Постанова

від 03.12.2024 по справі 380/7266/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7266/24 пров. № А/857/26775/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Ханащак С.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 380/7266/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства ОЛІМП-ВМ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадженнясуддя у І інстанціїКедик М.В.дата складання повного тексту рішення12.08.2024. ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Приватне підприємство "ОЛІМП-ВМ" (далі позивач, ПП "ОЛІМП-ВМ") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 № UА209000/2024/900012/2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 380/7266/24 позов Приватного підприємства "ОЛІМП-ВМ" (вул. В`ячеслава Чорновола, 6А, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 44020843) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці від 08.01.2024 № UА209000/2024/900012/2 про коригування митної вартості.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Приватного підприємства "ОЛІМП-ВМ" 3028,00 грн судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості становить - 134412,12 грн.

В ході митного декларування товарів Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Зокрема скаржник зазначає, що за результатом контролю наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари встановлено таке:

- відповідно до договору на транспортне експедирування від 11.04.2022 №1104/23/01 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- відповідно до товаросупровідних документів, продавець поставляє товар на умовах FOB QINGDAO Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець;

-за змістом ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Однак наданий рахунок № РФ-19090 від 28.12.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема Т1, портові збори, тощо);

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відповідно до сервісу Google Maps відстань по іноземній території 750 км, а вартість 70000,00 грн. - що становить 93,33 грн/км, відстань по території України 120 км, а вартість 69131,00 грн - що становить 576,09 грн./км).

Зазначає, що є очевидним факт, що рахунки про транспортно-експедиційні витрати від 28.12.2023р. № РФ-19090 містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Отже, документи які подані на підтвердження витрат (складових митної вартості) не піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів. На вимогу декларантом надіслано: платіжний документ, проформа, коносамент, рахунок на перевезення, договір на перевезення, експортна, прайс. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Застосовано метод 2 б (ст. 60МКУ).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

В судове засідання відповідач не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.

В судовому засіданні представник позивача Козлюк П.Г. надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "ОЛІМП-ВМ" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 44020843, основним видом економічної діяльності якого є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Між ПП "ОЛІМП-ВМ" (покупець) та компанією EVERLASTING MACHINE TOOL CO., LTD (Китай) (продавець) 23.05.2023 укладений контракт поставки № 26 відповідно до якого продавець передає у власність покупця бетонозмішувачі, а також витратні матеріали до них та інші товари народного споживання, в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах продавця, а покупець приймає товар та здійснює оплату продавцю в порядку визначеному цим Договором.

Згідно з комерційним Інвойсом від 26.10.2023 № №TUU20230613 позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 24 100,00 дол. США.

Позивач 01.05.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170001234U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

1. Машини для змішування або перемішування бетономішалки, в розібраному стані: - артикул СМ-120RD, 120 л, 1,1/1,7 мм товщина барабана, 450 ВТ, кругла ручка з підшипниками, без ножної педалі 35 шт.

- артикул СМ-140RD, 140 л, 1,2/1,7 мм товщина барабана, 450 ВТ, кругла ручка з підшипниками, без ножної педалі 81 шт.

- артикул СМ-160RD, 160 л, 1,2/1,7 мм товщина барабана, 650 ВТ, кругла ручка з підшипниками, без ножної педалі 83 шт.

- артикул СМ-180RD, 180 л, 1,2/1,7 мм товщина барабана, 800 ВТ, кругла ручка з підшипниками, без ножної педалі 83 шт.

2. Місць 282 4G/282.

3. 1/SEKU4488833/221/1.

Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209170001234U7, як підставу для застосування основного методу надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list) від 26.10.2023 № TUU20230613; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 26.10.2023 № TUU20230613; автотранспортну накладну (Road, consignment note) № 8833 від 26.12.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 29.12.2023 № с235871732760021; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконаєш договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ВІД 28.12.2023 № РФ-19090; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрат від 28.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 23.05.2023 № 26; договір про надання послуг митного брокера від 01.10.2023 № 2023/14, договір (контракт) про перевезення від 11.04.2022 № 1104/23/01; інші некласифіковані документи від 04.01.2024 № Е-189948.

Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на запит декларант надав:

- прайс лист продавця від 01.06.2023 на ціни товарів на умовах поставки FOB Інкотермс 2010 порт Qingdao (Китай);

-проформу інвойс від 13.06.2023 №TUU20230613 для оплати товарів за ціною 24 172 доларів США;

-платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.06.2023 № 95 про оплату продавцю грошових коштів за товари в розмірі 7252 доларів США.

- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.10.2023 №130 про переказ коштів за товари в розмірі 16 920 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 24 172 доларів США, що відповідає ціні товарів;

- митну декларацію країни відправлення Китай від 05.11.2023 №422220230000024565 за ціною, що співпадає з ціною у комерційному інвойсі, прайс листі, проформі інвойсі;

-коносамент від 08.11.2023 №HYSF2023101109 про перевезення товарів водним транспортом.

Львівська митниця 08.01.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/900012/2.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час розгляду документів було виявлено наступне:

- відповідно до договору на транспортне експедирування від 11.04.2022 №1104/23/01 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана.

- відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB QINGDAO Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зважаючи на викладене та відповідно до ч, 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або Іншого місця ввезення на митну територію України. Наданий рахунок № РФ-19090 від 28.12.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема ТІ, портові збори,тощо).

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відповідно до сервісу Google Maps відстань по Іноземній території 750 км, а вартість 70000,00 грн, - що становить 93,33 грн/км, відстань по території України 120 км, а вартість 69131,00 грн - що становить 576,09 грн./км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації}, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та Інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Отже, очевидним є факт, що рахунки про транспортно-експедиційні витрати від 28.12.2023 № РФ-19090 містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Отже документи які подані на підтвердження витрат (складових митної вартості) не піддаються обчисленню. Таким чином порушено вимог положень частини 21 статті 58 МК.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: UA20923G/2Q23/126865 від 05.12.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209170/2024/0000581 з причин: неможливість завершення м/о (у зв`язку з невірно заповненими графами 12,45,43,44, 46, 47, В МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 10.11.2023 № UА 209000/2023/901287/2) ст. 54 п.б. ст. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларант". Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 08.01.2024 № UА209000/2024/900012/2.

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України ( далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Доводи скаржника, щодо неможливості підтвердження визначеної позивачем митної вартості імпортованого товару обґрунтовуються тим, що:

- відповідно до договору на транспортне експедирування від 11.04.2022 №1104/23/01 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- відповідно до товаросупровідних документів, продавець поставляє товар на умовах FOB QINGDAO Китай. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець, натомість наданий рахунок № РФ-19090 від 28.12.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема Т1, портові збори, тощо);

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відповідно до сервісу Google Maps відстань по іноземній території 750 км, а вартість 70000,00 грн. - що становить 93,33 грн/км, відстань по території України 120 км, а вартість 69131,00 грн - що становить 576,09 грн./км), то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отож, за змістом ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товару включаються витрати в тому числі і пов`язані з транспортуванням товару (в тому числі і до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), до яких належить і витрати по наданню транспортно-експедиційних послуг.

Відносно ж не надання позивачем заявки на перевезення, то колегією суддів установлено, що договором № 1104/23/01 від 11.04.2023 р. транспортного експедирування (далі - по тексту іменовано -договір № 1104/23/01) у п. 1.1. передбачено:

« 1.1. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезення експортних імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору».

Положення приведеного пункту 1.1 договору № 1104/23/01 кореспондується з пунктом 3.1. цього ж договору, яким передбачено, що:

« 3.1. Винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору.

Умови цього пункту не вимагають, додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат Експедитора документами перевізників чи інших третіх осіб.

Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у тому числі по електронній пошті, месенджерах, скайпі) між Сторонами або шляхом письмового повідомлення Експедитором на електронну пошту Клієнта про такі витрати, у разі відсутності від Клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки Експедитором відповідного повідомлення.»

Отож, передбачений у пунктах 1.1 та 3.1 договору № 1104/23/01 документ підтверджує узгодження витрат по доставці товару на митну територію України шляхом їх обумовлення у формі заявки, а як наслідок остання є такою, що верифікує волю сторін на надання послуг за переліком обумовленим у ній і відповідну їх оплату, про що зазначається у рахунку-фактурі на оплату транспортно-експедиційних послуг, а також винагороди Виконавця за п. 2.4.13 Договору №1104/23/01.

Однак як слідує з матеріалів справи, передбаченої у наведених пунктах договору заявки (в тому числі і шляхом обміну листами) відносно обсягу, переліку послуг та витрат на перевезення товару, як невід`ємної складової договірних відносин, передбачених договором №1104/23/01 до митного оформлення надано не було. Як наслідок можна вважати, що обумовлений вище договір на перевезення наданий не в повному обсязі.

Згідно з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з митною декларацією від 05.01.2024 № 24UA209170001234U7 транспортування товару здійснювалося на умовах FOB CN QINGDAO.

Термін FOB «франко-борт» згідно правил Інкотермс -2010 означає, що продавець доставляє товар на борт судна, призначеного покупцем, у зазначеному порту відвантаження, або закуповує товари, вже доставлені таким чином на судно.

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Покупець зобов`язаний сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Оскільки портом відвантаження є QINGDAO, всі подальші витрати на доставку товару, розвантаження із судна, завантаження на автомобіль та перевезення, а також усі ризики несе позивач.

На підтвердження витрат на транспортування позивач подав рахунок № РФ-19090 від 28.12.2023, в якому зазначено послуги: міжнародне морське перевезення, додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону (у кількості 2 послуг), автоперевезення з м. Гданськ до п/п Шегині, автоперевезення з п/п Шегині до м. Дрогобич, транспортно-експедиційне обслуговування на території України.

Аналогічні послуги викладені у довідці № 28122023/1 від 28.12.2023 (щодо витрат до кордону України).

Однак, з наданих до митного оформлення документів неможливо встановити, яким чином товар потрапив із борту судна в автомобіль АВ5185ТТ/АВ1682XК, та чи включено до транспортних витрат, визначених рахунком № РФ-19090 від 28.12.2023 та/або довідкою перевізника № 28122023/1 від 28.12.2023 (автомобільне перевезення до кордону України) такі складові митної вартості, як-то оформлення Т1, портові збори, понесення витрат по перевантаженню товарів з контейнера судна на автомобіль, тощо.

Як було зазначено, судом вище частиною 10 ст. 58 МК України установлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином позивачем не подано документального підтвердження двох складових митної вартості, передбачених пунктами 5 та 6 частини 10 ст. 58 МК України.

Отож, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, про те що на етапі митного оформлення із наданого рахунку за відсутності заявки на перевезення товару (яка є невід`ємною складовою договірних відносин, передбачених договором №1104/23/01) неможливо ідентифікувати послуги і числові значення їх вартості в частині включення до складової митної вартості понесені витрати з оформлення Т1, сплатою портового збору, понесення витрат по перевантаженню товарів з контейнера судна на автомобіль тощо.

Відтак, наведене унеможливлює перевірку правильності та достовірності розрахунку числового значення додаткових складових митної вартості (ч. 10 ст. 58 МК України) в частині включення до послуг транспортного перевезення (які включаються до митної вартості товару) витрат пов`язаних з оформлення документів зокрема Т1, сплатою портових зборів, сплатою інших платежів пов`язаних ризиками втрат чи ушкодження товару, перевантаженням товару з судна на автомобіль, які за умовами договору покладаються покупця.

Відповідно, позивачем не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 02 травня 2024 року №520/22458/23 (касаційне провадження № К/990/8142/24), зокрема зазначає наступне:

«Наведене слугувало підставою для висновку судів про те, що, оскільки разом із митною декларацією № 23 UA209230039901UA від 17.04.2023 не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі. Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права.

Висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.»

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, то колегія суддів зазначає, що посадова особа митного органу при перевірці документів, які надаються декларантом під час митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості, перевіряє чи всі складові митної вартості були включені в ціну, зокрема транспортні витрати з перевезення товару та пропорційність розподілу витрат за межами та по території України.

Так, відповідно до наданих документів сторони погодили умови поставки FOB QINGDAO Китай.

Отже, в даному випадку позивач мав підтвердити понесені витрати з перевезення товару від порту Гданськ (Польща) до місця призначення на території України.

У гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено про наявність сумніву щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг тощо.

Так, витрати по території України не входять до складових митної вартості, проте за змістом доводів відповідача перевірка пропорційності розподілу витрат в даному випадку викликала сумнів у митного органу з огляду на те, що дані розрахунки спрямовані на заниження рівня митної вартості.

Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Пунктом 49 розділу ІV Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального».

Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.

З урахуванням загальних даних оприлюднених на сервісі Google Maps, відстань перевезення товару по іноземній території становить 750 км, а вартість 70000,00 грн. - що становить 93,33 грн/км, відстань по території України 120 км, а вартість 69131,00 грн - що становить 576,09 грн./км).

Також є загальновідомим є факт наявності платних доріг за маршрутом з порту Гданськ до митного кордону України та відсутності платних доріг на території України, однак незважаючи на вказане ціна одного кілометру перевезення товару по іноземній території в 6,17 раз є нижчою від вартості одного кілометру перевезення товару по території України.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що очевидним є факт, що надані рахунки на транспортні витрати містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу, що критично занижує рівень митної вартості.

При цьому, позивачем не надано ні митному органу, ні судам двох інстанцій жодних обґрунтованих розрахунків та логічних доводив щодо такого непропорційного розподілу вартості транспортних витрат з приводу перевезення товару по іноземній території в порівнянні відстанню та вартістю перевезення по території України.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов`язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що митний орган в межах п. 5 ч. 4 ст. 54 МК України, мав право письмово запитувати у декларанта додаткові документи для визначення дійсної митної вартості товарів.

Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Також колегією суддів ураховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 16.04.2019 року по справі №804/16271/15, в які зокрема зазначено:

«Незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано…

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни,, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , може витребувати додаткові документи»

Аналогічна позиція Верховного суду викладена і в постанові від 19.06.2020 року по справі №1.380.2019.002044, в якій також колегія суддів вважає, що митницею правомірно витребувано додаткові документи.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Частинами 1,2 ст.53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Необхідно також зазначити, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи»

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 04 липня 2022 року № 804/1053/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, від 16 вересня 2022 року № 804/2708/18.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення щодо коригування митної вартості за вказаною декларацією.

Як наслідок, відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту відповідно до положень частин 2 та 21 статті 58 Митного кодексу України, позаяк відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей що впливають на митну вартість товару.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи позивача приведені у позовній заяві та відзиві з приводу того, що відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

З матеріалів справи убачається, що митна вартість визначена митним органом за метод 2б ст. 60 МК України (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), при цьому відповідач належно обґрунтував неможливість визначення митної вартості за іншими другорядними методами через відсутність інформації. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено UA20923G/2Q23/126865 від 05.12.2023.

При цьому колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів порушення відповідачем порядку визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі інформації щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено UA20923G/2Q23/126865 від 05.12.2023.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до д п.6 ч.6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 24 ч.1 ст. 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом «Про Державний бюджет України на 2024 рік», становив 3028 грн.

Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує суму 302800 грн (3028х100) є таким, що відноситься до справ незначної складності.

Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості становить - 134412,12 грн, а як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що вказана справа відноситься до справ незначної складності, визначених п.6 ч.6 ст. 12 КАС України, а відтак на неї поширюються положення частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 380/7266/24 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ОЛІМП-ВМ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року