Ухвала

від 04.12.2024 по справі 607/25998/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2024 Справа №607/25998/24

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді В.М. Братасюка, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, до звернення з позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у спосіб накладання арешту на майно:

-земельну ділянку загальною площею 0,7256 га, кадастровий номер 6123884100:01:001:0560, реєстраційний номер 1492716161238, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №73;

-земельну ділянку загальною площею 2,1901 га. кадастровий номер 6123884100:01:001:0269, реєстраційний номер 149269761238, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.02.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №72

-автомобіль DAF XF 95430, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ;

-1/2 частку земельної ділянки загальною площе. 0, 8763 га, кадастровий номер 6123884300:01:001:1083, реєстраційний номер 2723774861238, що належить ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67298550 від 21.04.2023 року;

-1//2 автомобіля Хонда Пілот, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , що титульним власником якого є ОСОБА_3 .

Необхідність вжиття заходів мотивує тією обставиною, що позивачка має намір звернутися з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 7600000 гривень, які відповідач заборгував батькові позивачки, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що в телефонному режимі під час спілкування, відповідач ОСОБА_2 питання повернення боргу уникає.

Відтак, зважаючи на ціну позову та матеріальне становище відповідача, останній, якщо дізнається про звернення до суду з означеним позовом, цілком ймовірно відчужить належне йому нерухоме та рухоме майно, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду про стягнення боргу, чи значно утруднить його виконання.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно із п.п. 4, 5, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, щостаттею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов`язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст. 149, 150-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом обмеження власника щодо розпорядження його майном, або ж заборони відчуження майна, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

А тому, навіть якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали, про арешт майна, тобто втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі - не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача, про те, що відповідач може чи має намір обтяжити чи відчужити належне йому майно, саме з метою ухиляння від виконання судового рішення.

При цьому, суд наголошує, що оскільки позивачем ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для суду є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід для вирішення питання забезпечення позову шляхом задоволення виключно шляхом дослідження чи дотримано позивачем форми заяви про забезпечення позову, без з`ясування дійсних відносин сторін спору.

Перш за все, наскільки суду зрозуміло, відповідач потенційно уже обізнаний про намір позивачки звернутися до суду з позовом, оскільки сама ж позивачка звертаючись з означеною заявою про забезпечення позову відзначає, що ОСОБА_2 уникає питання повернення грошей; окрім цього суд наголошує, що стороною позивача, окрім як зазначення про можливий намір відповідача відчужити спірне майно, не надається хоча б якихось доказів на підтвердження викладеного (скрін-шоти переписки сторін на тему повернення боргу, можливого звернення відповідача до ріелторів за пошуком покупців, розміщення рекламних оголошень в ЗМІ, тощо).

Відтак суд відзначає, що від дати проведення телефонних перемовин між сторонами про повернення боргу, й до часу звернення до суду з цією заявою про забезпечення позову, для відповідача не існувало жодних перешкод відчужити належне йому майно, якщо б останній ставив за мету у такий спосіб уникнути сплати боргу й зробити неможливим виконання судового рішення.

Таким чином, враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до переконання, що подана завником заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не наведено реальних обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. 149-153ЦПК України ,-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб накладання арешту на належне відповідачу ОСОБА_2 майно:

-земельну ділянку загальною площею 0,7256 га, кадастровий номер 6123884100:01:001:0560, реєстраційний номер 1492716161238, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №73;

-земельну ділянку загальною площею 2,1901 га. кадастровий номер 6123884100:01:001:0269, реєстраційний номер 149269761238, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.02.2018 року, зареєстрованого в реєстрі №72

-автомобіль DAF XF 95430, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ;

-1/2 частку земельної ділянки загальною площе. 0, 8763 га, кадастровий номер 6123884300:01:001:1083, реєстраційний номер 2723774861238, що належить ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67298550 від 21.04.2023 року;

-1/2 автомобіля Хонда Пілот, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , що титульним власником якого є ОСОБА_3

відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. М. Братасюк