Рішення

від 29.11.2024 по справі 203/6060/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/6060/23

Провадження № 2-а/0203/2/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Черкавського Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області молодшого лейтенанта поліції Головатого Дениса Віталійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

17.10.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області молодшого лейтенанта поліції Головатого Дениса Віталійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому позивач просить суд:

- скасувати постанову, серії ЕНА №1023473, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн;

- справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

ОСОБА_2 виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в його діях відсутні склад та подія адміністративного правопорушення, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної постанови.

За поясненнями позивача, він не бачив початок населеного пункту та не міг бачити, бо як потім ним було з`ясовано, дорожній знак, розташований за стоянкою вантажних автомобілів, перекошений та деформований і його взагалі не видно. На думку позивача, дорожній знак розташовано з порушенням ДСТУ 4100-2014. Позивач фактично не знав та не міг знати, що рухається в межах населеного пункту. Окрім того, позивач змінив акумулятор в автомобілі, після чого необхідно було здійснити калібровку всіх датчиків, і позивач після в`їзду на територію України планував це зробити.

Тому, вважаючи оскаржувану постанову відповідача-2 такою, що винесена з порушеннями норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

10.11.2023 року відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у його задоволенні. За твердженнями сторони відповідачів, під час вимірювання швидкості, з якою рухався автомобіль позивача, відповідачем-2 було правомірно застосовано лазерний вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Властивості алгоритму вказаного вимірювача унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у томі числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Цей прилад вимірювання швидкості може бути використаний як в незакріпленому вигляді, так і в закріпленому вигляді, отже його показання оцінюються інспектором та можуть бути доказом у розумінні ст. 250 КУпАП. Під час спілкування працівників поліції з позивачем ними використовувався портативний відеореєстратор №476593, №476525, посилання на який є у відповідній графі оскаржуваної постанови.

Відповідачем-2 під час винесення оскаржуваної постанови було встановлено, що позивач під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, а саме за наявністю дорожніх знаків, внаслідок чого допустив порушення п. 12.4 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з адміністративним позовом пояснили суду таким чином, як про це вказано вище. Позивач пояснив, що він не побачив дорожнього знаку про початок населеного пункту через те, що на шляху його прямування стояли вантажівки. Тобто на шляху його прямування не було знака «Початок населеного пункту».

Представник позивача наголосив на тому, що дорожній знак є, але там само розташована стоянка вантажних автомобілів, через що його не видно. Тобто цей знак, на думку представника позивача, розташований з порушенням ДСТУ. Оскільки дорожні знаки повинні бути розташовані так, щоб їх було добре видно.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.10.2023 року було відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року було залучено до участі в адміністративній справі відповідача-3 - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

У судове засідання 29.11.2024 року з`явились позивач та його представник.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу за відсутності відповідачів.

Під час розгляду справи судом були заслухані усні пояснення позивача та його представника, досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №1023473 від 03.10.2023 року, складеною інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; транспортний засіб: BMW X3, д.н.з. НОМЕР_1 , власник: ОСОБА_4 , 03.10.2023 року о 12:06, с. Тереблече, дорога М19, 536 км, водій, керуючи транспортним засобом в населеному пункті рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості на 23 км/год; швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20, ТС 008372. Тим самим водій порушив п. 12.4 ПДР, тобто відбулось порушення швидкісного режиму в населених пунктах, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. До постанови додані відео: №№476593, 476525.

На підтвердження того факту, що дорожній знак «Початок населеного пункту» пошкоджений та розташований поза стоянкою вантажних транспортних засобів позивач надав суду копію фотокартки із зображенням дорожнього знаку «Початок населеного пункту: Тереблече» та розташування вантажних транспортних засобів на узбіччі дороги паралельно розташуванню дорожнього знаку.

Також з цього приводу у судовому засіданні було оглянуто відеозапис та кольорові версії фотокартки, надані стороною позивача.

Відповідно до листа Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області від 16.02.2022 року №181, населений пункт с. Тереблече знаходиться на автодорозі М-19 з 537 км + 477 м по 540 км + 390 м.

У ході судового засідання судом були оглянуті надані сторонами оптичні носії з відеозаписами та фотокартками, фототаблиця, надана відповідачем-1 разом з відзивом на позов.

Так, з наданої відповідачем фототаблиці та оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, видно, що на шляху руху автомобіля позивача розташовані: з правого боку - зелені насадження - дерева, дорожні знаки з написами: «Чернівецька область», «Тереблече», з лівого боку - будинки населеного пункту.

На підтвердження правомірності використання приладу TruCАМ LTI 20/20 відповідач надав суду сертифікат перевірки від 26.12.2018 року №UА-TR.001 241-18, дійсний до 26.12.2028 року, та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.11.2023 року №22-01/26460.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 12.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимально дозволену швидкість руху.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП, в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскаржувана постанова відповідача-2 ґрунтується на відомостях, зафіксованих лазерним приладом TruCАМ. Суд враховує те, що лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки від 26.12.2018 року №UА-TR.001 241-18 та має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.11.2023 року №22-01/26460.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року № 193.

При цьому можливість використання виробу TruCАМ LTІ 20/20, виробництва «Laser Technology, Inc.» (США) підтверджується наявністю сертифіката перевірки типу, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року в рамках справи №524/5536/17 Суд сформулював правовий висновок про те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи, що згідно з технічними характеристиками прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - TruСАМ LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, його показання є доказом у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП. Тому суд вважає, що відповідачі належним чином довели правомірність використання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM, який було використано під час фіксації правопорушення за зразком ТС0008372, показання якого і становлять основу кваліфікації дій позивача, як порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Також суд вважає помилковими доводи позивача щодо протиправності дій відповідача-2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, з огляду на таке.

За змістом положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог частини 3 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

На спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованого в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пунктів 14.2.3, 14.2.4, 14.2.5, 14.2.6, 14.2.9 Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» чинного ДСТУ 4100:2021 (далі - чинних ДСТУ 4100:2021 станом на момент виникнення спірних правовідносин), знаки, встановлені на дорозі послідовно, за винятком знаків, дія яких поширюється на перехрестя, пішохідний перехід, та встановлених у місцях проведення дорожніх робіт, повинні бути розташовані поза населеними пунктами за відстані не менше ніж 50 м, а в населених пунктах - не менше ніж 25 м між поперечними перетинами дороги, де встановлені знаки. Вказана вимога не стосується розміщення знаків 1.4.1-1.4.7, 4.7-4.9, 5.20.1-5.20.2, 5.45.1-5.48, 5.66, 5.68. У населених пунктах, в`їзди до яких і виїзди з яких позначені знаками 5.49, 5.50, 5.53, 5.54, знаки застосовують згідно з вимогами цього стандарту, що відносяться до населених пунктів; а в населених пунктах, позначених знаками 5.51, 5.52 - згідно з вимогами, що відносяться до ділянок доріг поза населеними пунктами.

Знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (дозволено установлювати на присипній бермі), на тротуарі (за умови, що опори знаків не заважають руху особам на інвалідних візках), розділювальній смузі, газоні тощо та над проїзною частиною (на консольній, рамній опорі, розтяжці тощо) крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. Спосіб установлення знака визначається з урахуванням 14.2.17.

На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги (з урахуванням інформації, що міститься на них), потрібно дублювати. Дублюючі знаки рекомендовано встановлювати на розділювальній смузі, а за її відсутності чи недостатньої ширини - над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги. Знаки дозволено розміщувати на опорах зовнішнього освітлення, електрозв`язку, інших інженерних мереж.

Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, має становити від 0,5 м до 2,0 м, а до краю інформаційно-вказівних знаків 5.49-5.54, 5.57, 5.59, 5.60, 5.63, 5.65.2, 5.61, 6.67, 5.67.1-5.67.3 - від 0,5 м до 5,0 м, але якнайближче до краю проїзної частини. За наявності на узбіччі дорожнього огородження першої групи згідно з ДСТУ 8751 знаки установлюють за тильною стороною огородження так, щоб край знака не виступав за лицьову сторону огородження.

За складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) дозволено встановлювати знаки на узбіччях. У цьому разі відстань між краєм проїзної частини і найближчим до неї краєм знака повинна становити не менше ніж 0,5 м, а висота встановлення має бути не менше ніж 2 м.

Висоту встановлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Відповідно до п. 14.7.42 чинного ДСТУ 4100:2021, знаки 5.49 «Початок населеного пункту» і 5.50 «Кінець населеного пункту» потрібно застосовувати для позначення найменування й початку/кінця забудови населеного пункту, де діють загальні правила щодо обмеження швидкості руху в населених пунктах, за винятком тих ділянок, коли інші знаки встановлюють інші обмеження щодо швидкості руху в населеному пункті. Знаки 5.49 та 5.50 установлюють на фактичній межі забудови населеного пункту, яка прилягає до дороги. На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.50 дозволено розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.49, призначеного для зустрічного руху.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, допиту свідків, виклику адвоката. Тим більше, що працівники поліції не обмежували позивача у праві скористатись правовою допомогою під час розгляду справи на місці події, звернутися за захистом, що встановлено під час огляду відеозапису, а зворотного позивачем не доведено. Тому доводи позивача з приводу порушення працівниками поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо відмови працівників поліції проїхати разом з позивачем та пересвідчитись, що не видно дорожнього знака 5.49 «Початок населеного пункту», є хибними та суд не бере їх до уваги.

Суд відхиляє як безпідставні і доводи позивача про те, що дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» був розташований так, що його не було видно з правового боку дороги, бо це державний кордон, та там постійно стоять вантажівки. Оскільки відповідно до листа Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області, населений пункт с. Тереблече знаходиться на автодорозі М-19 з 537 км + 477 м по 540 км +390 м, якою прямував позивач, та з наданої відповідачем фототаблиці, оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, видно, що на шляху руху автомобіля позивача розташовані: з правового боку - зелені насадження - дерева, дорожні знаки з написами: «Чернівецька область», «Тереблече», та останній знак дублюється, відповідно до ДСТУ, а з лівого боку - будинки населеного пункту.

Тим більше, що відповідно до ДСТУ, на дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.50 дозволено розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.49, призначеного для зустрічного руху, що показано відповідачем на фототаблиці. Тобто дорожні знаки були розміщені з дотриманням правил, визначених ДСТУ. При цьому розташування інших транспортних засобів на шляху прямування автомобіля позивача, за якими не видно дорожнього знаку, як стверджує позивач, не звільняє його від обов`язку дотримуватися ПДР щодо дотримання правил швидкісного режиму в населеному пункті.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а сторона відповідача правомірно склала постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановивши наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в діях водія ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову та вважає прийняту відповідачем-2 постанову законною та такою, що скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, рішення суду про відмову у задоволенні адміністративного позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області молодшого лейтенанта поліції Головатого Дениса Віталійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений та проголошений 29.11.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва