Постанова

від 28.11.2024 по справі 804/7154/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2024 року справа № 804/7154/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,\

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16 (суддя Гончарова І.А.) за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ( правонаступником є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ЄДРПОУ 44118658) (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 68 071,35 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року було задоволено позовні вимоги, суд стягнув з відповідача на користь бюджету податковий борг у розмірі 68 071,35 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач стверджує, що висновки суду про наявність підстав для стягнення з нього вказаної суми боргу є помилковими, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач наполягає, що зазначена позивачем сума боргу не є узгодженою, податкові повідомлення-рішення, якими нараховані зобов`язання, як і податкові вимоги ним не отримувалися. Наполягає, що податкові зобов`язання визначені контролюючим органом йому безпідставно.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Звернув увагу, що до матеріалів справи додано рішення суду у справі №160/18098/22, що набрало законної сили, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та податкові вимоги, на підставі яких у відповідача сформувався податковий борг, про стягнення якого заявлено у межах спору у даній справі.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перебував у спірному періоді на податковому обліку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 68071,35 грн.

Податковий борг виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань по земельному податку з фізичних осіб, нарахованих контролюючим органом:

- 06.06.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №428-17, яким відповідачу нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 22690,45 грн.;

- 06.06.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №429-17, яким відповідачу нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 22690,45 грн.;

- 06.06.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №430-17, яким відповідачу нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 22690,45 грн.

Контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 16.02.2016 року форми «Ф» №220-23 на суму 68071,35 грн. Вимогу направлено відповідачу поштою.

На момент звернення до суду з позовом доказів сплати відповідачем податкового боргу та доказів оскарження ним податкових повідомлень-рішень не було.

Позивач, вважаючи суму боргу узгодженою, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що визначена сума податкових зобов`язань є узгодженою, та набула статусу податкового боргу. Будь-які докази щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку, до матеріалів справи не надано, а отже наявні підстави для стягнення такого боргу з відповідача.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, тут і надалі), платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Згідно із п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі, якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 ( в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі, якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз зазначених вище положень зумовив висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про існування податкового боргу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково зробив висновки про узгодженість сум, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях. Так, контролюючий орган направляв податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу не за його адресою, яка відома останньому. Місце проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , а вся кореспонденція направлялася ДПІ за адресою: АДРЕСА_2 . В квартирі 29 цього будинку багато років ніхто не проживає, а тому отримати пошту, що направлялася ДПІ було нікому.

Після того, як відповідач дізнався про існування судового рішення про стягнення податкового боргу, йому стало відомо і про податкові повідомлення-рішення, якими йому визначалися зобов`язання зі сплати земельного податку та податкової вимоги.

Відповідач оскаржив податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги до суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року у справі № 160/18098/22, яке набрало законної сили 31.05.2024 року, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а саме:

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 428-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у сумі 22690,45 грн.;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 429-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 22690,45 грн.;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 430-17, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 22690,45 грн.;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.12.2017 року № 340-1301/16, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 125383,64 грн,;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 24.04.2017 року № 340-1301, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 132906,98 грн.;

-податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.02.2018 року № 214178-1310-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 132906,98 грн.;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.03.2019 року № 476832-5250-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 132906,98 грн.;

- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 27.04.2020 року № 27480-5140-0463, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 132906,98 грн..

Також судом визнано протиправною та скасовано податкову вимогу за формою "Ф" від 16.02.2016 року № 220-23.

Цим судовим рішенням встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.09.2009 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будівлі та споруди - об`єкт нежитлової нерухомості - за адресою: АДРЕСА_3 . Суд дійшов висновку про відсутність обов`язку ОСОБА_1 по сплаті земельного податку за земельну ділянку під відчуженими будівлями та спорудами з вересня 2009 року. Оскільки за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за вказаною адресою також не було зареєстровано, суд дійшов висновку про протиправність оскаржених рішень, а отже і податкової вимоги.

Таким чином, за наявного факту скасування судом податкових повідомлень рішень від 06.06.2015р: №428-17, №429-17, №430-17 та податкової вимоги Ф № 220-23 від 16.02.2016р., а також встановленого судом факту, що грошові зобов`язання, нараховані контролюючим органом ОСОБА_1 безпідставно, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 суми податкового боргу в межах даного спору.

Враховуючи викладене, висновки суду про наявність підстав для задоволення позову та стягнення податкового боргу з відповідача є помилковими.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак