Рішення

від 04.12.2024 по справі 211/888/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/888/24

Провадження № 2/211/1259/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 грудня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

позивач Криворізька міська рада, в особі її представника Кудіна М.В. , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0011 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 23 257 грн. 95 коп., а також судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп. Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка площею 0,0313 га кадастровий номер 1211000000:03:508:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою з 14.09.2012. 24.12.2021 відповідач набув право власності на нежитлову будівлю - ковальський цех «О», площею забудови 285,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . Проте право оренди земельної ділянки під власним об`єктом нерухомості відповідач до цього часу не оформив та не зареєстрував. Втім, це не звільняє його від обов`язку сплачувати за час фактичного землекористування на підставі статей 1212-1214 ЦК України. Так, спірні правовідносини є без договірними та без деліктними, які підпадають під регулювання статей 1212-1214 ІДК України, зі змісту яких вбачається, що зони підлягають застосуванню, у тому числі, у відносинах, які не містять ознак делікту. Заявлений період користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави - з 01.01.2022 по 31.12.2023. За підрахунком Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, до завдань якого належить виконувати контроль сплати орендної плати (розміру орендної плати), недоотриманими позивачем за користування відповідачем земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 є 23 257,95 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 справу прийнято до розгляду, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися.

Повноважний представник позивача Скляр Н.М. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позові, та просила суд їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, правом подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20, 21), за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - ковальський цех «О», площею забудови 285,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомості належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2021, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В., серія та номер: 2-1631, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 41876612110.

Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:508:0011, власником якої є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000012782021 від 04.01.2024 (а.с. 14-19), земельна ділянка площею 0,0313 га, кадастровий номер 1211000000:03:508:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 03.13 - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, є сформованою з 14.09.2012 та віднесена до комунальної форми власності територіальної громади міста Кривого Рогу.

Отже, судом встановлено, що відповідач правомірно володіє об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, що слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000012782021 від 04.01.2024.

Як вбачається з відповіді ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 08.01.2024 №787/5/04-36-24-10-17-13 (а.с. 12), фізична особа ОСОБА_1 , як платник податку за землю на обліку не перебуває.

Таким чином, суд приходить до переконання, що протягом періоду з 01.01.2022 по 31.12.2023 відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0011 без будь-яких правовстановлюючих документів на неї, не сплачуючи відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі комунальної форми власності, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у змісту яких вбачається, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Криворізька міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Отже, позивач при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем спірною земельною ділянкою в період з 01.01.2022 по 31.12.2023 обґрунтовано взяв до уваги витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.10.2022, сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 12).

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території міста Кривого Рогу», яким встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення), та який набрав чинності з 01.01.2022 (а.с. 25-30).

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000012782021 від 04.01.2024, цільове призначення земельної ділянки, що використовується Відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:03:508:0011, віднесено до секції 03.13, отже річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (а.с. 14-19, а.с. 26-30).

Долучений позивачем до позову витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки має статус офіційного документу, оформлений у відповідності до вимог закону та положень Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 і на час розгляду справи стороною відповідача не надано доказів скасування в судовому порядку відповідних рішень міськради (а.с. 13).

У свою чергу, вказане вище рішення Криворізької міської ради є нормативним актом, який було офіційно оприлюднено у визначений податковим законодавством строк, є чинним, діючим у відповідному періоді, та не скасованим у передбаченому законом порядку, а тому підлягає, у відповідності до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за 2022-2023 роки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21.

До суду позивачем надано Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати ОСОБА_1 за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,0313 га з кадастровим номером 1211000000:03:508:0011 для розміщення ковальського цеху по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023. Сума орендної плати, що підлягає сплаті становить 23 257,95 грн.

Розрахунок за 2022 рік проведений за формулою: 901 471,30 грн. х 1,2% = 10 817,66 грн. - орендна плата за рік, де:

901 471,30 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом за 2022 рік;

1,2% - ставка орендної плати за землю згідно рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Розрахунок за 2023 рік проведений за формулою: 1 036 691,00 грн. х 1,2% = 12 440,29 грн. - орендна плата за рік, де:

1 036 692,00 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом за 2023 рік;

1,2% - ставка орендної плати за землю згідно рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Разом дорівнює 10 817,66 грн. + 12 440,29 грн. = 23 257,95 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок за спірний період, встановивши його відповідність вимогами законодавства, дійшов висновку, що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку, становить 23 257,95 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, тому позов підлягає повному задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3 028,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у заявленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288 ,354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0011 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 23 257 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 95 копійок, та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Юзефович