Ухвала

від 20.11.2024 по справі 758/13865/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, відносно,

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв`язку підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 22 листопада 2024 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 600 00 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає про необгрунтованність повідомленої ОСОБА_6 підозри. Матеріали провадження свідчать про наявність цивільно-праових зобов`язань, щодо поставки товару та повернення грошових коштів. При цьому матеріали НСРД вказують на те, що підозрювана не відмовилася виконувати свої зобов`язання, однак в силу об`єктивних обставин не змогла цього зробити вчасно.

Звертає увагу на те, що кримінальне провадження розпочато не на підставі звернення потерпілих, а на підставі матеріалів правоохоронних органів.

Також, у клопотанні не зазначено про обставини, які обґрунтовують неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, а також посилання на обставини, які б підтверджували висновки про наявність заявлених ризиків.

Вважає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється з порушенням правил територіальної підслідності. Зокрема, з матеріалів не можливо встановити місце вчинення кримінального правопорушення на території Подільського району міста Києва або на території під юрисдикцією УП в метрополітені ГУ НП м. Києва.

Крім того, визначений розмір застави фактично є безальтернативним для підозрюваної, оскільки є непомірним та не узгоджується із її майновим станом та членів сім`ї.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42024102070000018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

02 липня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190КК України.

29 жовтня 2024 року слідчий СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 22 листопада 2024 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 600 00 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З таким висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Продовжуючи щодо підозрюваної ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної ОСОБА_6 із інкримінованим їй кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що її причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, є обґрунтованою.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Оскільки, об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане правопорушення.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування.

Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованість існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Щодо обґрунтованості визначення розміру застави, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку колегії судів, слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваній ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, слідчим суддею враховано існуючі ризики, конкретні обставини вчинених кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної у їх сукупності, визначив заставу у розмірі 2 600 000 грн., яка належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків у випадку внесення застави.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено порушень правил територіальної підслідності у кримінальному провадженні, на що посилався захисник у апеляційні скарзі.

Крім того, захисником повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а прокурором зазначено, що 19 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва підозрюваній ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для продовження відносно ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

Унікальний номер справи 758/13865/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження 11сс/824/7284/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.183 КПК