Рішення

від 28.11.2024 по справі 308/12470/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12470/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання Молдован Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2024 року - від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідун Олеся Степанівна звернулися до Ужгородського міськрайонного суду із позовом до Виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання права користування житловим приміщенням.

У позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , мама ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається. На день смерті, згідно довідки виданої відділом державної реєстрації нерухомості бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центр надання адміністративних послуг Чопської міської ради 30.08.2021 р., на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживали та були зареєстровані, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , 1979 р.н. та - ОСОБА_4 , 1987 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається.

Згідно Ордеру №252 виданого - ОСОБА_3 на право зайняття двох кімнат, жилою площею 28, 73 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Чопської міської Ради народних депутатів №26 від 24.06.1994 року, де зазначено: сім?я складалася з 4-х чоловік: ОСОБА_3 - квартиро-наймач; ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_6 , 1979 р.н.- син; ОСОБА_7 , 1987 р.н.-син. Батько - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається.

20.06.2024 р. рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, Позивачу відмовлено у зміні договору найму житлового приміщення

На підставі наведеного просить суд : визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою : АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, однак, подав до суду заяву, в якій просить зазначену справу розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відзиву на позовну заяву не подала, причини неявки суду не відомі.

28 жовтня 2024 року - від відповідача надійшов відзив на позов. В якому зазначає, що позивач був військовослужбовцем захищав суверенітет та незалежність України, Відповідач не заперечує проти задоволення позову, однак у випадку, якщо у даній справі Позивачем будуть надані належні, достатні та допустимі докази, а судом буде встановлений факт спільного проживання, наявності спільного побуту та взаємних прав та обов?язків Позивача із квартиронаймачем, а саме з матір?ю Позивача, ОСОБА_3 .

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , мама ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається.

На день смерті, згідно довідки виданої відділом державної реєстрації нерухомості бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центр надання адміністративних послуг Чопської міської ради 30.08.2021 р., на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживали та були зареєстровані, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , 1979 р.н. та - ОСОБА_4 , 1987 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається.

Згідно Ордеру №252 виданого - ОСОБА_3 на право зайняття двох кімнат, жилою площею 28, 73 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Чопської міської Ради народних депутатів №26 від 24.06.1994 року, де зазначено: сім?я складалася з 4-х чоловік: ОСОБА_3 - квартиро-наймач; ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_6 , 1979 р.н.- син; ОСОБА_7 , 1987 р.н.-син. Батько - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додається.

20.06.2024 р. рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, Позивачу відмовлено у зміні договору найму житлового приміщення.

У статті 47 Конституції України, передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Статтею 61ЖК УРСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За змістом статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК Української РСР).

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в цьому жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 201/9899/17, яка відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

На підставі наведених норм права та встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позивач надав суду належні і допустимі докази на підтвердження того, що він вселився до спірної квартири, із дотриманням встановленого законом порядку у якості члена сім`ї основного квартиронаймача.

Отже, право позивача порушене і підлягає захисту шляхом визнання на ним права користування житлом - квартирою за адресою : АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.9,61,64,65,106,107 ЖК України, ст. ст.4,12,13,81,89,141,258-259,267,268,280-285 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області, про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати заОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І.Бедьо