Постанова

від 02.12.2024 по справі 160/28996/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/28996/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

У вимогах позовної заяви позивачем заявлено клопотання про вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, оформленої листом №4/1789 від 27.11.2023, у наданні запитуваної ОСОБА_1 інформації у запиті №23/19-7/6 від 19.07.2023.

Зобов`язано Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 №23/19-7/6 від 19.07.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Рябець Олександром Михайловичем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача по справі про стягнення витрат на правову допомогу.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Рябець Олександр Михайлович подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за договором №02/08/22 від 30.08.2022 про надання правничої допомоги, який укладений між адвокатом Рябець Олександром Михайловичем та позивачем ОСОБА_1 , адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу по представництву інтересів клієнта в судах на всій території України. Розмір оплати послуг адвоката, порядок оплати послуг адвоката та відшкодування витрат адвоката, пов`язаних з наданням правової допомоги визначаються сторонами окремо в додатковій угоді до даного договору.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу до суду надано:

- Договір №02/08/22 від 30.08.2022 про надання правничої допомоги, який укладений між адвокатом Рябець Олександром Михайловичем та позивачем ОСОБА_1 ;

- додаткову угоду №3-КП від 25.10.2023 до Договору №02/08/22 від 30.08.2022, відповідно до якої оплата за договором здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг.

- Акт наданих послуг від 01.12.2023, відповідно до якого адвокатом надані юридичні послуги на загальну вартість 4000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Частина 4 статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).

Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 в адміністративній справі №620/2936/20.

З матеріалів справи встановлено, що у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення на користь позивача понесені судові витрати пов`язані з наданням правової допомоги (а.с. 4) та згодом подано заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с. 52). Заяву про ухвалення додаткового рішення подано представником позивача на другий день після отримання рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, представником позивача дотримано процедуру звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 в адміністративній справі №810/2760/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в адміністративній справі №922/2685/19.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, судом першої інстанції враховано, що за умовами додаткової угоди №3-КП від 25.10.2023 до Договору №02/08/22 від 30.08.2022 оплата за договором здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг. У матеріалах справи наявний Акт наданих послуг від 01.12.2023, відповідно до якого адвокатом надані юридичні послуги на загальну вартість 4000 грн, однак суд першої інстанції заначив, що витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що разом із заявою про ухвалення додаткового рішення на підтвердження надання правничої допомоги позивачем долучено Акт наданих послуг від 01.12.2023, відповідно до якого адвокатом надані юридичні послуги на загальну вартість 4000 грн, а саме:

- аналіз законодавства, пошук судової практики та консультація клієнта 1000,00 грн (1 година);

- написання позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» по справі 160/28996/23 3000,00 грн (2 годин).

Загальна вартість наданих послуг складає 4000,00 грн.

А за умовами додаткової угоди №3-КП від 25.10.2023 до договору №02/08/22 від 30.08.2022 оплата за договором здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг.

Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що питання застосування частини 7 статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Водночас, суд зазначає, що умовами додаткової угоди №3-КП від 25.10.2023 до Договору №02/08/22 від 30.08.2022 оплата за договором здійснюється клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати позивачем наданих адвокатом послуг відповідно до вищевказаного договору.

З огляду на наведене, суд а апеляційної інстанції вказує на те, що умовами договору про надання правової допомоги врегульовано здійснення оплати наданих послуг протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг у цій справі, а відтак строк оплати послуг адвоката на час вирішення питання розподілу судових витрат сплив, проте доказів оплати гонорару адвокату в строки, передбачені умовами договору, не надано.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення питання щодо прийняття додаткового рішення у справі.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко