Постанова

від 03.12.2024 по справі 160/20200/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20200/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (суддя Юхно І.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0340159-2415-0427 від 08.05.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, до того ж, до податкового органу не подає звіти про отриманий прибуток від здійснення сільськогосподарської діяльності. Крім того, податковим органом встановлено, що спірне майно передано позивачем в оренду, що виключає можливість застосування для позивача пільгового режиму оподаткування.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 з 24.06.2019 зареєстровано право приватної власності на комплекс будівель та споруд загальною площею 771 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 08.05.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0340159-2415-0427 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості.

Позивач вважає таке рішення протиправним, адже вказане майно належить до будівель сільськогосподарського призначення, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Також звертає увагу, що назване майно використовується для ведення особистого селянського господарства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що пільги, визначені пп. 266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, застосовуються також на фізичних осіб, які ведуть особисте селянське господарство. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивачем така діяльність ведеться, а саме: актом про встановлення фактів б/н від 29.06.2021, складеного депутатом Покровської селищної ради з залученням трьох свідків; наявністю рухомого майна для ведення сільськогосподарської діяльності; довідкою Покровської селищної ради № 49 від 25.04.2023 про членство позивача особистому селянському господарстві.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 згаданої статті Кодексу, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, чинного на час виникнення спірних правовідносин, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що спірне нерухоме майно складається з комплексу: А-1 Гараж; Б-1 Навіс; В-1 Площадка стоянки транспортного парку (навіс); Г-1 Склад зберігання мастил та запчастин; Д-1 Склад зберігання пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив.

Водночас, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі сільськогосподарського призначення», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «сільськогосподарське призначення», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності, лісівництві та рибному господарстві), а насамперед з використанням будівлі з метою провадження сільськогосподарської діяльності.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для ведення сільськогосподарської діяльності, лісівництва та рибного господарства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній адміністративній справі позивач надав належні та достатні докази, що будівлі, які належать йому на праві власності, у спірному періоді використовувалися для ведення сільськогосподарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що юридичний факт, як то ведення позивачем особистого селянського господарства, не може бути встановлений депутатом селищної ради шляхом складання відповідного акту, адже встановлення фактів, що мають юридичне значення, є виключної компетенцією загального суду, що прямо передбачено статтею 293 ЦПК України.

Крім того, надана позивачем довідка № 49 від 25.04.2023, яка видана Виконавчим комітетом Покровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, лише містить інформацію, що ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства, без зазначення найменування господарства, його місця реєстрації, а також дати, з якої позивач набув таке членство.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за 2020 рік, тоді як вищенаведена довідка датована 2023 роком.

Також, наявність у позивача рухомого майна, яке може використовуватися в сільськогосподарській діяльності, не доводить його фактичне використання за цільовим призначенням.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, яким підтверджується, що описані вище будівлі та приміщення майнового комплексу, які за своїм прямим призначенням можуть вважатися такими, що призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, фактично використовувались (прямо чи побічно) позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції, як про це стверджує ОСОБА_1 . Не надано позивачем і жодних доказів використання спірних будівель для здійснення сільськогосподарської діяльності (зберігання зернових, гербіцидів тощо).

В постанові від 11 квітня 2023 року в справі № 380/2434/20, Верховний Суд зауважив, що за приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму, тоді як передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

В цій справі Верховним Суд надав оцінку подібним правовідносинам, які розглядаються в даній справі, та вказав, що позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на довідку 20-ОПП, якою підтверджується, що спірне нерухоме майно передано позивачем в оренду СФГ ім. ОСОБА_2 (докази зворотного позивачем не надано), що є додатковою підставою для висновку, що до спірного майна не можуть бути застосовані приписи пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України, якою прямо встановлено умову для пільгового режиму до об`єктів оподаткування, а саме відповідні об`єкти не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 160/20200/23 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 03 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 03 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров