Рішення

від 22.11.2024 по справі 194/1038/24

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1038/24

Номер провадження № 2/194/530/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Сафонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про визнання заповіту дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання заповіту дійсним. В обґрунтування поданого позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 07 березня 2023 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на день смерті, він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений заповіт посвідчено приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстровано в реєстрі за № 396. Після смерті ОСОБА_2 позивач, звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом. 11 березня 2024 року державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока З.В. винесла постанову про відмову вчинити нотаріальну дію, оскільки заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчено з порушенням вимог ч. 2 ст. 1248 ЦК України. Просить визнати заповіт від 07 березня 2023 року, складений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрованого в реєстрі за №396, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону.

Позивач в судове засідання не з`явився, але в попередньому судовому засіданні свій позов підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що у ОСОБА_2 через хворобу тряслися руки, тому він не міг підписати заповіт, але сам текст заповіту він прочитав. Він доглядав ОСОБА_2 протягом трьох років до його смерті.

Представник позивача надала суду письмову заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах, та показань, наданих свідками в попередніх судових засіданнях, від допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилася. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з зазначених у позові підстав. Зазначила, що ОСОБА_2 був особисто у нотаріуса та особисто прочитав заповіт, однак не зміг підписати через хворобу, оскільки у нього тряслися руки.

Представник відповідачав судове засідання не з`явилася, але надала суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, покладається на рішення суду.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення свідків, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по що свідчить свідоцтво про смерть, видане 15 серпня 2023 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1577.

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 07 березня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 396, та виготовлений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання заповідача, ОСОБА_2 на випадок своє смерті все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та все те, що буде йому належати на день його смерті, заповів ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_2 не може сам підписати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України, заповіт посвідчується у присутності запрошених ним свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зачитали цей заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 через похилий вік не може підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписав ОСОБА_7 . Також зміст ст.ст.1234, 1240, 1241,1254,1307 Цивільного кодексу України заповідачу - ОСОБА_2 нотаріусом роз`яснено.

Відповідно до дубліката свідоцтва на право власності на житло від 05 жовтня 1994 року, виданого Тернівським УЖКГ ДХК «Павлоградвугілля», ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/1 частка квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтоки З.В. від 11 березня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . В постанові зазначено, що заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчено з порушенням вимог ч. 2 ст. 1248 ЦК України.

Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 30 червня 2023 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Тернівки», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 30 червня 2024 року.

Відповідно до копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , наданої суду державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В., спадкова справа № 192/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відкрита 10 жовтня 2023 року за заявою ОСОБА_1 З Інформаційної довідки зі спадкового реєстру, сформованої 10 жовтня 2023 року, вбачається наявність заповітів ОСОБА_2 : № 58858962 посвідченого 15 квітня 2016 року та № 70358520 посвідченого 07 березня 2023 року. Згідно заповіту № 58858962 від імені ОСОБА_2 від 15 квітня 2016 року, останній усе своє усе майно заповів ОСОБА_8 . Згідно заповіту № 70358520 від імені ОСОБА_2 від 07 березня 2023 року, останній усе своє усе майно заповів ОСОБА_1 . З довідки, виданої 06 жовтня 2023 року відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на момент смерті з ним ніхто зареєстрований не був. Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що позивач ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_2 , який перед смертю забажав заповісти свою квартиру ОСОБА_1 . В останні роки свого життя ОСОБА_2 був інвалідом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що позивач ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_2 , який перед смертю забажав заповісти свою квартиру ОСОБА_1 . Він, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 були у нотаріуса в м. Павлоград під час складання заповіту. Нотаріус давала ОСОБА_2 читати заповіт, однак у нього тряслися руки. Нотаріус прочитала заповіт вголос. Нотаріус дала ОСОБА_2 підписати заповіт, але той не зміг цього зробити, бо тряслися руки. В заповіті ОСОБА_2 заповів свою квартиру ОСОБА_1 . Він читав заповіт та ставив свій підпис.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що знає позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_2 , який був інвалідом. В березні 2023 року вона, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 були у нотаріуса в м. Павлоград під час складання заповіту. Нотаріус давала ОСОБА_2 читати заповіт, у нього тряслися руки. Нотаріус дала ОСОБА_2 підписати заповіт, але той не зміг цього зробити, бо тряслися руки. В заповіті ОСОБА_2 заповів свою квартиру ОСОБА_1 . Вона ставила свій підпис. Нотаріус прочитала заповіт вголос.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 3 ЦК України визначено перелік засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на спадкування пред`явлення позову про визнання заповіту дійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

За змістом ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1 та 2 статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Аналогічні положення закріплені п. 1.7 розділу 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України, у тому числі, в силу частини 4 вказаної статті правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК України.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частина друга статті 1253 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 , на день складання заповіту, був особою, у якої наявні порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Допитані в судовому засіданні свідки показали, що під час укладання заповіту ОСОБА_2 не міг його підписати, бо в нього тремтіли руки.

Отже, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 через вади здоров`я , а саме тремтіння рук, не зміг підписати заповіт.

Заповіт ОСОБА_2 від 07 березня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 396, та виготовлений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання заповідача. У зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_2 не зміг сам підписати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України, заповіт посвідчується у присутності запрошених ним свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зачитали цей заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 через похилий вік не зміг підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписав ОСОБА_7 . Також зміст ст.ст.1234, 1240, 1241,1254,1307 Цивільного кодексу України заповідачу - ОСОБА_2 нотаріусом роз`яснено.

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання заповіту дійсним, слід задовольнити частково та визнати заповіт від 07 березня 2023 року, складений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 396, дійсним.

Натомість, суд з урахуванням ст. 16 ЦК України, вважає за необхідне відмовити в частині позовних вимог про визнання заповіту таким, що відповідає вимогам закону, оскільки визнання заповіту дійсним є достатньою підставою для розгляду його нотаріусом при вчинені нотаріальних дій.

На підставі ст.ст. 3, 16, 203, 215, 1247, 1248 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 214-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, про визнання заповіту дійсним, - задовольнити частково.

Визнати дійсним заповіт від 07 березня 2023 року, складений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Граждиян М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 396.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін