Постанова

від 02.12.2024 по справі 160/3617/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року справа 160/3617/24

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.02.2024 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним ненарахування і невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2019 по 07.03.2020 та зобов`язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2019 по 07.03.2020 в сумі 75277гр12к. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що наказом №193 від 06.09.2019 він звільнений з військової служби за віком. На день звільнення не була виплачена індексація. Позивач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі №160/17710/22 зобов`язано нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 30.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року. Повністю розрахунок по індексації проведений 25.12.2023 та на картковий рахунок переведено 70788гр42к.

Також ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. Пропуск строку пояснює постійними повітряними тривогами, під час яких закриті банки та поштові відділення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 визнані поважними причини пропуску строку звернення до суду.

У відзиві військова частина проти позову заперечувала, зазначаючи що на день звільнення не було спору про розмір нарахованих сум, а з позовом про виплату індексації ОСОБА_1 звернувся більше ніж через три роки після звільнення. Заявлена сума не співмірна з розміром простроченої заборгованості та періодом затримки. Вони не могли своєчасно виконати судове рішення про виплату індексації та провести розрахунок в в`язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Крім того, спеціальним законодавством про проходження військової служб не передбачена виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 позов задоволений.

В апеляційній скарзі військова частина просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на ті самі доводи, що і у відзиві на позовну заяву.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до абзацу 3 статті 242 Положення про проходження громадянами України військової служби в збройних силах України, затвердженого Указом Президента України №1153 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, в тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. В разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як а період, встановлений частиною 1 цієї статті.

Переліченими нормами передбачено відшкодування в тому випадку, якщо підприємство, установа, організація не розрахувались зі звільненим працівником в день звільнення. Тобто, якщо саме на день звільнення підприємство, установа, організація має перед звільненим працівником заборгованість, то весь час, поки ця заборгованість не буде виплачена, передбачений особливий вид відповідальності виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Іншими словами, відповідальність підприємства, установи, організації починається з дня звільнення працівника і закінчується днем, коли працівникові виплачена сума, яку підприємство, установа, організація мали виплатити в день звільнення, але не більше як за шість місяців.

Наявність заборгованості військової частини з виплати позивачу індексації грошового забезпечення на дату звільнення 06.09.2019 підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі №160/17710/22. Згідно виписки з банківського рахунку позивача, індексація в сумі 70788гр42к перерахована 25.12.2023.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що під належними звільненому працівнику сумами необхідно розміти всі виплати, на отримання яких працівник має право на дату звільнення (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, за несвоєчасний розрахунок при звільненні має проводитись за весь час до дня остаточного розрахунку, в тому числі і після прийняття судового рішення про стягнення невиплачених в день звільнення сум.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 підкреслила, що обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Задовольняючи позов, окружний суд правильно вказав, що при вирішенні конкретних справ щодо проходження публічної служби за відсутності у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими регулюються спірні правовідносини, підлягає застосуванню КЗпП, в якому визначені основні трудові права осіб.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці №95 від 01.07.1949 «Про захист заробітної плати», незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надані чи мають бути наданими, - є заробітною платою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.05.2002, при розгляді конкретних справ щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, в якому визначені основні трудові права працівників.

Оскільки при звільненні позивача не була виплачена індексація, військова частина помилково вважає що на день звільнення не було спору про розмір нарахованих сум. Колегія суддів відхиляє доводи військової частини що позивач тривалий час не звертався з позовом про виплату індексації грошового забезпечення, що суттєво збільшило час затримки розрахунку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи, організації підвищують розміри оплати праці в зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці, грошового забезпечення в зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, військова частина була зобов`язана виплатити позивачу індексацію не чикаючи судового рішення.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідача що заявлена сума неспівмірна з розміром простроченої заборгованості та періодом затримки оскільки стягнув середній заробіток не за весь час затримки розрахунку, а тільки за шість місяців.

Колегія суддів відхиляє доводи військової частини що судове рішення про виплату індексації не могли своєчасно виконати в в`язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Як зазначалось вище, військова частина була зобов`язана виплатити позивачу індексацію в день звільнення не чикаючи судового рішення. Виконання положень статей 116, 117 КЗпП України не залежить від фінансового становища підприємств, установ, організацій та законодавством не передбачено звільнення від обв`язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з відсутністю коштів.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 без змін.

Постанова набирає законної сили з 02.12.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддяА.В. Суховаров

суддіТ.І. Ясенова

суддіО.В. Головко