Ухвала

від 03.12.2024 по справі 136/974/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/974/14-ц

Провадження № 22-ц/801/2641/2024

Категорія: 7

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач :Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

03 грудня 2024 року м. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., одержавши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року

у справі № №136/974/14-ц

за позовом ОСОБА_2 до Брицької сільської ради Липовецького району про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю будівлю зерноскладу №13 літ. «Ї», загальною площею 1567,7 м.кв, яка розташована по АДРЕСА_1 та складається з: коридору літ. «Ї-1», загальною площею 9,5 м.кв.; комори літ. «Ї-2», загальною площею 9,3 м.кв.; зерноскладу літ. «Ї-3», загальною площею 1485,62 м.кв.; комори літ. «Ї-4», загальною площею 4,9 м. кв.; коридору - літ. «Ї-5», загальною площею 5,2 м.кв.; підсобного приміщення літ «Ї-6», загальною площею 9,0 м.кв.; коридору літ. «Ї-7», загальною площею 5,3 м.кв.; комори літ «Ї-8», загальною площею 4,8 м.кв.; комори літ. «Ї-9», загальною площею 8,6 м.кв.; коридору літ. «Ї-10», загальною площею 9,6 м.кв.; підсобного приміщення літ. «Ї-11», загальною площею 16,3 м.кв., 1976 р. побудови.

28 листопада 2024 року особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення порушує його права як співвласника майна, яке передано у власність позивачеві, а тому вважає, що має право подати апеляційну скаргу, до якої також додав клопотання про поновлення строку. У цьому клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що копію оскаржуваного ним рішення отримав 25.11.2024 року, оскільки до справи не був залучений і про наявність позову не знав. Крім того в період з 21.09.2009 року по 06.06.2014 року перебував у місцях позбавлення волі.

Вивчивши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали приходжу до висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати іншіпідстави для поновленнястроку.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що існують поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи єпідстави для поновленнястроків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

У справі, яка переглядається, 19 травня 2014 рокуухвалено рішення Липовецького районного суду Вінницької області за позовом ОСОБА_2 до Брицької сільської ради Липовецького району про визнання права власності на нерухоме майно .

Апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі в розгляді справи, подав 28 листопада 2024 року, тобто більше ніж через 10 років після ухвалення оскаржуваного рішення.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок ЄСПЛ про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказуватипідстави для поновленнястроку.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 436/9142/12 (провадження № 61-16754св23), від 22 травня 2024 року у справі № 1522/13227/12 (провадження № 61-1036св24).

Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII).

Положеннями частини першої статті 294 ЦПК України, у редакції, чинній станом на прийняття рішення суду першої інстанції, передбачалося, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За таких обставин сам лише факт подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може вважатися беззаперечноюпідставою для поновленнятакого строку та відкриття апеляційного провадження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить належного обґрунтування причини пропуску такого тривалого строку (більше 10 років) на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Саме по собі посилання в апеляційній скарзі на отримання 16.11.2024 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадщина відкрилась з 14 серпня 2006 року) та перебування у місцях позбавлення волі з 21.09.2009 по 06.06.2014, з урахуванням того, що оскаржуване рішення ухвалене 19.05.2014, не є поважними підставами для поновлення процесуального строку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Отже, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року не є поважними, а відтак йому належить подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення разом з відповідними доказами.

Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. 4 статті 356 ЦПК України якою визначено, що до апеляційної скарги додаються, крім іншого, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 356 ЦПК України, апеляційний судперевіряє сплату судового зборуу відповідному розмірі (стаття 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI) та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI).

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на судовий захист в порядку цивільного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов`язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

Всупереч зазначеній нормі апелянтом такі документи до скарги не додано, судовий збір згідно вимог Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року не сплачено, а підстави звільнення від спати судового збору відсутні (не зазначені).

Натомість в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд визначити йому розмір судового збору.

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності на нерухоме майно, вартість якого, становить 111335 грн., про що свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у такому розмірі - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону ставка судового зборуза подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням змісту оскаржуваного рішення ціна позову становить 111 335 грн, а відтак за подання апеляційної скарги на судове рішення судовий збір становить 1670,05 (1113, 35 грн ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви, х 150%), який має бути перераховано або сплачено за наступними банківськими реквізитами:

Отримувач коштів:ГУК у Вінницькій області/м.Вінниця/22030101

Код ЄДРПОУ:37979858

Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача:UА478999980313101206080002856

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги: вказівки про те, коли апелянт дізнався про порушення свого права із зазначенням відповідних доказів, або обґрунтування причин неможливості дізнатися про порушення своїх прав, а також сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2014 року залишити без руху.

Надати апелянту строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків в частині пропущення строку на апеляційне оскарження. У разі невиконання вимог ухвали в цій частині або ж вказані підстави про поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У випадку невиконання вимог ухвали в іншій її частині, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник