Рішення

від 01.11.2024 по справі 135/494/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/494/24

Провадження №2/135/207/24

РІШЕННЯ

іменем України

01.11.2024 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретаря судових засідань Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

19.04.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якій позивачка просить: 1) Встановити факт постійного проживання її та ОСОБА_3 , який помер у м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області 12.02.2023, однією сім`єю без шлюбу, з 01.01.2009 до дня його смерті; 2) Визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер у м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області 12.02.2023, а саме: будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0784 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510600000:07:009:0033, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі державного акта серії ЯИ №05546 від 29.12.2009; земельну ділянку площею 0,0930 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0510600000:07:009:0034, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі державного акта серії ЯИ №05566 від 29.12.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області помер ОСОБА_3 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2009 року до дня його смерті. Вони були пов`язані спільним побутом, спільним сімейним бюджетом та мали взаємні права та обов`язки. Дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно. 05.12.1995 ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я сина ОСОБА_2 , який не проживав із спадкодавцем на день відкриття спадщини і не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Також, ОСОБА_2 не подав заяви про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька. Де проживає ОСОБА_2 їй не відомо, зв`язку з ним немає, на похоронах він присутнім не був. Поховання спадкодавця ОСОБА_3 вона здійснювала за власний рахунок. Позивачка вважає себе спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менше 5 років до дня відкриття спадщини. Позивачка прийняла спадщину вчасно подавши до Другої тростянецької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовила їй видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не надала їй необхідні документи щодо додержання умов для прийняття спадщини. Вона продовжує проживати у будинку ОСОБА_3 АДРЕСА_2 , сплачує витрати за спожиті комунальні послуги. Встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менше п`яти років до дня відкриття спадщини необхідно для віднесення її до кола спадкоємців, а саме четвертої черги спадкоємців за законом та прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.51).

Ухвалою суду від 14.05.2024 за клопотанням позивачки ОСОБА_1 витребувано з Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області копію матеріалів спадкової справи за №70790256 від 15.06.2023, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.60-61).

22.05.2024 направлений запит до Тростянецького відділу ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про надання інформації щодо народження дітей та усиновлення гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дитини - ОСОБА_2 (а.с.63).

04.06.2024 на адресу суду від Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області на виконання ухвали суду від 14.05.2024 надійшла копія спадкової справи №131/2023, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.67, 68, 69, 70-81).

18.06.2024 на адресу суду від Тростянецького відділу ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на запит суду вих. №541-28.11-28 від 04.06.2024, з якої вбачається, що в архіві Тростянецького відділу ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутній актовий запис про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_2 . Однак, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про усиновлення гр. ОСОБА_2 (до усиновлення - ОСОБА_6 ) складений 14.04 1962 року та знаходиться на зберіганні у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.86).

18.06.2024 направлений запит до відділу ДРАЦС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання інформації щодо народження дітей та усиновлення гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дитини - ОСОБА_2 (а.с.88, 89-90).

09.07.2024 на адресу суду від відділу ДРАЦС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на запит суду вих. №1590/28.28-28 від 27.06.2024, з якої вбачається, що у даному відділі актовий запис про усиновлення гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній та суду надано копію актового запису та повний витяг про народження на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 №486 від 24.03.1962 (а.с.95, 96, 97-99).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Анісімова А.М. у судовому засіданні 06.09.2024 підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі, в судове засідання, призначене на 01.11.2024 не з`явилися, представник надала суду заяву, у якій просить розглядати справу без її участі та без участі позивачки.

Представник відповідача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання у якому просить розглянути справу за відсутності представника міської ради та у клопотанні зазначив, що ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 та доданими до неї документами відповідач при розгляді справи покладається на розсуд суду (а.с.57).

Третя особа ОСОБА_2 та його представник - адвокат Бодачевський Р.В. у підготовче судове засідання не з`явилися, представник надав суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі та без участі ОСОБА_2 . У заяві зазначив, що щодо позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує в повному обсязі (а.с.102, 103, 104).

Суд вважає можливим розглянути справу без участі осіб, що не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника та коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. У пункті 6 вказано, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і тому подібне.

У статті 21 СК України вказано, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 в справі №639/7697/19 (провадження №61-4709св21) вказано, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 256 ЦПК України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження. Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права у порядку позовного провадження, адже між сторонами виник спір щодо спадкового майна.

В судовому засіданні встановлено, що 19.08.1979 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_5 . Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 19.08.1979 Бабчинецькою сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер чоловік позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.11.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 14.01.2007 Ладижинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницької області (а.с.12).

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке прийняв її чоловік ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.06.2008 Державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Наревською М.Л., зареєстрованого в реєстрі за №2-1064 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 16.02.2023 Ладижинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.11).

Відповідно до копії довідки №134, виданої 16.02.2023 керуючим справами виконавчого комітету Ладижинської міської ради, ОСОБА_1 здійснювала поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 (а.с.31).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він постійно проживав по сусідстку з ОСОБА_3 , вони спілкувались між собою, ходили один до одного у гості та допомогали один одному. ОСОБА_3 йому розповідав, що коли він у 2009 році лікувався у госпіталі у м. Вінниця він познайомився з ОСОБА_10 . З часом він помітив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 живуть разом. Вони постійно проживали разом по АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет та разом ходили на базар, працювали на городі. ОСОБА_3 представляв йому ОСОБА_1 як свою жінку. Останній час ОСОБА_3 хворів та не ходив на базар. Після смерті ОСОБА_3 усією процедурою його поховання займалася та несла відповідні витрати ОСОБА_11 , а він їй допомогав по сусідські. З 2009 року по день смерті ОСОБА_3 їхнє спільне проживання не було епізодичним, вони постійно проживали разом. Інколи ОСОБА_11 їздила у м. Вінницю на день - два, для вирішення своїх питаннь. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_11 продовжує проживати по АДРЕСА_2 та доглядати за будинком.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона познайомилася з ОСОБА_11 , коли ОСОБА_3 привіз ОСОБА_11 з м. Вінниця та вони стали проживати разом. ОСОБА_11 була сусідкою її мами. У її мами будунок № НОМЕР_6 , а у ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_2 , їхні будинки навпроти через дорогу. Останні приблизно два роки вона буває у мами 2-3 рази на день та часто бачить її сусідів. Їй відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали як сім`я, вели спільне господарство, разом ходили на базар та в магазин, працювали на городі. Одного разу вона заходила до них на подвір`я та бачила, як вони садили розсаду та збирали полуницю. Поховання ОСОБА_3 здійснювала ОСОБА_13 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постійно проживали разом, більше ніхто з ними не проживав. Син ОСОБА_3 з ними не проживав, оскільки проживає за межами країни, інколи міг приїжджати до них на час відпустки. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом більше 10 років.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю з 01.01.2009 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали загальний бюджет, разом брали участь в утриманні житла, турбувалися один про одного.

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України, спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):

- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;

- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

- п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за життя 05.12.1995 ОСОБА_3 склав заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробив наступне заповідальне розпорядження: все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_2 , заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вернюк Т.М., зареєстрований у реєстрі за №4248 (а.с.29).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72835222, виданого 15.06.2023 державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Кощеєвою Г.С., 15.06.2023 Другою тростянецькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №131/2023, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 20).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадового реєстру №77140642, виданої 29.05.2024 Другою тростянецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області, заведена спадкова справа №131/2023 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка на теперішній час є чинною (а.с. 69).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №131/2023 від 12.02.2023, спадкоємцем за заповітом та за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом. Інші спадкоємці за законом відсутні (а.с.70-81).

Таким чином, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, через представника - адвоката Бодачевського Р.В. надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі та не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, встановлено, що спадкоємець за заповітом - третя особа у цій справі ОСОБА_2 , спадщину після ОСОБА_3 у порядку й у строки, визначені законом, не прийняв.

З матеріалів спадкової справи №131/2023 від 12.02.2023 також встановлено, що 15.06.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з яким вона проживала спільно однією сім`єю (а.с.71).

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна:

- будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 36,5 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, який належить померлому ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 03.01.1974 (а.с.24), копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №18959025, сформованого 26.05.2008 КП «Тульчинське міжрайонне БТІ» (а.с.25), копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.21-23, 26);

- земельної ділянки площею 0,0784 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510600000:07:009:0033, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №05546 від 29.12.2009 (а.с.27);

- земельної ділянки площею 0,0930 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0510600000:07:009:0034, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №05566 від 29.12.2009 (а.с.28).

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», якою роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлючого документа на спадкове майно (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19 (провадження №61-16069св20) Суд також дійшов висновку, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постановою завідувача Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кощеєвої Г.С. вих.№739/02-31 від 07.11.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по закону на будинок АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки доказом родинних відносин спадкоємцем зі спадкодавцем є свідоцтва оригіналів реєстрації актів цивільного стану, копії актових записів, копій рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин або рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю не менше ніж 5 років, але спадкоємцем не надано жодного вище вказаного документу (а.с.30).

Отже, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом є відсутність доказів родинних або сімейних відносин з померлим.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та у відповідності до ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті останнього, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину, право власності померлого ОСОБА_3 на спадкове майно підтверджене належними правовстановлюючими документами і є підставою для видачі нотаріусом відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Отже не існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тобто таке право не оспорюється.

Всупереч наведеному позивач ОСОБА_1 не довела, що у неї існують перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно в позасудовому (нотаріальному) порядку після надання нотаріусу необхідних документів, зокрема рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2009 по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова