможливість застосування основного методу, керуючись положеннями частини четвертої статті 57 та відповідно до частини п`ятої статті 55 МКУ, з декларантом проведено процедуру консультації. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі країни походження, опису САS номеру) (МД від 19.07.2023 №UА100320/2023/021220). Декларант має право звернутися до митного органу та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів від 30.08.2023 № UA100000/2023/000127/2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами другою - третьою, шостою - сьомою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 МК України.

Так, згідно з частинами першою-третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і підставою його незастосування є обставини, які визначені частиною другою статті 58 МК України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 58 МК України розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Щодо твердження митного органу, що платіжна інструкція від 02.06.2023 № 78 щодо оплати товару не відповідає Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216), оскільки не містить підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України мас право розпоряджатися рахунком, суд зазначає таке.

Так, за умовами контракту від 14.11.2022 № LS 14112022, укладеного між SHENYANG XINGZHENGHE CHEMICAL CO.LTD (КНР) та ТОВ "ТК "ЛОТОС" (Україна), загальна кількість товару, загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту.

До митного оформлення декларантом надавалася Специфікація №3 до контракту №LS 14112022 від 14.11.2022 на поставку товарів на загальну суму 9562,00 USD, а саме: 1) Sodium Naphthalene sulphonate (Superplasticizer) NSF-A (нафталін сульфонат натрія (суперпластіфікатор NSF-A) в кількості 1000 кг по ціні 0.718 USD/кг, всього на суму 718,00 USD; 2) Sodium Naphthalene sulphonate (Superplasticizer) NSF-С-1 (нафталін сульфонат натрія (суперпластіфікатор NSF-С-1) в кількості 22000 кг по ціні 0.402 USD/кг, всього на суму 8844,00 USD /а.с. 28/.

При цьому зазначені у Специфікації №3 відомості щодо найменування, кількості та ціни, імпортованих товарів повністю відповідають відомостям, зазначеним в інвойсі від 01.06.2023 №XZH-2306018, які також надавалися митному органу під час митного оформлення /а.с. 30/.

Крім того, декларантом надана платіжна інструкція в іноземній валюті №78 від 02.06.2023 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 9562,00 USD /а.с. 32/.

Згідно з пунктом 5 розділу І Постанови №216 вимоги цього Положення поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Постанови №216 (у редакції, чинній на дату платіжної інструкції у справі) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Пунктом 26 розділу ІІІ Постанови №216 передбачено, що надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення.

Водночас, як зазначив позивач у позові, відповідачу була надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №78 від 02.06.2023 з відмітками надавача платіжних послуг - Філії АТ "Укрексімбанк" про виконання платіжної операції на суму 9562,00 USD, що є ціною товару, якого стосується оскаржуване рішення.

Отже, твердження митного органу щодо недотримання позивачем порядку оформлення платіжної інструкції є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання митного органу на пункт 4.3 Контракту щодо неможливості визначити остаточну ціну товару, суд вважає безпідставним, оскільки митному органу надавалися, зокрема, Специфікація №3 до контракту №LS 14112022 від 14.11.2022 на поставку товарів на загальну суму 9562,00 USD, інвойс від 01.06.2023 №XZH-2306018, платіжна інструкція в іноземній валюті №78 від 02.06.2023 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 9562,00 USD.

Щодо твердження митного органу про те, що довідка про транспортні витрати від 17.08.2023 б/н ТОВ "Сімірам Логістик" не відповідає поняттю документів, які на підставі пункту 44.1 Податкового кодексу можуть бути використані для формування відомостей у митній декларації; декларантом не забезпечено надання договору/договорів, за якими визначаються послуги з перевезення, навантаження/розвантаження та обробки та можливого страхування та інших документів, передбачених законодавством України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи встановлено, що транспортно-експедиційні послуги позивачу надавались на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.03.2018 № 1808/2018С, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімірам Логістик" (далі експедитор) /а.с. 35-40/.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено обов`язки експедитора та види виконуваних ним робіт й інших дій. Відповідно до пункту 3.1 договору платежі в якості оплати за надані експедитором послуги здійснюються на підставі рахунків експедитора.

Таким чином, витрати позивача на транспортування товару обумовлені кількістю робіт, виконаних й обрахованих експедитором, відображеними у виставлених експедитором рахунках.

Відповідачем не заперечується, що позивачем надані рахунки 17.08.2023 № ССІМ-1708 та № ССІМ-17081 та платіжна інструкцію від 18.08.2023 №1946.

Відповідач посилається на те, що наданий договір-заявка від 21.08.2023 № 3 стосується третіх сторін та не має числових значень вартості послуг.

Водночас, відповідно до пункту 2.1.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.03.2018 № 1808/2018С, на підставі якого транспортувався товар, експедитор здійснює приймання та передач вантажів транспортним організаціям для перевезень, здійснює розрахунки з транспортними підприємствами та іншими організаціями на території України та інших країн за перевезення та пов`язані з перевезеннням роботи від свого імені, але за рахунок позивача.

Згідно з пунктом 1 договору-заявки від 21.08.2023 № 3 /а.с.41/ перевізник надає комплекс транспортних послуг з перевезення вантажу, а замовник, яким виступив експедитор, приймає і оплачує виконану роботу.

Оскільки відповідно до вищенаведеного пункту 2.1.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.03.2018 № 1808/2018С витрати екпедитора відбуваються за рахунок позивача, вони відображені в рахунках-фактурах на оплату транспортних послуг, виставлених експедитором позивачу /а.с.43/

Отже, зазначене вище твердження митного органу є необґрунтованим та безпідставним.

Слід зауважити, що обґрунтовуючи розбіжності у наданих декларантом документах, митний орган, зокрема, посилається на те, що в копіях митної декларації країни відправлення 422720230000540032 номер коносаменту не відповідає номеру коносаменту, наданому для митного оформлення.

У позовній заяві позивач зазначив, що митна декларація країни відправлення містить посилання на коносамент № 227843309, а митна декларація, надана для митного оформлення товару на коносамент № STS23060045, копію якого надано відповідачу. Указані коносаменти є різними документами, хоча стосуються однієї поставки. Коносамент № STS23060045, указаний у митній декларації, наданій для митного оформлення товару, це домашній коносамент, що оформляється експедитором, підтверджує договір між відправником і транспортною або експедиційною компанією і існує для роботи між фактичним вантажовідправником та одержувачем товарів. Коносамент № 227843309, інформацію про який містить митна декларація країни відправлення, це лінійний коносамент, що підтверджує договір між відправником і морською лінією і призначений для місцевих та іноземних експедиторів, які беруть участь у вчиненні правочину.

Таким чином, різні номери коносаменту це не розбіжність, а інформація про домашній та лінійний коносаменти, оформлені відповідності до правил морських перевезень.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики з морського перевезення, залежно від того, ким випускається документ, коносаменти поділяють на лінійні та домашні. Лінійний коносамент видається безпосередньо морською лінією своєму експедитору і є основним документом морського перевезення. Домашній видається судноплавством для конкретного відправника. Тому і номери коносаментів у відправника та експедитора/отримувача відрізняються, оскільки на одне морське перевезення випускається і домашній, і лінійний коносаменти.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 804/1313/16 зазначив таке: "Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваних рішень митного органу стало ненадання товариством усіх належних документів для здійснення митного оформлення товару за першим методом. Вказані обставини зумовлені тим, що у митній декларації країни відправлення вказано лінійний коносамент, а до митного оформлення надано домашній коносамент; також не підтверджені транспортні складові. Так, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, у митній декларації країни відправлення зазначено номер лінійного коносаменту. Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу (ТОВ НВФ "Поліпласт-К") такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред`являє до митного органу для попереднього митного очищення товару. Разом з тим, у спірному випадку вантаж перевозився в опломбованих морських контейнерах, кожен з яких має індивідуальний номер. При перевантаженні з одного борта судна на інший індивідуальний номер контейнера не змінюється. У митній декларації країни відправлення зазначений номер контейнер CCLU2837301, який відповідає номеру контейнера, що зазначений у домашньому коносаменті SLL60120318 та в рахунку експедитора №1602088 від 04.02.2016. Крім того, в міжнародній товарно-транспортній накладній також маються відмітки про контейнер з індивідуальними номерами CCLU2837301".

Отже, як вбачається з обставин справи, митний орган без законних на те підстав посилається на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення, що спростовується аргументами, викладеними вище, у зв`язку з цим підстав для висновків про непідтвердження задекларованої митної вартості товарів не має.

Щодо посилання митного органу на QR код митної декларації, який "не верифіцирується", що, свідчить про ознаки підробки, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 5 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

При цьому належні, достовірні та допустимі докази того, що вказана декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в рішенні митного органу, відсутнє.

Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, відповідачем не встановлено таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що декларантом при митному оформленні імпортованих товарів до митного органу надані належні документи, які містили повну інформацію щодо вартості товарів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зазначив, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Натомість, у самому рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався.

З урахуванням наведеного, відповідачем у порушення частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд у постановах від 09.09.2020 у справі №400/3133/18, від 08.02.2019 у справі №825/648/17 зазначав, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність митним органом неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів та наведених у них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених у частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, також і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Інші доводи відповідача є безпідставними та не впливають на висновки суду з огляду на вищенаведене.

З огляду на викладене, надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.08.2023 № UA100000/2023/000127/2.

При цьому судом враховується пункт 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно з яким обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності оскарженого у цій справі рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЛОТОС" ( вул. Селянська буд. 5, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 38874859) до Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8-а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.08.2023 № UA100000/2023/000127/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8-а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЛОТОС" (вул. Селянська буд. 5, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 38874859) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна