Рішення

від 18.12.2007 по справі 3/347-5/92(2-716/2006)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

18.12.07                                                                                

Справа№ 3/347-5/92(2-716/2006)

Господарський суд Львівської

області у складі:

Судді   Петрик І.Й.

при секретарі  С.Печений

розглянув у відкритому судовому

засіданні справу

за позовом:

ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3

до відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тиса”,

3-тя особа:  Управління державної реєстрації

Львівської міської ради

про визнання недійсними рішення

загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до Статуту товариства.

Представники:

від позивачів:

ОСОБА_4- адвокат

від відповідача:  Міла-Поляков Д.П. -представник за

довіреністю,

від 3-ої особи:   Кузів С.П.

У серпні 2005 року ОСОБА_1,

ОСОБА_2,ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ТОВ "Тиса" про

визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тиса" про

їх виключення зі складу учасників.

У серпні 2006 року позивачі подали

заяву про зміну та доповнення позовних вимог та просили визнати недійсними

рішення зборів учасників ТОВ "Тиса" від 12.08.2002 року, оформлене

протоколом зборів № 2, рішення від 22.11.2002 року, оформлене протоколом № 9 та

скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ "Тиса".

Пізніше, позивачі збільшили позовні

вимоги, додавши вимогу визнати послідуючі рішення зборів відповідача, щодо змін

у статуті та розпорядження частками учасників Товариства і їх продажу -

недійсними. 

Справа неодноразово розглядалася судами.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2007р. ухвалу

апеляційного суду Львівської області від 23.10.2006 року та рішення

Личаківського районного суду м. Львова від 15.06.2006 року у справі №

2-716/2006 скасовано. Справу направлено на новий розгляд. 

Ухвалою від 08.06.2007р.

Господарським судом Львівської області дана справа прийнята до свого

провадження.

У зв'язку із невиконанням сторонами

вимог суду, розгляд справи ухвалами від 18.07.2007р., 02.08.2007р.,

03.09.2007р., 10.10.2007р. відкладався. 14.11.2007р. та 12.12.07р. в судових

засіданнях оголошувались перерви.

Представник позивача в судове

засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи тим, що у решта

учасників ТзОВ “Тиса” на оскаржуваних зборах від 22.11.2002р. не було підстав

приймати рішення про виключення позивачів, оскільки ст.64 Закону України “Про

господарські товариства” (надалі Закон), п.4.2.1-4.2.4 Статуту  Учасника товариства можна виключити в разі -

систематичного невиконання або неналежного виконання встановлених установчими

документами обов'язків або чинення 

перешкод у досягненні цілей товариства. Згідно ст.4 Закону та п.2 1

Статуту ТзОВ “Тиса” мета створення ТзОВ є - надання послуг населенню, отримання

прибутків задоволення матеріальних та соціальних потреб учасників та

працівників.  Згідно п.п.4.2.1-4.2.4

Статуту обов'язками учасників є: внесення вкладу у статутний фонд в

установленому розмірі;   внесення

додаткових вкладів, якщо таке рішення прийнято зборами;  нерозголошення конфіденційної інформації про

діяльність товариства; дотримання положень установчих документів та рішень

зборів. А тому, тільки за  порушення цих

обов'язків, передбачена нормами ст.64 Закону і п.4.2.5 Статуту можливість

виключення з числа учасників. Жодний з цих обов'язків позивачами не

порушувався. Відсутність позивачів на деяких зборах учасників товариства, не

може бути підставою для їх виключення.

Також, позивачі зазначили, що в

порушення приписів ч.4 ст.58 Закону участь у оспорюваних зборах через

представників приймали ОСОБА_5та ОСОБА_6, які ще у 1999р. нотаріально

посвідченими заявами  від 11.05.99 року -

ОСОБА_6 і від 18.09.99 р. - ОСОБА_5повідомили загальним зборам ТзОВ

"Тиса" про свій вихід з складу товариства та відсутність майнових і

фінансових претензій до ТзОВ. Отже, представники учасників ОСОБА_5 та

ОСОБА_6  не мали права голосу на

оспорюваних зборах від 12.08.2002р. та 22.11.2002р.

Крім того, позивачі вказали на

відсутність права голосу на зборах у 

представника учасника ОСОБА_7строк довіреності якого закінчився до дати проведення

оспорюваних зборів.

Представник відповідача в судове

засідання прибув, проти позовних вимог заперечив з  мотивів, викладених у письмовому заперечені.

Представник третьої особи -

Управління державної реєстрації Львівської міської ради, в судовому засіданні

проти позовних вимог заперечив, дав пояснення, що реєстрація документів

провадилася у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'явилися в

судове засідання, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд дійшов до

висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Статтею 13 Цивільного кодексу

України (надалі ЦКУ) встановлені межі здійснення особою цивільних прав. За

нормою цієї статті цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором

або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з

наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б

порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За ч.3 ст.16 ЦКУ суд може відмовити

у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень

частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За вироком Личаківського районного

суду м.Львова від 06.11.2003р., залишеного без змін ухвалою колегія суддів

Судової  палати  з кримінальних  справ Апеляційного суду Львівської

області  від 02.03.2004р., наявними в

матеріалах справи,  ОСОБА_3та ОСОБА_1

(позивачів в даній справі), визнано винними у вчиненні низки злочинів, які були

скоєні  до виникнення спірних

правовідносин.

Зокрема за період з 2-го півріччя

1997 року по 2-ге півріччя 2000 року засуджені, зловживаючи  службовим становищем, умисно з корисливих

мотивів,  в особистих інтересах  та в 

інтересах  третіх осіб, без

згоди  засновників товариства витратили

кошти підприємства на загальну суму - 

9395 гри.46 коп.

Протягом  1999-2001 

р.р. ОСОБА_3 зловживаючи посадовим  становищем, повторно, допустив розтрату майна

ТзОВ "Тиса", яке було отримано ним під звіт за разовою  довіреністю на суму  3221 грн. 16 

коп., чим заподіяв збитки підприємству в сумі - 6442,32 грн.

ОСОБА_1, працюючи головним

бухгалтером підприємства, неналежно виконувала покладені на неї обов'язки через

несумлінне ставлення до них, 

протягом  1999-2001р.р.  не 

вимагала  від   директора 

ТзОВ  "Тиса"  ОСОБА_3 представлення  звіту за отримані  по 

разовим дорученням  матеріальні

цінності та основні засоби придбані за кошти підприємства, не вносила придбані

основні засоби в книгу обліку, в 

результаті чого заподіяно істотної шкоди підприємству на суму 3221,16

грн.

Згідно із ст.35 Господарського

процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав

законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з

питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

За висновками суду , викладених у

вироку, потерпілими від скоєних злочинів визнано   ОСОБА_8ОСОБА_9ОСОБА_10ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_15ОСОБА_16ОСОБА_17ОСОБА_18ОСОБА_19ОСОБА_20-учасників

ТзОВ “Тиса” саме через їх участь у товаристві.

Таким чином, судом встановлено, що

злочинними діями позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 безпосередньо завдано шкоди

корпоративним інтересам решта учасників ТзОВ “Тиса” , а також самому

товариству.

За ст.5.11 Статуту ТзОВ “Тиса”, в

чинній на той час редакції, на директора покладений обов'язок протягом двох

тижнів після закінчення фінансового року подати зборам учасників на

затвердження річний баланс фінансово-господарської діяльності товариства,

розрахунок прибутків, збитків, річний звіт.

Із наявних матеріалів справи судом

встановлено, що ОСОБА_3, будучи директором ТзОВ “Тиса”, за сприянням

ОСОБА_1ОСОБА_2, від зазначеного обов'язку ухилявся, зборів не скликав, звіту

про діяльність виконавчого органу не представив.  Протягом періоду січень-листопад 2002 року

позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 навмисно створювали перешкоди у розгляді

товариством питання про звіт діяльності виконавчого органу за 2000-2001р.р. та

переобрання його керівного складу.

З повідомлень учасників -

ОСОБА_21ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14 ОСОБА_22, що володіють більш як 20%

статутного фонду (а/с 22, 29) вбачається, що зазначені учасники прагнули

скликати збори з означених питань на 10.01.2002р, а після невдалої спроби - на

08.02.2002р.

За п.5.4 Статуту учасники, які у

сукупності володіють понад 20% голосів, мають право вимагати скликання

позачергових зборів учасників в будь-який час і з будь-яких питань.

Проте, ОСОБА_3 будучи директором

товариства реалізації законній вимозі 

учасників не сприяв, умов для проведення зборів не створив: -

повідомлення від 12.01.2002р. про скликання зборів повернув назад, з мотивів

недотримання 30-ти денного строку на таке повідомлення, поруч з тим зазначивши,

що ним, разом із учасниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скликаються збори учасників на

14.02.2002р.

Вимогу учасників про відкликання та

обрання директора ТзОВ “Тиса”  позивачі

до порядку денного не включили.

Учасники -

ОСОБА_16ОСОБА_17ОСОБА_18ОСОБА_14, ОСОБА_9ОСОБА_22погодились на проведення

зборів на 14.02.2002р., наполягаючи на розгляді питань обрання голови зборів

ТзОВ “Тиса” на 2002р, відкликання та обрання директора, обрання ревізійної

комісії.

За п.5.4 Статуту не пізніше як за 7

днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана

можливість ознайомитися з документами порядку денного зборів.

Однак, 14.02.2002 р. позивачі,

зазначених зборів не провели, голослівно звинувативши в цьому учасників

ОСОБА_23 та ОСОБА_24, та повідомили спільним зверненням  решта 

учасників про скликання зборів на 28.03.02р. за власним проектом порядку

денного, де знову було відсутнє питання про відкликання та обрання директора

ТзОВ “Тиса”.

Як вбачається з наявного в

матеріалах справи протоколу зборів від 28.03.2002р. позивачі ОСОБА_1,

ОСОБА_3  та ОСОБА_2 на зазначені збори не

з'явились, чим порушили законне право решта учасників на отримання інформації

про діяльність товариства, а також ухилились від розгляду питання щодо

переобрання директора, що суперечило інтересам решта учасників та інтересам

товариства в цілому, оскільки згідно п.4.1.3 Статуту учасники товариства мають

право на отримання інформації про діяльність товариства, в т.ч. знайомитись з

його бухгалтерськими звітами та іншою документацією.

12.08.2002 року проведені збори

учасників ТзОВ “Тиса”, згідно із протоколом №2. Зазначеними зборами внесені

зміни до п.9.2 Статуту , яким визначені повноваження трудового колективу

товариства. Однак, державної реєстрації зазначені зміни не пройшли.

22.11.2002 року проведені збори

учасників ТзОВ “Тиса”, згідно із протоколом №9. Зазначені збори одностайно

прийняли рішення про виключення позивачів та інших учасників, які систематично

не виконують або неналежним чином виконують обов'язки, перешкоджають своїми

діями досягненню цілей Товариства, затверджено нові редакції статуту та

установчої угоди, доповнено Колективний договір №428 від 16.08.02р.

Прийняті нові редакції установчих

документів ТзОВ “Тиса” пройшли державну реєстрацію 30.12.2002р. (№ запису 18392).

Також, судом встановлено, що у

1998р. нотаріально посвідченими заявами 

від 08.05.98 року - ОСОБА_6 і від 15.09.98 р. - ОСОБА_5повідомили

загальним зборам ТзОВ "Тиса" про свій вихід із складу товариства. Заявами

від 11.05.1999р. та 18.09.1999р.р. відповідно, зазначеними учасниками було

подано письмові заяви про відсутність претензій та виплату належним їм часток у

статутному фонді товариства.

За висновками Вищого господарського

суду України, викладеними у постанові від 24.05.2007р. в даній справі ОСОБА_6

таОСОБА_25, що володіли відповідно 5% та 4% голосів,   вийшли із складу учасників ТОВ “Тиса” та

отримали свої частки у статутному фонді в повному обсязі.

Згідно із ст.50 Закону України «Про

господарські товариства», в чинній на той час редакції, товариством з обмеженою

відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на

частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст.13 Закону вклад,

оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному

фонді. Згідно ст.51 Закону установчі документи товариства з обмеженою

відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні

містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та

порядок внесення ними вкладів.

Судом встановлено, що на спірних

зборах від 12.08.2002 року, крім представників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, були

присутні решта 11 учасників (їх представників), вклади яких у сукупності

оцінені станом на 1996р. (рік створення ТзОВ) 

у сумі 997704000 крб. (9977,04 грн.), а на зборах 22.11.2002 року

-1053132000 крб. (10531,32 грн.)

Згідно із п.6.3 Статуту , в чинній

на час проведення спірних зборів редакції статутний фонд товариства складав

1847600000 крб. (18476,00 грн.). Вклади 

ОСОБА_6 та ОСОБА_5  відповідно до

установчих документів товариства були оцінені сукупно у сумі 166284000 крб.

(1662,84 грн.).

Відповідно ст.58 Закону учасники

мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Згідно із ст.60 Закону збори учасників вважаються повноважними, якщо на них

присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як

60 відсотками голосів.

Аналогічні за змістом містять

положення п.5.1 та 5.3 Статуту ТзОВ “Тиса”.

Таким чином, з урахуванням

наведених вище висновків ВГСУ, судом встановлено, що у статутному фонді ТзОВ

“Тиса” на дату проведення зборів від 12.08.2002р. та 22.11.2002р. були наявні

частки учасників на суму 1681316000 крб. (16813,6 грн.)  Отже, на зборах від 12.08.2002р. та

22.11.2002р. пропорційно до розміру наявних часток у статутному фонді  були присутні учасники, що володіли 59,34% та

62,64% відповідно.

Наведені вище висновки суду

підтверджуються також наступним.

Згідно із ст.8 Цивільного Кодексу

України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами

цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за

змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Закон України “Про господарські

товариства”, інші нормативні акти, а також Статут ТзОВ “Тиса”, в редакціях

чинних на час проведення спірних зборів, не містять правил визначення кворуму,

у випадку виплати учасникам, що вийшли, 

їх часток у статутному фонді у повному обсязі. 

За правилами ст.53 Закону протягом

періоду перебування частки учасника, що відступив її Товариству, розподіл

прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться

без урахування частки, придбаної товариством.

З урахуванням всіх обставин даної

справи, суд вважає за можливе застосування аналогії закону (ст.53 Закону) і не

враховувати частки вибувших учасників ОСОБА_6 та ОСОБА_5  при підрахунку голосів та визначенні кворуму

на спірних зборах учасників товариства.

Таким чином, судом, встановлено

правомочність зборів учасників відповідача, що були проведені 22.11.2002р., на

яких виключено позивачів із складу учасників, 

оскільки на них були присутні 62,64% голосів у товаристві.

Поряд з тим, збори учасників, що

проведені 12.08.2002р. необхідної кількості голосів щодо кворуму не мали,

оскільки  на них були присутні 59, 34%

учасників товариства з правом вирішального голосу.

Як зазначалось вище, прийняті

рішення вказаних зборів стосувались зміни Статуту щодо повноважень трудового

колективу товариства. Через відсутність державної реєстрації прийнятих змін,

правові наслідки прийняття рішення спірними зборами від 12.08.2002р.  відсутні. Позивачі не довели порушення їх

прав та інтересів   спірними зборами

учасників ТзОВ “Тиса” від 12.08.2002р. Таким чином, судом встановлено

відсутність спірних правовідносин, пов'язаних з проведенням вказаних зборів.

Також, позивачі покликаються на

відсутність повноважень у представникаОСОБА_26 на зборах від 12.08.2002р. та

22.11.2002 р., оскільки така довіреність втратила чинність в силу ст.67,69 ЦК

УРСР як така , що не містить строку на який була видана.

Суд не погоджується із

вищезазначеними доводами позивачів і вважає ці доводи безпідставними та

необґрунтованими, виходячи із наступного.

Згідно ст.62 Цивільного кодексу

Української РСР повноваження за представництвом ґрунтуються на довіреності,

Законі або адміністративному акті.

В даному випадку слід застосувати

спеціальний Закон, а саме Закон України „Про господарські товариства”, а не

загальну норму ст. 62 ЦК УРСР, яка відсилає нас до Закону.

Відповідно до преамбули Закону

України “Про господарські товариства” цей Закон визначає поняття і види

господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і

обов'язки їх учасників та засновників.

Статтею 58 Закону встановлені

засади представництва учасників у вищому органі управління товариством. За

даною нормою представники учасників можуть бути постійними або призначеними на

певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у

зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Таким чином, законодавець пов'язує

виникнення та припинення представництва учасника у вищому органі управління

через процедуру сповіщення про це інших учасників.  

За п.4.1.6 Статуту учасник має

право призначити і відкликати представника на збори учасників.

Разом із наданням довіреності

своєму чоловікові 03.04.2001р. як своєму представнику на зборах, у зв'язку із

виїздом на роботу за кордон на тривалий строк, 

учасникОСОБА_26 фактично сповістила про це решта учасників. Відсутність

строку, на  який призначений її

представник, вказує на те, що цей представник був призначений нею як постійний.

Як вбачається з пояснень позивачів,

факт того, що ОСОБА_27 (чоловік) представляє інтереси учасника ОСОБА_26

(дружини) як її представник  на зборах,

був відомий їм та решта учасникам заздалегідь до проведення оспорюваних зборів.

Доказів того, що учасникОСОБА_26 відкликала свого представника або той

діяв  всупереч її волі  позивачами суду не представлено. 

За таких обставин немає обґрунтованих

підстав вважати, що ОСОБА_26 втратив статус постійного представника

учасникаОСОБА_26, та внаслідок чого позбавлений був представництва її інтересів

на зборах учасників товариства.

З огляду на зміст позовних вимог

позивачі звернулись до суду за захистом порушеного, на їх думку, права участі у

цьому товаристві і , через визнання недійсним рішень зборів від 12.08.02р. та

22.11.2002р., скасування реєстрації змін та доповнень до статуту, прийнятого за

наслідками цих зборів, відновити своє порушене право.

Однак судом враховано, що такій

спосіб захисту  не відновлює права участі

цих осіб у товаристві. Зокрема, це випливає із наступного.

Спірна редакція статуту втратила

чинність внаслідок прийняття зборами учасників нових редакцій статуту ТзОВ

“Тиса”, зокрема зареєстровані органом реєстрації 17.09.2003 р., 02.02.2005р.,

08.12.2006р.

Діюче законодавство України не

передбачає можливості скасування державної реєстрації нечинної редакції

статуту.

З набранням чинності (01.07.2004р.)

Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців” N 755-IV, законодавчо змінено порядок проведення записів

держаної реєстрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців та їх скасування.

За ст. 17 Закону відомості про

юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного

реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних

реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному

реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством

України.

Даний Закон не містить положень,

щодо скасування відомостей, не внесених до Єдиного державного реєстру.

Враховуючи, що відомості щодо ТзОВ “Тиса” в Єдиний державний реєстр вносились

лише станом на 02.02.2005р.,  в цьому

реєстрі відсутні відомості про державну реєстрацію оспорюваної нової редакції

статуту за 30.12.2002р., а тому не може бути внесено до Єдиного державного

реєстру запису про скасування зазначеної державної реєстрації редакції статуту

ТОВ “Тиса”.

Крім того, встановлено , що з

прийняттям зборами учасників від 05 грудня 2004 року нової редакції статуту

було значно збільшено статутний фонд 

товариства -до 80500 гривень. Всі учасники внесли свої відповідні додаткові

внески. Пізніше всі частки учасників товариства згідно із рішенням зборів

товариства від 27.11.2006р. були переуступлені новому власнику, про що внесені

відповідні зміни до статуту ТзОВ “Тиса”, що зареєстрований органом державної

реєстрації 08.12.2006р.

Іншого способу захисту своїх прав

позивачі не обрали та відповідних вимог не ставили.

Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України

господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи із вищенаведеного, на

підставі ст.13,15,16 ЦК України, ст.ст.54, 58, 60, 61 Закону України “Про

господарські товариства”, керуючись ст.ст.4-3,33,34,43,49,п.1-1.ст.80,82,84,85

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          З позовних вимог  ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТзОВ “Тиса” про

визнання недійсним рішення загальних зборів від 12.08.2002р.  провадження у справі припинити.

2.          В решті позовних вимог

ОСОБА_1ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТзОВ “Тиса” 

відмовити повністю.

3.          Судові витрати покладаються на

позивачів.

4.          Скасувати заходи по забезпеченню

позову вжиті згідно з ухвалою суду від 04.12.07р.

Суддя                                                                                            

Петрик І.Й.