Рішення

від 03.12.2024 по справі 520/26080/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Справа № 520/26080/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить: - визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; - зобов`язати Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн; - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що всупереч вимог статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 1402-VIII), Господарський суд Луганської області протягом спірного періоду здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди, обчислюючи її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році на рівні 3028,00 грн, що призвело до виплати суддівської винагороди, яка не відповідає встановленому законом розміру. У травні 2024 року позивачу виплачено матеріальну допомогу за 2024 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році на рівні 3028,00 грн, чим порушено приписи ст. 136 вищевказаного Закону. Оскільки виплата суддівської винагороди здійснюється у межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, а Господарський суд Луганської області здійснює свої повноваження у межах затверджених ДСА України у кошторисі асигнувань, на забезпечення поновлення права на належну суддівську винагороду просить зобов`язати відповідачів виконати забезпечення відповідними бюджетними асигнуваннями й здійснити відповідні нарахування у порядку та розмірі, встановленому законом. Просить позов задовольнити.

Відповідачами не подано до суду відзиви, які б містили заперечення на позов.

23.09.2024 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.11.2024 витребувано докази у відповідачів. На адресу суду надійшли докази від відповідача Господарського суду Луганської області.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Згідно з указом Президента України "Про призначення суддів" від 18.10.2013 № 571/2013 ОСОБА_1 призначено суддею господарського суду Луганської області строк на п`ять років.

Відповідно до указу Президента України "Про призначення суддів" від 22.04.2019 № 159/2019 призначено ОСОБА_1 суддею господарського суду Луганської області.

Згідно з наявних у матеріалах справи довідок про заробітну плату від 07.03.2024 № 63 та від 11.09.2024 № 86, довідки про розрахунок суми суддівської винагороди від 25.11.2024 № 96 ОСОБА_2 нараховано суддівську винагороду, обчислену з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року, у розмірі 2102,00 грн, а також встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу.

Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно із статтею 7 Закону № 3460-ІХ у 2024 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Доказами в матеріалах справи підтверджено й не заперечується сторонами, що суддівську винагороду позивача з 01 червня 2024 року обчислено із урахуванням приписів статті 7 Закону № 3460-ІХ із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Дані підтверджено довідкою щодо розрахунку суми суддівської винагороди від 25.11.2024 № 96.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

За Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (надалі - Закон № 1401-VIII).

Законом № 1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено у новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Тож розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (надалі - Закон № 1082-IX) разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб, запроваджено новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн, що є незмінним впродовж наступних років до 2024 року включно.

Однак, цей Закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону № 1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а та від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22.

Практика Верховного Суду щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

У постанові від 29 серпня 2024 року у справі № 240/5659/22, висновки у якій є застосовними до спірних правовідносин у цій справі, колегія суддів Верховного Суду підкреслила, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Отже, оскільки зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди протягом спірного періоду, а також у Закон України 15 липня 1999 року № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Наведене дає підстави для висновку, що для спірних правовідносин спеціальними є саме норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень як Закону № 1082-IX, так і Закону № 3460-ІХ.

За наведеного правового регулювання спірного питання нарахування суддівської винагороди у цій справі та виходячи зі встановлених обставин цієї справи, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), починаючи з червня 2024 року на підставі статті 7 Закону № 3460-ІХ суд визнає неправомірним.

Разом із тим, відповідно до частин першої-третьої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Згідно з частиною першою статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Крім того, відповідно до пункту 5 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (далі - Положення № 141/0/15-19) основними завданнями Державної судової адміністрації України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

У межах спірних правовідносин Господарський суд Луганської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак його діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, БК України.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною першою статті 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 БК України).

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Доказів того, що у спірних правовідносинах ДСА України здійснила свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму 3028,00 грн, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача.

Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року (справа № 280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Тому суд вважає, що пред`явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення Житомирського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 3028,00 грн та зобов`язання забезпечити Господарський суд Луганської області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу.

При цьому, ухвалюючи рішення суд враховує, що ДСА України визначено кошторисні призначення на 2024 рік для виплати суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму 2102 грн.

Разом з тим, Господарський суд Луганської області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, із дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов`язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням.

Водночас, саме ДСА України повинна здійснити фінансування Господарського суду Луганської області для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону № 3460-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене Господарський суд Луганської області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік, за умови того, що Господарським судом Луганської області суддівська винагорода у визначених Законом розмірах нарахована не була, а саме він наділений повноваженнями щодо нарахування суддівської винагороди, суд дійшов висновку, що належним способом захисту права позивача на належну суддівську винагороду у спірному випадку є зобов`язання Господарський суд Луганської області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду, відповідно до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, з урахуванням виплачених сум.

Щодо заявленого позивачем періоду нарахування та виплати суддівської винагороди з 01 червня по день ухвалення судового рішення, суд прийшов наступного.

Суд зазначає, що позивач звернувся з даним позовом до суду 17.09.2024, при цьому до суду на підтвердження виплати суддівської винагороди в неповному обсязі надано довідку про заробітну плату за період з 01.01.2024 по 31.08.2024, отже позовні вимоги щодо нарахування суддівської винагороди по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) є передчасними, оскільки станом на час звернення до суду спірні відносини в цій частині не виникли.

Щодо частини позовних вимог про виплату допомоги на оздоровлення за 2024 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 році - 3028,00 грн, суд прийшов наступного.

Відповідно до довідки про заробітну плату позивача від 11.09.2024 № 86 позивачу у травні 2024 року виплачено, зокрема матеріальну допомогу у розмірі 78825,00 грн, тобто у розмірі посадового окладу судді, який обрахований з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.

Таким чином, Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником бюджетних коштів, виділена сума коштів у недостатньому розмірі для забезпечення виплати Господарським судом Луганської області допомоги на оздоровлення за рік, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Відтак, невиплата позивачу допомоги на оздоровлення в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Господарського суду Луганської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати допомоги на оздоровлення судді Господарського суду Луганської області ОСОБА_1 , виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028,00 грн та зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Господарський суд Луганської області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум.

З урахуванням того, що Господарський суд Луганської області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік, за умови того, що Господарським судом Луганської області виплата допомоги на оздоровлення у визначених Законом розмірах нарахована не була, а саме він наділений повноваженнями щодо нарахування матеріальної допомоги судді у розмірі посадового окладу, суд дійшов висновку, що належним способом захисту права позивача на належну матеріальну допомогу у спірному випадку є зобов`язання Господарський суд Луганської області нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Крім цього, право на отримання вказаної виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а позбавлення цього права є протиправним, свавільним, непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує вимоги статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим, на думку суду, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина сьома статті 48 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності й обґрунтованості своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Господарський суд Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Господарський суд Луганської області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Господарський суд Луганської області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно) та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, обчисливши її розмір із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Господарський суд Луганської області, місцезнаходження - місто Харків, проспект науки, будинок № 5, код ЄДРПОУ 02844564;

відповідач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Липська, будинок № 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Повне судове рішення складено суддею 03.12.2024.

Суддя М. І. Садова