Ухвала

від 02.12.2024 по справі 160/30285/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30285/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

перевіривши в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (суддя Рищенко Андрій Юрійович) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробнича фірма «МОБІЛ»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі № 160/30285/23.

Одночасно апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, в обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду первинну апеляційну скаргу (подану у строк, встановлений процесуальним законом) було повернуто у зв`язку з невиконанням ухвали суду в частині сплати судового збору. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду, а тому апелянт, користуючись своїм правом, повторно звертається з апеляційною скаргою.

Суддя-доповідач не знайшов поважними причини пропуску процесуальних строків, зазначені апелянтом, оскільки дотримання вимог норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з несплатою судового збору не звільняє сторону від такого обов`язку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду: письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами; документа про сплату судового збору.

Апелянт отримав вищевказану ухвалу 18 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах адміністративної справи.

На виконання вимог ухвали від апелянта надійшло клопотання, в якому останній просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Вирішуючи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що правові засади справляння судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, законом визначено певні умови за наявності яких суд може відстрочити сплату судового збору. При цьому законом передбачено можливість відстрочення сплати судового збору лише фізичним особам, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

В той же час суд зазначає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Сторона, маючи намір добросовісної реалізації належного їй права на апеляційне оскарження судового рішення, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Держава в особі відповідного суб`єкта владних повноважень має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року в адміністративній справі № 806/2321/16.

Враховуючи, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору, суд доходить висновку про неналежне виконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, на виконання вимог ухвали від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких останній просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт зазначає підстави, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження, суд встановив, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 13 лютого 2024 року ухвалено рішення, первинна апеляційна скарга на яке надійшла до суду 04 червня 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2024 року первинну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Повторна апеляційна скарга подана 05 жовтня 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року повторну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Втретє апеляційна скарга подана 11 листопада 2024 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в даній адміністративній справі набрало законної сили 28.06.2024, поновлення строку на подання апеляційної скарги суперечить принципу юридичної визначеності, а тому причини, за яких такий строк може бути поновлений, мають бути достатньо вагомими та виключними.

Суд не знайшов поважними причини пропуску процесуальних строків, оскільки дотримання вимог норм процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд вважає, що наведені апелянтом доводи щодо неможливості сплати судового збору не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державного органу, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державному органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року в адміністративній справі № 806/2321/16.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Варто зауважити, що питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на основі внутрішнього переконання, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Аналогічний висновок також викладений в ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року в адміністративній справі № 826/13502/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначене нормами КАС України право особи на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою після її повернення, не є безумовним і має реалізовуватися особою добросовісно, тобто повторна апеляційна скарга має бути подана з урахуванням встановлених процесуальним законом строків.

При цьому у суду не виникає безумовного обов`язку щодо відкриття апеляційного провадження в разі подання повторної апеляційної скарги після повернення первинної. Відповідне питання вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд також звертає увагу скаржника, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі № 160/30285/23.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з 02 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров