Рішення

від 30.05.2024 по справі 199/3272/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3272/23

(2/199/177/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за участі:

прокурора ОСОБА_1 , представника Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» адвоката О.Сіріньок,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Костянтина Хаменушка в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, припинення права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (Т. 1 а.с. 111 131), в його обґрунтування посилаючись на те, що 19.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34259279). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 №4923-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1189) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 4923-СГ від 02.10.2019 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

На переконання прокурора, зміст наказу № 4923-СГ від 02.10.2019 р., фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189.

Згідно з документами, наданими Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області листом №10-5-0.3-306/2-23 від 16.02.2023, ОСОБА_2 звертався до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3369-СГ від 19.07.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Також, ОСОБА_2 звертався до Управління з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №5413-СГ від 22.10.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189 та наданні цієї земельної ділянки у власність.

В подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_2 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

На переконання позивача, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1189, а остання вибула з державної власності поза її волею.

Крім того, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189, згідно договору оренди землі від 22.11.2019 № 617 передана ОСОБА_2 в оренду Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на 10 років (номер запису про інше речове право 34654729).

Предмет позову становить вимога про:

-витребування у ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 34550446, зареєстрований за адресою: вул. Семашка, 15, 4 поверх, к. 405, м. Маріуполь, Донецька область, 87504) на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га із кадастровим номером 1421786600:03:000:1189, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1189, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.

Прокурор позов підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався правом брати участь у судових засіданнях, правом надання відзиву на позовну заяву тощо.

Відповідач 2 позов не визнав повністю.

У відзивіна позовнузаяву відповідач 2просив судврахувати (Т.1а.с.68-72) відсутність підставдля витребуванняземельної ділянкиу ДП«ІЛЛІЧ-АГРОДОНБАС», якорендаря,зазначив що відповідач-2на підставідоговору єзаконним орендаремземельної ділянки,який,починаючи з24.02.2022р.,тастаном на дату подання цього відзиву незаконно позбавлений фізичної можливості користуватись нею (права володіння) та виконувати свої обов`язки орендаря у зв`язку із військовою агресією рф та тимчасовою окупацією території Маріупольського району Донецької області її військами. Цей факт є загальновідомим та додатковому доказуванню не підлягає. Договір було укладено сторонами у встановлений законодавством спосіб, з дотриманням всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, ЦК України, він є чинним, право оренди відповідача-2 належним чином зареєстровано, відповідач-1 з питанням про припинення договору до відповідача-2 не звертався.

У пункті 8 договору чітко зазначено, що з підписанням цього договору орендодавець гарантує, що є власником земельної ділянки і має всі законні права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, право власності та/або право оренди (користування тощо) на земельну ділянку нікому не відчужено, право власності на неї не є предметом спору, Земельна ділянка не являється предметом судового спору і вільна від будь-яких претензій та майнових прав третіх осіб. Земельна ділянка в заставі, користуванні, під арештом не перебуває. Згоди, які потрібні від будь-яких осіб, Відповідачем-1 отримані. Також відсутні перешкоди і будь-які обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

На переконання представника відповідача, жодних підстав вважати, що відповідач-1 не мав права власності на нерухоме майно у відповідача-2 під час укладення договору не було і бути не могло, інформація про право власності відповідача-1 на земельну ділянку була наявна і наявна зараз у ДРРПНМ, що не заперечується прокурором у позовній заяві.

Згідно зі ст. 397 ЦК У країни володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право оренди набуто відповідачем-2 правомірно, але на цей час земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території України, тому фактично (фізично) у володінні відповідача-2 не перебуває, хто нею заволодів та чи здійснюється на ній будь-яка діяльність (в т. ч. господарська), не відомо, тому підстави для її витребування у відповідача -2 відсутні.

На переконання відповідача 2, позовні вимоги не доведені належними, достовірними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Належні, достатні та допустимі докази того, що право власності набуте відповідачем-1 у незаконний спосіб або із порушеннями чинного законодавства, як того вимагають приписи ст.ст. 76-81 ЦПК України, прокурором до позовної заяви не долучено, крім того наявні наступні обмеження щодо дослідження доказів у справі:

?в листі ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 16.02.2023 р., який долучено до позову, вказано, що «у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області доступ до архіву відсутній, у зв`язку з чим не має можливості надати вичерпну інформацію, наведену у листі» та не міститься підтвердження наявності будь-яких оригіналів документів; отже, прокурор безпідставно вказує про наявність оригіналів документів у ГУ Держгеокадастру в Донецькій області;

?засвідчені прокурором копії наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, долучені до позову, без наявності їх оригіналів, як у прокурора, так і у ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, не можуть бути допустимими та достовірними доказами;

?листування прокурора з представниками ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, доступ останніх до документів через введення військового стану та проведення бойових дій на території Донецької області є обмеженим, не може замінити дослідження оригіналів документів та/або не може свідчити про належне урядування Держгеокадастру, в т.ч. під час надання інформації прокурору;

?доступ до Державного земельного кадастру, в т.ч. до поземельної книги, щодо земельних ділянок, які знаходяться на тимчасово окупованій території, є припиненим на підставі п. 2 Постанови КМУ від 07.05.2022 р. №54 «Про деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану», що підтверджується самим представникам цього органу;

?інформація наофіційному сайтіпро наказиГУ Держгеокадаструу Донецькійобласті про розпорядженняземлями сільськогосподарськогопризначення державноївласності,яка розміщенана підставіст.15Закону України «Продоступ допублічної інформації»,не єдостовірним джереломпідтвердженням наявностіоригіналу тавідсутності скасування/зміниопублікованої інформації/наказу.

Всі вказані обмеження, пов`язані з бойовими діями, військовим станом в Україні та тим, що земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідно, надані прокурором копії документів не є і не можуть бути достатніми та допустимими доказами порушення права держави та будь-якої особи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Підробка документів є об`єктивною стороною злочинів, передбаченихстаттями 366,358 КК України, при цьому, підпідробленнямдокумента розуміється, як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткова фальсифікація змісту справжнього документа. Але прокурором до справи не надано відповідного вироку суду за наслідком кримінального провадження, відкритого щодо підроблення наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області.

Втім, на переконання відповідача 2, прокурор жодним чином не обґрунтував у який спосіб та на підставі чого було встановлено, який саме із наказів, прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, які мають однакову дату та номер, слід вважати підробленим, а який справжнім, та чому виключається можливість існування обох наказів через недбалість в роботі ГУ Держгеокадастр в Донецькій області.

На переконання відповідача 2, реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підтверджує законність отримання земельної ділянки власником.

Як на підставу позовних вимог, прокурор посилається на наказ ГУ Держгеокадастру від 22.10.2019 р. №5413-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» через невідповідність землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, документації із землеустрою.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України, згідно з ч. 7 та 8 цієї статті (в редакції, що діяла коли подавалися клопотання про приватизацію) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина 1 ст. 186-1 ЗК передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 ЗК розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до ч. 6 цієї статті підставою длявідмови упогодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бутилише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено у порядку, передбаченому ст. 118, 186-1 ЗК. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження норми статті 118 ЗК не містять.

Цей висновок підтверджується також Верховним Судом у справі № 480/313/19 (постанова від 27 жовтня 2020 року), який зазначає, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Отже, на переконання відповідача 2, наказ від 22.10.2019прийнятий з прямим порушенням ст. 118 ЗК.

Згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051, для державної реєстрації земельної ділянки державному реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1)заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2)оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій»;

3)електронний документ.

Відповідно до п. 110-2 Порядку на підставі інформації, наданої сертифікованим інженером-землевпорядником під час подання заяви в електронній формі, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельної ділянки, відповідно до пунктів 73, 75, 77, 87, 111 цього Порядку формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком 14, передає їх у паперовій формі зазначеному у заяві центру надання адміністративних послуг та за бажанням заявника надсилає такі відомості у формі електронного документа з використанням технічних засобів телекомунікацій на адресу Інтернет-сторінки, за якою здійснювалося подання заяви.

Відповідно до ст.ст. 118, 186-1 ЗК погодженням та затвердження документації з землеустрою щодо земельної ділянки здійснює ГУ «Держгеокадастру» в Донецькій області.

Згідно з п. 12 Порядку, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними і достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2023, що був отриманий відповідачем-2, реєстрацію земельної ділянки 11.09.2019 р. здійснив кадастровий реєстратор відділу у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, який згідно з п.п. 110, 110-2 Порядку на підставі погодженої проектної документації видав витяг з ДЗК (на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на земельну ділянку).

Отже, документація із землеустрою щодо земельної ділянки була погоджена ГУ Держгеокадастру в Донецькій області належним чином згідно зі ст.ст. 118 та 186-1 ЗК.

На переконання відповідача-2, враховуючи інформацію щодо земельної ділянки в ДЗК та відсутність доступу до архівних матеріалів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області (як зазначено двічі в їх листах прокурору), є підстави стверджувати, що копія наказу від 22.10.2019 р. є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Отримуючи земельну ділянку у власність, відповідач-1 повністю розраховував на добросовісність дій ГУ Держгеокадастру в Донецькій області. Всі ризики через будь-які помилки/недбалість державного органу має покладатися на саму державу та не можуть виправлятися за рахунок відповідача-1.

Водночас, відповідач 2 заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а отже й права на звернення до суду з даним позовом (Т. 1 а.с. 71).

У позові прокурорзазначає,що компетентниморганом уданому випадкує Нікольськаселищна рада,яка невжила будь-якихзаходів довитребування спірноїземельної ділянкиз чужогонезаконного володіння,у чомупроявляється наявність"інтересівдержави".Прокурором булоповідомлено Нікольськуселищну радупро виявленіпорушення вимогземельного законодавствата безпідставністьотримання Відповідачем-1у власністьземельної ділянки. Прокурором зробленовисновок,що «даний компетентний орган не в змозі з об`єктивних причин самостійно звернутися з позовом про витребування спірної земельної ділянки. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту. А для здійснення представництва інтересів не має значення, з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) компетентний орган не здійснив захист державних інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність органу місцевого самоврядування означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Верховний Суд в постанові від 13.04.2022 р. у справі № 815/1484/18 звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У постанові від 26 травня 2020 року № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. … Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункти 43, 45 зазначеної постанови)».

Отже, на переконання представника відповідача-2, прокурор не мав підстав для подання позову у справі через відсутність виняткових обставин та створив умови для того, що б позивач не проводив будь-яку самостійну перевірку повідомлених йому обставин, виходячи з наступного:

-позивач не міг знати про будь-яке порушення законодавства щодо Земельної ділянки до отримання повідомлення Прокурора, оскільки Земельна ділянка надавалась у власність іншим державним органом;

-відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування;

-прокурор не надав позивачу будь-яких доказів підробки наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області щодо відповідача-1, а навів тільки свої припущення, оскільки відповідний лист до позивача був направлений без будь-яких додатків, що не дає змоги позивачу ні провести належну перевірку обставин, ні звертатись до суду самостійно;

-від дати складання прокурором повідомлення про наявність порушення до дати відповіді на нього позивача пройшло 8 календарних днів;

-кримінальне провадження за №42023052290000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) відкрите 01.02.2023 р., але докази підроблення у справу не надаються.

Відповідач-2 вважає, що витребування у відповідача-1 земельної ділянки суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи даний спір щодо витребування земельної ділянки, необхідним є застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Першого протоколу до цієї Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання повернути все одержане за договором.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме:

-чи є втручання законним;

-чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;

-чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №460/762/16-ц у постанові від 16.10.2019 зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

За обставинами цієї справи відповідач-1 набув у власність земельну ділянку у межах норм, передбачених законом, на підставі наказу відповідного державного органу - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та якою він правомірно користувався за цільовим призначенням тривалий час, з 2019 року.

Наявність двох наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» від 02.10.2019 №4923-сг щодо відповідача-1 та наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» 02.10.2019 №4923-сг щодо іншої особи та іншої земельної ділянки:

?не призвело до порушення прав інших осіб чи їх обмеження (відповідачу-2 про це не відомо);

?не викликало будь-яких спірних ситуацій як з фізичними особами, так і з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, так і з позивачем (відповідачу-2 про це нічого не відомо);

?не спричинило завдання шкоди чи збитків, в т.ч. державі (прокурор не зазначає про це в позові).

Отже, на цей час відсутня об`єктивна необхідність у позбавленні відповідача-1 права власності на земельну ділянку з метою задоволення суспільного чи публічного інтересу через те, що такий суспільний інтерес насправді відсутній (в т. ч. оскільки земельна ділянка знаходиться на окупованій території і фактично витребувана бути не може і передана іншій особі також бути не може через встановлену заборону в законодавстві).

Виявлення незаконних чи помилкових дії ГУ Держгеокаждастру в Донецькій області під час приватизації земельної ділянки та намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку/недбалість тощо буде мати наслідком непропорційне втручання у права відповідача-1, оскільки у разі задоволення позову прокурора:

?на відповідача-1 буде перекладено усі негативні наслідки такої помилки щодо відшкодування судового збору та несення додаткових витрат на правову допомогу;

?відповідач-1 міг би отримати земельну ділянку у власність вдруге, звернувшись безпосередньо до позивача, але (1) йому вдруге прийдеться замовляти та оплачувати документацію з землеустрою на земельну ділянку (оскільки вона у нього не зберіглась, а розробник залишився на окупованій території) та (2) це не можливо через закриття Державного земельного кадастру поки Земельна ділянка буде на окупованій території,

тобто із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на Відповідача-1, який володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу.

Отже, позбавлення відповідача-1 права власності на земельну ділянку фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, а лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність цієї чи іншої земельної ділянки не з його вини, а внаслідок недбальства/помилки державних органів, що має ознаки непропорційного втручання держави у право відповідача-1 на мирне володіння майном та є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Прокурор увідповіді навідзив (Т.1а.с.102 106)зазначив пронаявність підставдля представництвапрокурором інтересівдержави відповіднодо ст.131 1Конституції України,ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру».Прокурор непогодився іззапереченнями відповідача-2проти позову,вважав,що доказинеправомірності набуттявідповідачем 1права власностіна земельнуділянку ґрунтуютьсяна інформаціїта документах,отриманих офіційно відГоловного УправлінняДержгеокадастру вДонецькій області органудержавної влади,до повноваженьякого віднесеновирішення питаньу правовідносинах,які,зокрема розглядаютьсяв межахзазначеного судовогопровадження;реєстрація земельноїділянки уДержавному земельномукадастрі тареєстрація прававласності особина земельнуділянку неє тотожнимипроцесами,та реєстраціяземельної ділянкиу Державномуземельному кадастріне зобов`язуєреєструвати правовласності нацю земельнуділянку законкретною особоючи реєструватив подальшомувзагалі,хоча іє процедурою,яка передуєреєстрації прававласності наземельну ділянку(Т.1 а.с. 109 114).

У письмовихпоясненнях (Т.2а.с.35) представник відповідача 2 відповідно до ст. 43 ЦПК України доповнив матеріали справи поясненнями щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на підтвердження відсутності «підробки» та наявності недбалості у діяльності ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, зазначив, що на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» (в редакції, яка діяла з 17.11.2020 по 27.10.2021 року) вказано: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області на виконання зазначених нормативних актів на своєму сайті з 17.10.2020 року розмістив інформацію про передачу державних земель громадам (а в рамках нових адміністративно-територіальних меж) у комунальну власність за посиланням: https://donetska.land.gov.ua/peredacha-zemel-hromadam/.

За цим посиланням містяться переліки земельних ділянок, що містять - кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування (область,район,рада), площу (га), цільове призначення (код,назва), відомості про обтяження речових прав на неї і відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки та додаются до актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність конкретної ОТГ, що сформувались в Донецькій області в 2020 та 2021 роках, в т.ч. 2 (два) Переліки земельних ділянок переданих у комунальну власність Нікольської селищній ради:

за 2021 рік перелік від 28.01.2021 року містить 711 кадастрових номера загальною площею 6585,4263 га та перелік від 26.02.2021 року містить 218 кадастрових номера загальною площею 513,5103 га.

Жодний з цих переліків не містить кадастрового номера земельної ділянки, що належить відповідачу-1.

Зазначені переліки земельних ділянок переданих у комунальну власність Нікольської селищної ради є в загальнодоступному доступі та досить великі за обсягом, щоб роздруковувати їх для додавання у матеріали Справи.

Тобто, ГУ Держгеокадастру в Донецькій області за результатом інвентаризації всіх с/г земель державної власності протягом 2020-2021 років:

- не виявило земельну ділянку як таку, щодо якої відповідачу-1 видано тільки дозвіл на розроблення документації із землеустрою та не затверджено до 27.10.2021 р. документацію із землеустрою;

- не віднесло земельну ділянку до земель державної власності та не виставило її на земельні торги;

- не подало жодних скарг/заяв до правоохоронних органів щодо незаконної приватизації тощо;

- не скасувало реєстрацію Земельної ділянки в Державному земельному кадастру.

На цей час в Амур-Нижньодніпровському та Ленінському районних судах м. Дніпропетровська розглядаються 62 аналогічні судові справи про витребування приватизованих земельних ділянок, зокрема дана справа. Жодна з земельних ділянок не міститься у вказаних переліках передачі державних земель в комунальну власність, тобто загалом за результатами вищевказаної інвентаризації ГУ Держгеокадастр в Донецькій області не помітив незавершення приватизації не менше ніж 124 га.

Отже, твердження прокурора про те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею держави є припущенням та спростовується:

?відомостями Державного земельного кадастру щодо реєстрації Земельної ділянки (що підтверджується наданим витягом від 04.04.2023 року), які є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051;

?діями державного органу, який:

1) 19.07.2019 відповідним наказом надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою (не оспорюється прокурором);

2) до 11.09.2019 погодив документацію з землеустрою щодо земельної ділянки;

3) 11.09.2019 року зареєстрував земельну ділянку в ДЗК;

4) 02.10.2019 надав земельну ділянку відповідачу-2 у власність (видання наказу оспорюється прокурором)

та

5) протягом 2020-2021 років жоден співробітник цього державного органу не виявив земельну ділянку як таку, що належить державі, під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в Донецькій області.

Таким чином, на переконання представника відповідача 2, прокурор пропонує позбавити фізичну особу права власності на земельну ділянку на підставі того, що:

-наявні два накази ГУ Держгеокадастру в Донецькій області з однаковими реквізитами та

-державний орган в умовах військового часу не може знайти в електронному документообігу наказ про надання Земельної ділянки у власність.

В свою чергу, на цей час з урахуванням змін у законодавстві, пов`язаних з військовим часом, позивач, на користь якого витребовується земельна ділянка, до деокупації Донецької області не зможе її використовувати, оформити на неї право власності та передати 3-м особам з метою отримання доходів через заборону, встановлену законодавством.

Прокурор зі свого боку не довів в межах відкритого ним кримінального провадження наявність злочину за ч. 2 ст. 358 КК України та винних осіб, але створює ситуацію, коли податки, що можуть сплачуватись орендатором, не будуть надходити до бюджету позивача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії ГУ Держгеокадастр в Донецькій області містять протиріччя, які прокурор намагається висвітлити як те, що держава не приймала рішення про передачу земельної ділянки відповідачу-1, за наявності загальнодоступної інформації в мережі Інтернет щодо незаконних дій в.о. начальника ОСОБА_4 в період з 02.10.2019, зокрема щодо прийняття та підписання незаконних наказів.

Враховуючи кількість судових справ, відкритих за позовами різних прокуратур Донецької області (на сайті Судова влада України знайдено 151 справу, що розглядаються за позовами прокурорів Маріупольської, Волноваської, Лівобережної окружних прокуратур Донецької області), держава, не дивлячись на об`єктивну можливість, з 2019 року не вжила відповідних заходів з метою запобігти розвитку небезпечної ситуації, пов`язаної з незаконними діями в.о. начальника ОСОБА_4 , що має зараз негативні наслідки для різних фізичних осіб, що скористались правом на приватизацію землі, наданим державою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таки принципи включають принцип справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання та принцип належного урядування.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання державив здійсненнягромадянами,юридичними особамита територіальнимигромадами своїхправ щодоволодіння,користування ірозпорядження землею,крім випадків,передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала:

(1) безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, в т.ч. право приватизації земельної ділянки, та

(2) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею.

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, безпідставним наданням пріоритету правам територіальної громади (порушення прав якої не відбулось) перед правами фізичної чи юридичної особи, яка добросовісно набула свої права власності та оренди, то відсутні підстави для задоволення позовної заяви у цій справі через порушення принципів справедливої рівноваги та належного урядування, що передбачені законодавством.

Таким чином, позбавлення відповідача-1 права власності на земельну ділянку (а відповідача-2 права оренди) через недбалість/помилку державного органу фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу та має ознаки непропорційного втручання держави у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про право власності відповідача 1, який є власником земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер якої 1421786600:03:000:1189, земельна ділянка належить відповідачу 1 на праві приватної власності, підстава для державної реєстрації наказ №4923 - СГ, виданий 02.10.2019 р. Головним Управлінням Держагеокадастру у Донецькій області (а.с. 16, 19).

Позивачем заперечується справжність наказу №4923 - СГ, який виданий 02.10.2019 р. Головним Управлінням Держагеокадастру у Донецькій області, «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», відповідно до якого гр. ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі ріллі площею 2.0000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1189) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 19), оскільки зміст наказу №4923 - СГ, який виданий 02.10.2019 р., не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься в реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189 (а.с. 18).

Позивач зазначає, що існує інший наказ Головного Управління Держагеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 р. №4923-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», відповідно до якого гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 18).

Як встановлено судом на підставі договору оренди від 22.11.2019 р. (Т. 1 а.с. 20 26), який укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, відповідач 2 отримав в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1189) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, яка належить відповідачу 1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34259279 від 19.11.2019 р.

