Ухвала

від 04.12.2024 по справі 474/31/24

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/31/24

Провадження № 1-кп/474/65/24

УХВАЛА

Іменем України

04.12.24р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорки ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2023р. за № 12023153200000102 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області, гр. України, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні одну малолітню дитину, місце реєстрації проживання та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, -

встановив:

На розгляді суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2023р. за № 12023153200000102 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України.

Так, зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 11.09.2023р., повторно перебуваючи в приміщені кабінету соціального працівника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , маючи на меті прямий умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами Управління соціального захисту населення Первомайської районної військової адміністрації, шляхом обману, усвідомлюючи, що має двох дітей від свого співмешканця ОСОБА_5 , з яким вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але разом з ним проживає і виховує сина ОСОБА_6 , повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, ввівши в оману працівника управління соціального захисту населення, приховавши факт спільного проживання з біологічним батьком дитини, що впливає на призначення і виплату державної допомоги одиноким матерям передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", умисно вказавши при заповнені заяви "Про призначення всіх видів соціальної допомоги та компенсацій", затвердженої наказом міністерства соціальної політики України 09.01.2023р. № 3, дані, які містять завідомо неправдиві відомості, щодо самостійного виховання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі його батька, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 , спільно проживає і виховує сина ОСОБА_6 з його біологічним батьком ОСОБА_5 з моменту його народження в 2013р. по теперішній час, надавши завідомо неправдиву заяву "Про призначення всіх видів соціальної допомоги та компенсацій" та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги до Управління соціального захисту населення Врадіївської селищної ради для подальшого скерування до Управління соціального захисту населення Первомайської районної військової адміністрації, на підставі яких 15.09.2023р. в порушення абзацу 4 ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", ОСОБА_4 незаконно призначено та виплачено допомогу одинокій матері в вересні 2023р. в розмірі 827 грн. 03 коп., в жовтні 2023р. в розмірі 827 грн. 03 коп., в листопаді 2023р. в розмірі 827 грн. 03 коп., на загальну суму 2 481 грн. 09 коп., чим спричинила Державі, в особі Управління соціального захисту населення Первомайської районної військової адміністрації, матеріальну шкоду на вказану суму.

Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинено повторно.

Водночас, 09.08.2024р. набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024р. № 3886-ІХ (далі - Закону України № 3886-ІХ), згідно з яким ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.

Згідно із підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2 684 гривні.

Таким чином, відповідно до ст. 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09.08.2024р.) викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2023р., не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2 684 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Під час судового розгляду судом поставлено на обговорення питання щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні 11.09.2023р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Прокурорка ОСОБА_3 не заперечила щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні 11.09.2023р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечила щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення її у вчиненні 11.09.2023р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Представниця потерпілої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас 02.12.2024р. звернулася до суду із заявою, в якій просить розглянути кримінальне провадження за її відсутності.

За таких умов суд вважає за необхідне застосувати зворотну дію у часі Закону України № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КК України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із чим, інкриміноване ОСОБА_4 у межах кримінального провадження діяння, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діянь, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статей 185, 190, 191 КК України.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ті обставини, що відбулась декриміналізація вчиненого обвинуваченою 11.09.2023р. діяня на підставі Закону України № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024р., та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченою згоди на закриття кримінального провадження (по епізоду від 11.09.2023р.), суд доходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження в цій частині відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Керуючись ст. 5 КК України, ст.ст. 284-288, 369-372, 479-2 КПК України, суд, -

постановив:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2023р. за № 12023153200000102 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, - закрити в частині епізоду за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 11.09.2023р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 2 481 грн. 09 коп., на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1