Ухвала

від 03.12.2024 по справі 520/32846/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питань забезпечення адміністративного позову

"03" грудня 2024 р. справа №520/32846/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ольги Горшкової розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до Харківського окружного дміністративного суду, в якій просить суд визнати противоправним та скасувати припис №744/24 від 28.11.2024 Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради з вимогою про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта, а саме: кіоску, який розташований по АДРЕСА_1 .

Разом з позовною заявою позивач надала до суду заяву про забезпечення адміністративного суду, шляхом зупинення дії припису Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради №744/24 від 28.11.2024.

Заява мотивована тим, що припис Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради №744/24 від 28.11.2024 є протиправним, на даний час існує очевидна загроза порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки у випадку демонтажу належної останній тимчасової споруди до вирішення спору по суті наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди майну підприємця та необхідність в подальшому докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, спрямованих на демонтаж належної позивачу тимчасової споруди. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, оскільки подальше проведення дій по виконанню припису про демонтаж тимчасової споруди може призвести до того, що спірна тимчасова споруда може бути примусово демонтована, а для її повернення позивачеві доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч. 9 ст. 205 КАС України та ч. 4 ст. 229 КАС України розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки, близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Позивач визначає, що наразі існує загроза демонтажу тимчасової споруди, адже це є наступним процедурним елементом, який має бути здійснений після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Суд наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що є сторонами провадження.

Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим, суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

В свою чергу, предметом оскарження у даній справі є припис про вжиття заходів щодо демонтажу тимчасової споруди.

Суд зауважує, що демонтаж тимчасової споруди не призведе до її руйнування чи знищення, адже така може бути перенесена в інше місце, що, в свою чергу, не може бути визначено судом як невідворотні наслідки чи такі, які потребуватимуть докладання значних зусиль для відновлення існуючих прав позивача.

Також суд звертає увагу, що проведення демонтажу тимчасової споруди не позбавляє її власника права власності на неї, а вартість демонтованої тимчасової споруди може бути відшкодована відповідними особами у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 400/722/19.

Також, суд зазначає, що при зверненні позивача із вказною заявою про забезпечення адміністративного позову, остання наводить загальні причини для зупинення дії оскаржуваного припису. Поряд із тим, правовий інститут ст.150 КАС України покладає на заявника обов`язок належного обґрунтування застосування такого процесуального механізму та надання відповідних доказів для доведення невідворотності негативних наслідків в разі його не застосування.

Позивачем, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії припису Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради №744/24 від 28.11.2024, не надано як належного обґрунтування застосування такого процесуального механізму у розрізі спірних правовідносин, так і відповідних доказів для доведення невідповідності негативних наслідків в разі його застосування.

Таким чином, позивачем не доведені існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також позивачем обраний неналежний спосіб забезпечення позову, як це передбачено статтею 150 КАС України.

Відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з вищенаведених судом підстав.

Керуючись статтями 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Інспекція з благоустрою Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Ольга ГОРШКОВА