У клопотанні ОСОБА_2 від 16.07.2019 р. просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (Т. 1 а.с. 40).

Суду наданий у копії наказ від 19.07.2019 р. №3368 СГ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведенні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (Т. 1 а.с. 41).

Суду надано клопотання ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів (Т. 1 а.с. 42).

Прокурор посилається у позові та надає наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2019 р. №5413 СГ, згідно з яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1189 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність відмовлено з таких підстав: невідповідність землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, документації із землеустрою (Т. 1 а.с. 43).

Відповідач - 2 заперечує проти позову повністю та надає наступні докази.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.04.2022 р. відповідач 2 подав заяву до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та ін. розпорядча документація (а.с. 77 78), відомості були внесені до ЄРДР; відомості внесено до ЄРДР №22022050000001220 (а.с. 78, 81).

У колективній скарзі від 08.11.2019 р. державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (скарга підписана 32 працівниками Головного управління) на дії в.о. начальника ОСОБА_4 щодо її незаконних дій на посаді (а.с. 82 83).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 02.06.2023 р., відповідачу -1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1189 (а.с. 85).

Відповідно до зазначеного витягу, орган, який зареєстрував земельну ділянку - відділ у Нікольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (а.с. 85).

На розгляді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру перебувала колективна скарга трудового колективу ГУ Держгеокадстру у Донецькій області від 08.11.2019 р. на дії в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Підгорної Т.О. (Т. 1 а.с. 141); відповідно до наказу Держгеокадастру від 30.10.2019 р. №263 «Про утворення комісії для проведення перевірки» за період з 31.10.2109 р. по 08.11.2019 р. проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за результатами якої будуть вжиті заходи реагування (Т. 1 а.с. 141 звор.).

Згідно з наказом від 26.02.2021р. №48 ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Нікольській селищній раді, в особі Нікольського селищного голови, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 513, 5103 га, які розташовані в межах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту згідно з актом приймання - передачі (Т. 1 а.с. 142 166).

На підставі витягу з ЄРДР від 01.02.2023 р. №42023052290000003, кримінальне правопорушення самостійно виявлено прокурором, судом встановлено, що 01.02.2023 р. до ЄРДР внесені відомості про те, що невстановлені особи протягом 2020 року підробили накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та в подальшому на підставі зазначених неіснуючих наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області фізичні особи набули право власності в порядку безоплатної передачі, передбаченої ст. 121 ЗК України, на 20 земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної форми власності для ведення особистого селянського господарства загальною площею 40 га на території Стародубівської сільської ради Маріупольского району Донецької області за наступними номерами … (які наводяться (Т. 1 а.с. 172-173)).

На підставі акту перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області судом встановлено, що комісією виявлено, що станом на 04.11.2019 р. в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04.10.2019 р. включно. Відповідно до згаданого акту, станом на 03.10.2019 р. оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 по 2019 роки та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04.10.2019 р. оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04.11.2019 р. не вживалися. Тільки 06.1.12019 рр. працівниками Головного управління складено акт пор крадіжку документів та викликані співробітники Кальміуського відділення поліції м. Маріуполь для документування факту вилучення документів (відкрито кримінальну справу №ЄО24055 від 06.11.2019 р. (Т. 1 а.с. 184)).

В листі від 13.05.2024 р. селищний голова Нікольської селищної ради Донецької області В.Митько повідомив, що у разі задоволення позову, зокрема у цій справі, Нікольська селищна рада не зможе укласти іншу оренду та отримувати орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 1421786600:03:000:1179, 1421786600:03:000:1189, 1421786600:03:000:1182, 1421786600:03:000:1185, 1421786600:03:000:1188. Скасування права оренди позбавляє навіть теоретичної можливості поповнення бюджету громади, який потребує та буде потребувати значних коштів для вирішення гуманітарних, комунальних, логістичних проблем та відновлення руйнувань. Тому кожне джерело доходів для громади вкрай необхідне.

У даному листі позивач просив суд не припиняти право оренди.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2023 р. відкрито провадження у цивільній справі;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2023 р. позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви (на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України);

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2023 р. закрито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті.

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача, в інтересах якого звернувся прокурор, які прокурор вважає порушеними в результаті вибуття земельної ділянки з власності держави, від імені якої Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області здійснює повноваження, та регулюються ч. 1 ст. 316, ст.ст. 325, 328, 329 ЦК України, ст.ст. 358,366 КК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 118, 193, 195, 202, 203 ЗК України, Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, ст.6-1Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель».

Дослідив докази в межах заявлених судом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

При зверненні до суду в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підроблення наказу №4923-СГвід 02.10.2019р.,який стосуєтьсявідповідача 1, та,посилаючись нанадану Головнимуправлінням Держгеокадастру у Донецькій області копію наказу з аналогічними реквізитами номером та датою (наказ №4923-СГ від 02.10.2019 р. «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»), стверджує, що цим наказом іншій особі ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Втім,суд непогоджується ізслушністю доводів прокурорав ційчастині:для судувідсутні підставидля встановленняданого факту,оскільки реєстраційнасправа (укопії)до справине долучена,клопотання провитребування доказівпрокурором не було подано.

Заперечуючи протипозову,відповідач 2наголошував натому,що позовні вимогине доведеніналежними,достовірними,достатніми тадопустимими доказами,та прокурорнадав доказиу копіях,які незасвідчені зоригіналу,та ненаданий вироксуду за результатами розгляду кримінального провадження, відкритого стосовно підроблення наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області. Зазначені заперечення суд визнає слушними.

Стаття 76 ЦПК України визначає поняття та ознаки доказів.

Зокрема, в цій статті перелічені засоби доказування: 1) письмові, речові й електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Віповідно до ч.ч. 1, 2 , 4-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак, виходячи зі змісту ст. 95 ЦПК України, засвідчення учасником справи копії доказу за умови відсутності оригіналу письмового доказу унеможливлено.

Прокурор не заперечував проти відсутності у нього оригіналу наказу №4923-СГ від 02.10.2019 р., відтак, надані ним у копії письмові докази - накази №4923-СГ від 02.10.2019 р. є неналежними доказами.

Підроблення документів (ст. 358 КК України) є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади; відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті тастаттях 357і366цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відтак, наказ №4923-СГ від 02.10.2019 р. є офіційним документом, підроблення якого утворює об`єктивну сторону передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, а використання завідомо підробленого документа ч. 4 ст. 358 КК України.

Під час судового розгляду представник відповідача 2 наголошував на можливої недбалості в роботі ГУ Держгеокадастр в Донецькій області, яка мала місце під час перебування на посаді в.о. начальника ГУ Підгорної Т.О., посилався на те, що, враховуючи ситуацію, яка відбувалася із прийняттям наказів в ГУ Держгеокадастру у Донецькій області під час перебування на посаді в.о. начальника ОСОБА_4 , докази у вигляді копій наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, які надані прокурором, мають оцінюватися критично та з дотриманням вимог ст. 76-81 ЦПК України, та зазначав, що в мережі інтернет наявний текст колективної скарги від 08.11.2019 р. державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (скарга підписана 32 працівниками Головного управління) на дії в.о. начальника ОСОБА_4 щодо її незаконних дій на посаді (https://www.facebook.com/groups/zemelnepravoukraine/posts/2572240816144809). У скарзі, зазначається, наступне: «04.10.2019 ОСОБА_4 в перший день приїхала до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (87551, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1) з невідомими особами (які не працюють в Головному управлінні), яким спочатку був наданий доступ до системи ДОК ПРОФ 3, а у кінці дня було здійснено вивезення великого обсягу документів в невідомому напряму без складання будь-яких актів приймання-передачі. Таке вивезення за її вказівкою відбувалося щоп`ятниці з моменту її призначення. За період призначення в.о. начальника ОСОБА_4 , з 02.10.2019 здійснюється прийняття та одноособове підписання незаконних наказів про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою (не у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України) та відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки (підстави, які не відповідають вимогам Закону України «Про землеустрій»), що можливо переглянути у системі ДОК ПРОФ 3, яка використовується в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області. Трудовий колектив ГУ Держгеокадастру у Донецькій області готовий свідчити про дані порушення діючого законодавства в будь яких компетентних органах».

Відповідь по суті порушених у колективній скарзі питань не була надана Держгеокадастром.

Оскільки відповідальність за підроблення документів передбачена КК України (ст. 358 та ст. 366 КК України), то на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України для суду, який розглядає дану справу, має бути наданий вирок суду в кримінальному провадженні, який є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вирок суду у кримінальному провадженні за фактом підроблення наказу №4923-СГ від 02.10.2019 р. прокурором не наданий, відтак, який з наказів є справжнім, а який недостовірним (фальшивим), прокурором не доведено.

При зверненні до суду поза увагою прокурора залишилося також те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1)подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2)отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3)після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4)здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5)подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст.ст. 193, 195, 202, 203 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 ( Порядок № 1051).

