Рішення

від 03.12.2024 по справі 462/7379/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7379/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6 161,98 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 15.10.2021 о 11 год 05 хв у м. Львові по вул. Залізничній, 7П, керуючи автомобілем «Dacia Sandero», н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Toyota Corolla» та «Tesla Models», в результаті чого автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 1.5, 2.3б, д, 13.1 ПДР України та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив п. 2.10а, д ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП. Даний факт підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.01.2022 №462/8076/21. 29.10.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до ПрАТ АСК «Скарбниця» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ АСК «Скарбниця» розглянувши цей випадок прокваліфікувала його як страховий. На основі страхового акту №375/ЦВ/21 ПрАТ АСК «Скарбниця» виплатила страхове відшкодування у загальній сумі 2 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8622 від 26.11.2021. Страхова компанія «Скарбниця» виконала свій обов`язок згідно договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів№АР/1225976 за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи. Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 ЦК України, ст. 38.11 ЗУ «Про ОСЦПВ» та ст.27 ЗУ «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи. ПрАТ «АСК «Скарбниця» надсилало претензію відповідачу в досудовому порядку від 08.02.2021 на суму 15 280 грн. Станом на день подання цієї позовної заяви вищезгадана вимога залишилась без задоволення.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.10.2021 у м. Львові на вул. Залізнична, 7П сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Dacia Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , під керування водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Tesla Model S, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду /а.с. 20-21/.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.01.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 3400 гривень в дохід держави. Згідно даної постанови встановлено, що ОСОБА_1 15.10.2021 о 11 год 05 хв у м. Львові по вул. Залізничній, 7П, керуючи автомобілем «Dacia Sandero» номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Toyota Corolla» номерний знак НОМЕР_2 та «Tesla Models» номерний знак НОМЕР_3 , в результаті чого автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 1.5, 2.3б,д, 13.1 ПДР України та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив п. 2.10а, д ПДР України /а.с. 14-15/.

Відповідно до частини третьої ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вчинення відповідачем ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.10.2021 у м. Львові на вул. Залізничній, 7П доказуванню не підлягає.

Судом також встановлено, що відповідно до договору страхування (страхового полісу) АР/1225976 від 06.01.2021 транспортний засіб Dacia Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , був застрахований у ПрАТ «АСК «Скарбниця».

27.10.2021 ОСОБА_2 , власниця пошкодженого транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , звернулася у ПрАТ «АСК «Скарбниця» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 29.10.2021 із заявою про страхове відшкодування /а.с. 18, 24-25/.

В зв`язку з тим, що відбулась вищезазначена ДТП, страховиком ПрАТ АСК «Скарбниця» на підставі акту огляду транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 від 27.10.2021, страхового акту №375/цв/21 від 20.11.2021 та рахунку №28/10-21 від 28.10.2021 було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 2 500 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8622 від 26.11.2021 /а.с. 10, 16-17, 19, 22-23/.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно абз. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених страховиком на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.

Як стверджує представник позивача, 08.02.2021 від ПрАТ «АСК «Скарбниця» на адресу відповідача ОСОБА_1 було скеровано претензію про відшкодування шкоди в розмірі 15 280 грн, проте відповідач на дану претензію не відреагував і кошти не виплатив /а.с. 11-12/.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що ПрАТ «АСК «Скарбниця» відшкодувало потерпілій ОСОБА_2 завдану майнову шкоду, а вина відповідача ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП встановлена постановою суду, яка набрала законної сили, то у позивача на підставі абз. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу) в межах виплаченого страхового відшкодування, як до особи, яка заподіяла шкоду.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, а також те, що страховик після виплати страхового відшкодування потерпілій особі має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АСК «Скарбниця» підлягає стягненню виплачене позивачем страхове відшкодування у розмірі 2 500 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних, 3 % річних, надає письмову претензію ПрАТ «АСК «Скарбниця» від 08.02.2021 адресована ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 15 280 грн, між тим, матеріали справи не містять жодних доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 вказаної претензії, а також належних доказів направлення претензії на адресу відповідача.

Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання.

При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Відтак, суд зазначає, що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних.

Також суд звертає увагу на те, що розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних був проведений позивачем виходячи із суми страхового відшкодування в розмірі 15 280 грн, тоді як у даному позові позивач просить стягнути лише страхове відшкодування, виплачене потерпілій ОСОБА_2 , в розмірі 2 500 грн. Доказів витрат страхового відшкодування, понесених ПрАТ «АСК «Скарбниця» в розмірі 12 780 грн (15 280 грн - 2 500 грн), суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 228,46 грн.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

З метою документального підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано ордер на надання правничої допомоги від 15.07.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горбаєнко А.С., акт наданих послуг від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №73.23 від 01.01.2023 на суму 6 000 грн, рахунок від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №73.23 від 01.01.2023 на суму 6 000 грн та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 02.08.2024 на суму 6 000 грн /а.с. 29-33/.

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи складність справи та об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позовну заяву ПрАТ «АСК «Скарбниця» задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АСК «Скарбниця» кошти судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 434,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 549, 610, 612, 979, 988, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» в порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» 1 228,46 грн (одну тисячу двісті двадцять вісім гривень сорок шість копійок) судового збору та 2 434,20 грн (дві тисячі чотириста тридцять чотири гривні двадцять копійок) витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», ЄДРПОУ 13809430, адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/7379/24. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.