Постанова

від 03.12.2024 по справі 160/11936/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11936/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA100330/2023/000072/2 від 15.12.2023 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000797; № UA 100330/2024/000002/2 від 16.01.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000028; № UA 100330/2024/000003/2 від 22.01.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100330/2024/000041.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що декларантом не надано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару вартості транспортування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD, Китай (Продавець) та ТОВ «ВІН-ТАЖ», Україна (Покупець) укладено контракт від 19.04.2023 № 19-423VIN, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар на умовах, вказаних в рахунку-фактурі (інвойсі) згідно з правилами Інкотермс-2020. Якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (інвойсом), ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних умов правил Інкотермс-2020. Загальна сума контракту складається із загальної суми рахунків-фактур (інвойсів). Умови поставки, місце призначення та вид транспорту, що застосовується для перевезення товару, визначаються сторонами у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію товару. Продавець має право поставити товар особисто або доручити відвантаження третім особам.

За вказаними контрактами в адресу позивача було поставлено партії товарів в асортименті на умовах СРТ-Київ.

З метою митного оформлення поставленої партії товару сонячні панелі - 648 шт, країна виробництва - CN (Китайська Народі Республіка), загальною вартістю 47 174,40 дол. США, позивачем було подано 15.12.2023 до Київської митниці ЕМД № 23UА100330158728U2. Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення партії товару були надані: контракт № 19-423VIN від 19.04.2023 з Додатковою угодою № 1 від 13.07.2023; пакувальний лист № 11631019JK від 28.09.2023; рахунок-фактура INVOICE № 11631019JK від 28.09.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 420002 від 07.12.2023; комерційна пропозиція (OFFER) від 28.09.2023; висновок експерта № ГО-1401 від 12.12.2023 Дніпропетровської торгово-промислової палати; декларація митної вартості № 6162 від 15.12.2023; документ про походження товару № 11631019JK від 28.09.2023.

З метою митного оформлення поставленої партії товару сонячні панелі - 620 шт, країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), загальною вартістю 38 396,60 дол. США, позивачем було подано 16.01.2024 до Київської митниці ЕМД № 24UА100330500750U0. Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару були надані: контракт № 9-423VIN від 19.04.2023 з Додатковою угодою № 1 від 13.07.2023; пакувальний лист № 11631022JK від 05.01.2024; рахунок-фактура INVOICE № 11631022JK від 05.01.2024; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 12.01.2024; комерційна пропозиція (OFFER) від 05.01.2024; висновок експерта № ГО-49 від 16.01.2024 Дніпропетровської торгово-промислової палати; декларація митної вартості № 6260 від 16.01.2024; документ про походження товару № 11631022JK від 05.01.2024.

Також позивачем 22.01.2024, з метою митного оформлення поставленої партії товару сонячні панелі - 620 шт., країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), загальною вартістю 38 378,00 дол. США, позивачем було подано до Київської митниці ЕМД № 24UА100330501159U2. Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару були надані: контракт № 9-423VIN від 19.04.2023 з Додатковою угодою № 1 від 13.07.2023; рахунок-фактура INVOICE № 11631021 JK від 24.10.2023; специфікація рахунку-фактури Specification for invoice № 11631021JK -3 від 24.10.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 420699С від 19.01.2024; комерційна пропозиція (OFFER) від 24.10.2023; висновок експерта № ГО-1449 від 22.12.2023 Дніпропетровської торгово-промислової палати; декларація митної вартості № 6274 від 22.01.2024; документ про походження товару № 11631021JK від 24.10.2023.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропоновав надати додаткові документи за визначеним переліком.

Декларант повідомив митний орган про подання повного пакету документів для визначення митної вартості за ціною контракту.

За висновком митного органу, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення ціни товару на умовах поставки СРТ витрати, пов`язані з транспортуванням, навантаженням та вивантаженням товарів у названому місці призначення, що суперечить правилам Інкотермс-2020. Так, декларантом не було подано до митного оформлення коносаменти, подання яких передбачено п. 1.5 контракту від 19.04.2023 № 19-423VIN, тоді як коносамент містить основну інформацію про вантаж, який підлягає транспортуванню, описує його кількість, вагу, розміри, зокрема виконує роль доказу того факту, що вантаж отримано перевізником. Коносамент є невід`ємною частиною контракту, а відтак основним документом, що згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджує митну вартість товарів. Також, в митних деклараціях на умовах CPT, місцем доставки вказано Київ, однак, проаналізувавши документи, подані до митного оформлення, митний орган встановив, що місцем відправки товару є Гданськ (Польща). Таким чином, витрати від міста Гданськ (Польща) до кордону України має нести позивач, та відповідно такі витрати повинні додаватись до митної вартості як бази оподаткування.

Внаслідок виявлених розбіжностей та з огляду на неподання декларантом визначених митним органом за переліком додаткових документів, Київською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000072/2 від 15.12.2023, № UA 100330/2024/000002/2 від 16.01.2024, № UA 100330/2024/000003/2 від 22.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000797, № UA100330/2024/000028, № UА100330/2024/000041 відповідно.

Незгода позивача з названими рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна, вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МКУ передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами контракту поставка партій товару здійснена на умовах СРТ-Київ.

Апелянт звертає увагу, що за названими умовами, продавець бере на себе зобов`язання забезпечити поставку товару за власні кошти до місця призначення, яким є м. Київ. Натомість, під час митного оформлення було встановлено, що товар на шляху призначення був перевантажений у м. Гданськ. Відтак, декларант мав подати документи, які підтверджують вартість перевезення з Польщі до кордону України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення поставки товару на умовах СРТ, Інкотермс-2020, включає в себе вартість перевезення від місця завантаження до місяця відвантаження товару за адресами, погодженими сторонами.

Є неоспорюваним сторонами та підтверджується матеріалами справи той факт, що товар мав поставлятися з Китаю до м. Києва (Україна).

Натомість, як вірно зауважив апелянт, товар, який мав кінцеве місце призначення за умовами поставки СРТ-Київ, був перевантажений на шляху перевезення в м. Гданськ (Польща). Згідно з наданими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), товар з м. Гданськ (Польща) мав бути поставлений до м. Дніпро (Україна). При цьому, згідно з інформацією, зазначеною в названих документах, навантаження було здійснено на транспортний засіб фізичної особи-підприємця резидента України, тобто на шляху перевантаження товару також відбулася зміна постачальника, що не було обумовлено в інвойсах.

Натомість, декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова від порту Гданськ до митного кордону України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Конвенція про процедуру спільного транзиту визначає заходи щодо транзитного перевезення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, стосовно товарів, які перевантажують, направляють далі або складують, шляхом запровадження процедури спільного транзиту незалежно від виду і походження товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції, без обмеження положень цієї Конвенції, зокрема положень стосовно гарантій, товари, що переміщуються територією Співтовариства, вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзом.

Транзитні декларації та транзитні документи для цілей процедури спільного транзиту повинні відповідати доповненню III та оформлюватися відповідно до нього.

Статтею 3 Конвенції визначено, що для цілей цієї Конвенції термін «транзит» означає процедуру, під якою товари перевозяться під контролем компетентних органів з однієї Договірної сторони до іншої Договірної сторони або до тієї самої Договірної сторони принаймні через один кордон.

Доповнення І процедури спільного транзиту передбачають, що для цілей Конвенції застосовуються такі терміни та означення: «транзитна декларація» означає акт, яким особа заявляє у встановленій формі та у встановлений спосіб про бажання помістити товари під процедуру спільного транзиту; «транзитний супровідний документ» означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на відомостях транзитної декларації «борг» означає зобов`язання особи сплатити суму імпортних або експортних платежів та інших зборів, що підлягають сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.

Аналіз положень Конвенції про процедуру спільного транзиту дає можливість дійти висновку, що транзитне перевезення товарів між Співтовариством і країнами ЄАВТ, а також між самими країнами спільного транзиту, в тому числі, у відповідних випадках, стосовно товарів, які перевантажують, має здійснюватися під контролем компетентних органів з однієї Договірної сторони до іншої Договірної сторони. Тобто, мають бути оформлені транзитні декларації, транзитні супровідні документи та проведено оплату за транзитне перевезення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Україна та Польща є учасниками цієї Конвенції.

В спірних правовідносин товар, який перевозився з Китаю, був перевантажений на території Польщі перевізнику, який є резидентом України, а тому позивач мав надати до митного органу документи, передбачені Конвенцією.

Крім того, пунктом 4.8 Контракту № 19-423VIN від 19.04.2023 передбачено, що всі податки та митні збори, вивізне мито та інші витрати, пов`язані з виконанням Контракту на території продавця, сплачуються продавцем.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Міжнародний торговий термін CPT (Carriage Paid To /перевезення оплачені до ... назва місця призначення) відповідно до Правил Інкотермс-2020, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. При цьому, відповідно до п. B9 «Розподіл витрат», покупець зобов`язаний оплатити, зокрема: в) витрати за транзит, якщо такі витрати не покладаються на продавця за договором (контрактом) перевезення.

Отже, передавши українському перевізнику на території Польщі товар для подальшої доставки, продавець вважається звільненим від сплати витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до м. Дніпро (Україна).

Натомість, позивачем не були подані до митного органу належні документи транзитного перевезення, так само як і коносамент, який визначений сторонами контракту як обов`язковий супроводжуючий документ, а тому є обґрунтованим висновок відповідача, що позивачем не доведено в повному обсязі вартість перевезення товару.

Суд також погоджується з доводами митного органу, що подані під час митного оформлення документи, з урахуванням умов Контракту, інформації щодо вартості подібних товарів та не подання на пропозиції митного органу додаткових документів щодо транспортної складової ціни товару, створювали достатні сумніви щодо справжньої ціни товару.

З метою усунення таких сумнівів, під час апеляційного розгляду справи, судом було витребувано додаткові докази, а саме, документи, які підтверджують оплату товару, поданого для митного оформлення.

На виконання вимог ухвали суду позивачем було надано платіжну інструкцію від 07.10.2024 на суму 159 014,00 дол. США, з призначенням: оплата за товар за контрактом 19-423VIN від 19.04.2023. Також представник позивача надав пояснення, що оплата відбулась не за конкретними поставками, а за контрактом. Натомість, платіжний документ не має вплив на достовірність відомостей про величину митної вартості товару.

В цьому випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу на умови Контракту № 19-423VIN від 19.04.2023, за якими покупець повинен здійснити оплату товару протягом 90 банківських днів від дати, наступної за датою поставки товару.

Суд враховує, що на момент подання документів для здійснення митного оформлення партій товару за ЗЕК № 19-423VIN від 19.04.2023, термін проведення оплати не настав, натомість, як зауважено судом вище, з метою усунення сумнівів щодо добросовісності дій декларанта в частині відображення об`єктивної митної вартості товару за ціною Контракту, судом було витребувано ці документи у позивача.

Натомість, позивач не надав належні докази щодо оплати партій товару у строки, визначені в Контракті.

Надану платіжну інструкцію неможливо ідентифікувати зі спірними поставками товару, адже п. 2.4 ЗЕК № 19-423VIN від 19.04.2023 прямо передбачено, що загальна сума Контракту складається з загальної суми рахунків-фактур (інвойсів).

Таким чином, сторонами контракту узгоджено та визначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсів, що вимагає від покупця вказати при оплати товару номер та дату рахунку-фактури (інвойсу).

Також суд не вважає слушними доводи представника позивача, що платіжний документ не має вплив на достовірність відомостей про величину митної вартості товару, адже статтею 53 Митного кодексу України чітко визначено, що платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, є документами, що підтверджують митну вартість товару.

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, не проведення у визначені контрактом строки оплати (ненадання належних доказів зворотного), призводить до фактичного збільшення ціни товару через нарахування продавцем штрафних санкцій, що передбачено пунктом 10.1 Контракту.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апелянт в повній мірі довів наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства, а позивач не надав належні докази, які спростовують висновки митного органу та підтверджують врахування всіх складових митної вартості, зокрема, дійсної вартості перевезення товару, враховуючи факт його транзитного переміщення, а тому правові підстави для скасування оскаржуваних рішень митного орану відсутні.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неповним встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київської митниці задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/11936/24 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 03 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 03 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова