Рішення

від 26.11.2024 по справі 196/811/24

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/811/24

№ провадження 2/196/288/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Т.І.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Галеніної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачкою мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачкою в шлюбі не перебував. ОСОБА_3 знаходиться на повному його утриманні. Відповідачка покинула дитину, коли їй виповнилось два роки. З 2011 року дитина проживає з ним, відповідачка проживає окремо.

Вказав, що донька перебуває повністю на його утриманні та не знає свою матір, відповідачка відсутня в житті дитини. Ніколи не забороняв відповідачці спілкуватись, виховувати доньку, однак понад тринадцять років відсутній будь-який зв`язок з відповідачкою. Відповідачка самоусунулась від виконання своїх обов`язків, покинула доньку. За період проживання разом, ОСОБА_2 зарекомендувала себе як байдужа матір, яка взагалі не цікавилась життям дитини, не приймала та не приймає участі у вихованні, лікуванні, освіті дитини, проживає окремо від сім`ї, до доньки з 2011 року жодного разу не навідалась та не зателефонувала. Жодного з покладених законом на батьків обов`язків протягом тривалого часу відповідачка не виконує, не бере, матеріальної будь-якої іншої участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров`ям, не піклується про навчання, не спілкується з донькою, не виявляє жодного батьківського піклування з 2011 року.

Зазначені факти свідчать про ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків.

Тому позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 р. відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 30).

Ухвалою Царичанського районного суду від 19 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 83).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що з 2011 року він не проживає з відповідачкою ОСОБА_2 однією сім`єю, в неї інша сім`я. Відповідачка взагалі не піклується про дитину, матеріальну допомогу не надає, тому просить позбавити її батьківських прав. 26.11.2024 р. подав до суду заяву про продовження розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні участі не брала, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Галеніна М.В. вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачка не приймає участі у вихованні дитини.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; матір`ю є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 07.07.2009 р. (а.с.14).

Згідно довідки виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №89 від 12.06.2024 р. позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має такий склад сім`ї: мати - ОСОБА_4 ; донька - ОСОБА_3 (а.с.18).

Відповідно до довідки-характеристики №43 від 12.06.2024 р., виданої виконкомом Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 . До кримінальної відповідальності не притягався, алкогольні напої не вживає, скарг на ОСОБА_1 від жителів не надходило (а.с.19).

У акті обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , комісією встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: мати - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 виховує доньку один, місцезнаходження матері невідомо (а.с.20).

Згідно довідки Цибульківської гімназії Могилівської сільської ради Дніпропетровської області від 04.06.2024 р. №16, донька сторін ОСОБА_3 навчається в 9 класі Цибульківської гімназії Могилівської сільської ради Дніпропетровської області. Проживає в неповній сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 . Опікою та вихованням займається батько, який обов`язки виконує в повній мірі, цікавиться позашкільним життям доньки, сприяє інтересам у виборі її майбутньої професії. Жодного разу мати не з`являлась, не цікавилась і не брала участі в житті дитини, адміністрація гімназії не має зв`язку з матір`ю (а.с.17).

Згідно довідки Китайгородського ліцею Китайгородської сільської ради №281 від 07.10.2024 р. мати ОСОБА_3 , 2009 року народження, - ОСОБА_2 напротязі навчання в Китайгородському ліцеї Китайгородської сільської ради не приймає участь у вихованні доньки, так як жодного разу не відвідала навчальний заклад, не цікавилась результатами навчання доньки, не виходила на контакт з класним керівником (а.с.88).

У судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивача та вислухана неповнолітня дитина сторін.

Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача ОСОБА_1 пояснила, що донька позивача - ОСОБА_6 виховується батьком та бабусею. Відповідачку ОСОБА_2 давно не бачила у сім`ї позивача. Зі слів матері позивача їй відомо, що ОСОБА_2 не цікавиться дитиною, участі у вихованні дитини не приймає.

Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою позивача, пояснила, що позивач ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_6 та своєю матір`ю у АДРЕСА_1 . Приблизно дванадцять років вона не бачила відповідачку ОСОБА_8 у сім`ї позивача ОСОБА_1 .

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Неповнолітня донька сторін - ОСОБА_3 суду пояснила, що вона проживає із бабусею та батьком в АДРЕСА_1 . Її мати ОСОБА_8 з ними не проживає дванадцять років. Мати її не відвідує, не телефонує, матеріально не забезпечує. На даний час в неї не виникає бажання спілкуватись з матір`ю, не заперечує, щоб її матір позбавили батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) Європейський суд з прав людини також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У справі «Савіни проти України» Європейський суд з прав людини в рішенні зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

З проаналізованих судом доказів встановлено, що з 2011 року, між дитиною - ОСОБА_9 , 2009 року народження, та її біологічною матір`ю /відповідачкою у справі/ втрачений зв`язок, сторони не проживають однією сім`єю, відповідно відповідачка не проживає разом з донькою, не виконує належним чином свої обов`язки щодо її виховання та утримання, дитина проживає з батьком та бабусею.

Водночас відповідачка ОСОБА_2 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо доньки. Належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки матері щодо дитини суду не надано, також будь-яких негативних характеристик відповідачки за місцем проживання матеріали справи не містять.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні участі не брала, однак, у підготовчому судовому засіданні пояснила, що має бажання спілкуватись з донькою ОСОБА_6 , однак донька цього не бажає. Позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Коли доньці було три роки, вона усно зверталась до органів опіки щодо спілкування з дитиною. Під час розгляду питання про позбавлення її батьківських прав вона повідомляла орган опіки та піклування, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.

При цьому, суд наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Відтак, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів свідомого умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, окрім того, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, виключним і надзвичайним способом впливу на недобросовісних батьків.

Крім того суд зазначає, що неповнолітня дитина у віці 15 років не може розуміти і усвідомлювати цілком об`єктивно наслідки позбавлення її матері батьківських прав стосовно себе. Бажання дитини позбавити матір батьківських прав та проживати з батьком, цілком узгоджується з тими обставинами, у яких вона перебуває, адже ОСОБА_3 має тісний зв`язок із батьком, а з матір`ю не має, оскільки це зумовлено відсутністю спілкування протягом тривалого часу.

Суд вважає, що у даній ситуації не слугує інтересам дитини розірвання її зв`язку із матір`ю, і позбавлення таким чином дитини її коріння.

Встановивши вищевказані обставини та враховуючи інтереси дитини, суд доходить висновку про те, що підстави для застосування до відповідачки ОСОБА_2 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні, як і відсутня гостра соціальна необхідність у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради від 31.07.2024 р. про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування зазначив, що ОСОБА_1 - є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , її матір`ю є ОСОБА_2 , яка з 2011 року не відвідує дитину. Дівчинка знаходиться на повному утриманні свого батька. Зі слів дитини ОСОБА_3 , вона бачила свою матір у трирічному віці, цей факт підтверджує і сама ОСОБА_2 , однак вона від своєї доньки не відмовляється, але яким чином планує виконувати батьківські обов`язки не пояснила, тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66-67).

Згідно протоколу засідання опікунської ради з питань забезпечення прав осіб, які потребують опіки (піклування) при Могилівській сільській раді №9 від 31.07.2024, відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що її вигнали з сім`ї, від своєї доньки не відмовляється.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 31.07.2024 р., оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Належних та допустимих доказів саме винної поведінки та свідомого умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

З урахуванням пояснень відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона має бажання виконувати свої батьківські обов`язки, спілкуватись з дитиною, відсутність доказів щодо негативної поведінки та вчинення протиправних дій щодо доньки, суд доходить висновку, що у даній ситуації не слугує інтересам дитини розірвання її зв`язку із матір`ю.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, адреса місцезнаходження: с.Могилів, вул.Панікахи, 3 Дніпровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 40207974.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2024 року.

Суддя: Л.П. Бабічева