Відповідно до п.107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

-заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

-оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);

-електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (п. 112 Порядку № 1051).

Пунктом 113 Порядку №1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.09.2019№НВ-9921682762023Відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області зареєстрував за кадастровим номером 1421786600:03:000:1189в ДЗК земельну ділянку, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (Т. 1 а.с. 85).

Як встановлено судом на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 1 а.с. 85), державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 22.07.2019 р., яка розроблена ТОВ «Центр експертно геодезичного забезпечення», ОСОБА_5 .

В органі, який здійснював реєстрацію земельної ділянки (відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), та якому спочатку подавалися згадані документи, у тому числі у паперовій формі, прокурором не були витребувані.

При пред`явленні позову прокурор згідно ч. 5 ст. 177ЦПК Українизобов`язанийдодати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Тобто ці докази позивач збирає сам у позасудовому порядку, може заявляти клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ст. 78ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем 1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачем 1 права власності на земельну ділянку; оскільки такий обов`язок доказування прокурором не виконаний, відсутні підстави для задоволення вимоги позову про витребування від відповідача -1 земельної ділянки.

Стосовно наданих прокурором копій наказу (Т. 1 а.с. 174 176): матеріали справи містять роздрукований з системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02.10.2019 р. №4923 СГ за змістом, який спростовує наказ цього ж органу від 02.10.2019 р. №4923 СГ про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення саме громадянину ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 19).

Отже, враховуючи встановлення судом наявності загальнодоступноїінформації вмережі Інтернетщодо незаконнихдій в.о.начальника ОСОБА_4 в періодз 02.10.2019,зокрема щодоприйняття тапідписання незаконнихнаказів,враховуючи результатиінвентаризації всіхс/гземель державноївласності протягом2020-2021років,коли ГУДержгеокадастру вДонецькій області невиявило спірнуземельну ділянкуяк таку,щодо якоївідповідачу-1видано тількидозвіл нарозроблення документаціїіз землеустроюта незатверджено до27.10.2021р.документацію ізземлеустрою,враховуючи актперевірки питаньдіяльності Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті (Т.1а.с.181 187),коли Комісієювиявлені численні порушенняв роботіГУ Держгеокадаструв Донецькій області (Т. 1 а.с. 187) та враховуючи суперечність письмових доказів (Т. 1 а.с. 174 176 та Т. 1 а.с. 19), прокурор мав витребувати в органі, який здійснював реєстрацію земельної ділянки (відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (Т. 1 а.с. 85)), та якому спочатку подавалися згадані документи, зокрема у паперовій формі, копію рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051) на підтвердження доводів про підроблення такого документа.

Відносно вимоги позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, то, розв`язуючи її, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову провитребування земельноїділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову.

Відповідач 2 заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а отже й права на звернення до суду з даним позовом.

Втім, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що 12.12.2022 р. за вих. №55/1 4398ВИХ-22 прокурор звертався до Нікольського селищного голови В.Мітька з листом чи вбачає селищна рада порушення вимог земельного законодавства, чи вживалися нею заходи щодо захисту інтересів держави та територіальної громади за виявленими фактами, чи зверталася селищна рада з позовами про витребування майна з наведеними у листі кадастровими номерами у комунальну власність територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, чи буде здійснено таке звернення у розумні строки (а.с. 17-18).

Листом від 20.12.2022 р. селищний голова ОСОБА_6 повідомив про відсутність на даний час можливості звернення до суду у розумні строки у зв`язку з:

-відсутністю повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;

-відсутністю відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та землевпорядна документація щодо неправомірності надання земельних ділянок у власність, що у судовому розгляді буде предметом спору, відсутністю у штаті спеціаліста юриста, відповідна посада вакантна.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені у ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до цієї статті, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначеністаттею 10цього Закону.

Сільські, селищні, міські ради після прийняття ними рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель зобов`язані:

протягом місяця забезпечити призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад;

протягом 10 календарних днів після призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних рад письмово поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад починають виконувати повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель через 30 календарних днів після інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних рад, повноваження рад у зазначеній сфері виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до прийняття радами в установленому цим Законом порядку рішення про виконання радами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Виходячи з вищенаведеного, вочевидь звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка не має повноважень зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, відтак, підстави для такого звернення були відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 та п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 81, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264-265, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову прокурора першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Костянтина Хаменушка в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. припинення права оренди відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 10.06.2024 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї