28.11.2024
Справа № 720/2725/24
Провадження № 2-а/720/22/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Факащук А.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що 17 вересня 2024 року будучи інспектором з водіння проводив практичне навчання з кандидатом у водії та в подальшому був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Чернівецькій області. Під час проведення курсу практичного навчання відповідачем без правових на те підстав відносно нього була незаконно винесена постанова серії БАВ № 215868 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із технічною несправністю зупиночного гальма.
Вказує на те, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП та в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, який саме пункт Правил Дорожнього руху він порушив. Зазначає, що його транспортний засіб 15 листопада 2022 року пройшов обов`язкову перевірку технічного стану, відповідно до якого учбовий транспортний засіб «ВАЗ 210740», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано технічно справним.
Оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав та із порушенням процесуального порядку винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
Справа підлягає розгляду згідно умов, визначених у ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності, з урахуванням особливостей, зазначених у ст. 268-271, 286 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Чернівецькій області подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки останній на місті зупинки визнав свою провину в тому, що керував автомобілем з технічною несправністю зупиночного гальма.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 вересня 2024 року інспектором ВБДР УПП в Чернівецькій області Джандра Н.В. була винесена постанова серії БАВ № 215868 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП, у зв`язку із тим, що по вул. Комунальників, 5 в м. Чернівці ОСОБА_1 будучи спеціалістом з підготовки водіїв автошколи «За кермом» здійснював практичну підготовку учениці ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , із технічною несправністю транспортного засобу, а саме не працювали ручні гальма, чим порушив вимоги ст. 127-3 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126, 127-3) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.127-3КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст.258КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст.258КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 14Закону України"Продорожній рух" вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1 ч.1 ст.35Закону України"ПроНаціональну поліцію" вказано, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст.2КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.2КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху,
Диспозиція сформульованої в ст.127-3КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до Правил дорожньогоруху України, що передбачає в обов`язковому порядку зазначати порушення пунктів цих Правил.
Разом з тим, в постанові серії БАВ № 215868 від 17 вересня 2024 року не зазначено, які саме пункти Правил дорожнього руху було порушено позивачем.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, статті 127-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вчинення інкримінованого позивачем правопорушення відповідачем надано суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль вул. Комунальників, 5 в м. Чернівці ОСОБА_1 будучи спеціалістом з підготовки водіїв автошколи «За кермом» здійснював практичну підготовку учениці ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 , із технічною несправністю транспортного засобу, а саме не працювали ручні гальма.
Оглянувши транспортний засіб разом з працівниками поліції, позивач зауважив, що під час проведення обов`язкової перевірки технічного стану транспортного засобу, все працювало. Наполягав на тому, що раніше технічних несправностей не було.
Твердження про те, що ручні гальма не працюють слідує лише з розмови працівника поліції. Відеозапис з боді камери інспектора поліції починається з того, що працівник поліції перевіряє документи ОСОБА_1 , після чого одразу повідомляє йому, що у автомобіля наявна технічна несправність зупиночного гальма, у зв`язку із чим він на місці виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас, в наданих суду доказах, в тому числі відеозапису в боді камери поліцейського, не вбачається яким чином працівник поліції перевірив та встановив технічну несправність зупиночного гальма, а тому його твердження ґрунтуються на припущеннях.
Посилання відповідача, що позивач визнав свою провину на місці зупинки є безпідставним, оскільки навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено без встановлення належних та допустимих доказів про вчинення позивачем поставленого йому у вину проступку.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що інспектор взагалі не встановив та не дослідив належні і допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
На думку суду, навіть той факт, що на момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу не працювало зупинне гальмо, не свідчить автоматично про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, оскільки така несправність не виключено, що могло статись під час руху без відома позивача, а доказів про те, що ОСОБА_1 було відомо про наявну технічну несправність, під час руху автомобіля в матеріалах справи відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00936-00751-22 від 15 листопада 2022 року, транспортний засіб «ВАЗ 210740», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано технічно справним до 15 листопада 2024 року, тобто в тому числі на день вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Тим самим, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 127-3 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена.
Суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Фактично матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.
Окрім того відповідачем не з`ясовано та не вказано в оскаржуваній постанові, який конкретно пункт ПДР було порушено позивачем.
Посилання відповідача на те, що позивач визнав вину під час зупинки, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.
В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності на думку суду є підставою для скасування спірної постанови.
Підсумовуючи викладене, суд ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
Проте факт правопорушення не було підтверджено належними та допустимими доказами до моменту винесення спірної постанови.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст.286КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Джандра Назарія Володимировича серії БАВ № 215868 від 17 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ляху Г.О.
Суд | Новоселицький районний суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 05.12.2024 |
Номер документу | 123483478 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них дорожнього руху |
Адміністративне
Новоселицький районний суд Чернівецької області
Ляху Г. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні