Рішення

від 04.11.2024 по справі 456/3945/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3945/24

Провадження № 2/456/1242/2024

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Кулешник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 2013 року позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . На підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.09.2015 шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище ОСОБА_1 на дошлюбне ОСОБА_1 . Від шлюбу в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. 24 червня 2023 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 , з яким спільно проживає та з яким пов`язана спільним побутом, спільно виховують дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 не проявляє щодо своєї дочки батьківської турботи, не піклується про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги. ОСОБА_3 має проблеми з зором, перебуває на обліку в офтальмолога. Відтак дитина потребує особливого догляду та лікування, однак відповідач не цікавиться здоров`ям дитини та не приймає участі в її лікуванні. Відповідач ОСОБА_2 взагалі не спілкується з дитиною і не виявляє до неї жодного інтересу. Участь у вихованні дочки бере тільки позивачка. Таке ставлення відповідача до дочки є свідченням його байдужості до подальшої долі дитини. Відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому позивач просить позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Скрицька Н.Б. в судовому засіданні пояснила, що є всі підстави для задоволення позову.

Суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позов слід задоволити.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 11.09.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.09.2015 року шлюб між сторонами, який був зареєстрований 18 травня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області було розірвано та після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_6 24.06.2023 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

З характеристики ОСОБА_3 , учениці 5-В класу Стрийського ліцею імені Івана Франка вбачається, що ОСОБА_3 навчається в ліцеї з 1 вересня 2020 року. За час навчання проявила себе старанною та активною ученицею. Дівчинка вихована, доброзичлива. На уроках зосереджена, добре сприймає навчальний матеріал. Використовує свій потенціал належним чином. Завжди виконує домашнє завдання. Рівень знань є достатнім. Мама постійно спілкується із класним керівником, відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_3 у вихованні доньки участі не приймає, не цікавиться її навчанням та ліцей ніколи не відвідував.

З довідки №14 виданої 11.07.2024 року ОСББ «50 років УПА 11» вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_3 .

Згідно довідки про отримання аліментів №26.16-45/125 від 12.07.2024, виданої Стрийським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУМЮ, ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 за період з лютого 2024 року по червень 2024 року не сплатив.

Із заяви ОСОБА_2 надісланій начальнику служби у справах дітей Стрийської міської ради Ковалишин Н.І. вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №400 від 05.09.2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. ст. 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться її життям та здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватись з нею та приймати участь у її вихованні, не провідує, морально та матеріально не підтримує.

Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи те, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та сам не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи позицію виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає за необхідне з метою захисту інтересів дитини позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2024 року.

Головуючий суддя С. С. Сас