Постанова

від 03.12.2024 по справі 240/11792/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11792/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

03 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сушка О.О. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівського районного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто на підставі приписів ч.2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

З урахуванням вимог ст. 311, ч. 2 ст. 312, КАС України, апеляційний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.01.2024 №1-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що на виконання вимог абзацу 2 п.12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-ІХ наказом керівника апарату Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.01.2024 № 1-к у їй було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік з 01 січня 2024 року у розмірі 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу. Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України "Про державну службу".

Повертаючи позовну заяву позивача, суд першої інстанції визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивача, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вірно вказав суд першої інстанції, дотримання позивачем строків звернення до суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних строків» в праві на звернення до суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Приписами ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Спір між сторонами у даній справі стосується питань проходження позивачем державної служби, яка у силу п.17 ч.1 ст.4 КАС України відноситься до публічної служби.

Зокрема, предметом спору є наказ Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.01.2024 № 1-к, яким встановлений позивачу розмір надбавки за вислугу років державної служби, тобто спір стосується проходження публічної служби.

Як зазначено в позові, зі спірним наказом позивача ознайомлено 19.01.2024, тобто останнім днем місячного строку звернення до суду є 19.02.2024. Разом з тим, до суду позивач звернулась 21 червня 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Єдиною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач зазначила воєнний стан, введений на території України з 24 лютого 2022 року.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22.

З огляду на викладене слід відмітити, що запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення позивача до суду, однак за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Вказаних доводів та доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду, позивачем до позовної заяви не додано.

Крім того, Житомирський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. При цьому, наведені у заяві про поновлення строку обставини, за своє суттю не можуть бути підставою для поновлення встановленого законом строку на оскарження дій (бездіяльності, рішень) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Таким чином, оскільки доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач не навів достатній та поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовну заяву належить повернути на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Сушко О.О. Граб Л.С.