УХВАЛА
02 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 140/765/20
адміністративне провадження № К/990/44451/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Ратнівське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Ратнівське ЛГ», підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2019 року №000282507, №000281507, №000279507, №000280507, від 6 лютого 2020 року №0004581405.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року №000282507 повністю, №000281507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 483233 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 322155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161078 грн), №000279507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 450170 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 360136 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90034 грн), №000280507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 1470006 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №140/765/20 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року №000282507 повністю, №000281507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 483 233 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 322155 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161078 грн), №000279507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 450170 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 360136 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 90034 грн), №000280507 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 1470006 грн та прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасовано, а справу №140/765/20 направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
За наслідками нового розгляду, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року № 000282507 та №000281507 повністю, № 000279507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 656 911 грн, №000280507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 2 159 142 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 листопада 2024 року до Верховного Суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» вдев`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідачем також завлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
За наслідками перевірки вчергове поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262 «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Волинській області вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами у цій справі раніше, які Верховний Суд ухвалами від 18 вересня 2024 року, від 25 вересня 2024 року, від 7 жовтня 2024 року, від 15 жовтня 2024 року, від 21 жовтня 2024 року та від 29 жовтня 2024 року, 6 листопада 2024 року та від 14 листопада 2024 року повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки вдев`яте поданої скаржником касаційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Тобто, маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування ним вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.
Усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач, як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, у черговий раз посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, аналогічно попередньо поданим скаргам, наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Волинській області здійсненим по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті спірних рішень було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що, як на його переконання, вплинуло на правильний результат вирішення спору.
У той же час що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Вчергове подана касаційна скарга так і не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, додаткових переконливих обґрунтувань не містить. Заявником додано розділ «Загальні відомості», у якому виклав обставини справи, процитував положення Податкового кодексу України та Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», додано фрагмент касаційної скарги від 31 жовтня 2024 року, дещо змінено черговість викладення, в решті вона фактично дублює зміст тієї, яку вже було повернуто Судом.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Попередніми ухвалами Суд акцентував увагу касатора на невиконанні приписів процесуального закону та вимог Суду, що, однак не мало дієвих наслідків. Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи вказане, недоцільним є повторне роз`яснення скаржникові, чому такі доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на те, що системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що заходи процесуального примусу вживаються судом у чітко визначених КАС України випадках і мають на меті спонукати певних осіб до дотримання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та/або запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому, перелік дій, які підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами, закріплений нормою частини другої статті 45 КАС України, проте, за будь-яких умов, визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з конкретних обставин справи.
Суд наголошує, що особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2024 |
Оприлюднено | 04.12.2024 |
Номер документу | 123480764 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гінда Оксана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні