Ухвала

від 04.12.2024 по справі 212/11503/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11503/24

2-з/212/72/24

У Х В А Л А

04 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Захарової Марини Володимирівни про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2024 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу передано в провадження судді Колочко О.В.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України надіслані запити до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про її зареєстроване місце проживання (перебування).

Станом на 04 грудня 2024 року провадження у справі не відкрито, позовну заяву до розгляду не прийнято.

03 грудня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Захарової М.В. надійшла заява про забезпечення позову, у якій вона просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення певних дій, а саме забороною посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру) до набрання рішенням суду у даній цивільній справі законної сили.

В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей. Рішенням суду за результатами розгляду справи є підставою, на якій військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Встановлення в судовому порядку факту самостійного виховання та утримання дітей позивачем, свідчить про наявність у нього, як військовозобов`язаного потенційного права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підстав п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 21.11.2024 позивача було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де позивачем було подано заяву про надання відстрочки від призову, яка станом на 02.12.2024 не надана, що свідчить про відмову в її наданні. І наразі склалася ситуація, що формально позивач може бути мобілізований, і за лічені години відправлений до навчального центру, він набуває статусу військовослужбовця, і питання отримання відстрочки вже в такому разі є неактуальним, так як тоді вже потрібно вирішувати питання про звільнення з військової служби по мобілізації у воєнний час. Таким чином, є потреба у застосуванні заходу забезпечення позову, бо якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, це унеможливить реалізацію права на відстрочку і залишить неповнолітніх дітей без батьківського піклування, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову військовослужбовцю, є неможливим.

Дослідивши заяву, додані до неї докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

Відповідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згіднозі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1статті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В обґрунтування необхідності забезпечити позов представник позивача зазначає саме про існування ймовірності неможливості у подальшому виконання рішення у разі ухвалення його на користь позивача, оскільки він, будучи мобілізованим і перебуваючи у статусі військовослужбовця не зможе реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу.

Як вбачається з викладених у заяві обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, спір виник з приводу самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей позивачем, натомість не є предметом спору надання відстрочки позивачу або оскарження неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , і рішенням суду у разі задоволення позову буде встановлений саме факт самостійного виховання і утримання позивачем неповнолітніх дітей.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець, якийсамостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, звільняється з військової служби.

Згідно із пунктом 14 частини 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, що є додатком № 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами та доповненнями), при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме військовослужбовцем, який самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду подається, зокрема документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

Захід забезпечення позову, про який просить представник заявника, виходить за межі позовних вимог, з якими заявник звертається до суду (встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей), такий спосіб забезпечення позову неспівмірний із предметом позову; зв`язок між таких заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній, адже такий захід забезпечення позову не може забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення, не доведена.

Таким чином, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, суд вважає, що заявапро забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Захарової Марини Володимирівни про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана без її проголошення 04 грудня 2024 року.

Суддя О. В. Колочко