Рішення

від 04.12.2024 по справі 352/2864/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2864/24

Провадження № 2/352/974/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

розглянувши упорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Івано-Франківської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 зміст позовних вимог.

05.11.2024 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Лисецької селищної ради Івано-Франківської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її сусід ОСОБА_3 . У 2024 році в процесі вирішення питань з документами позивач зверталася до Старолисецької сільської ради, де її повідомили про наявність заповіту в її користь, який посвідчувався 14.11.2018 року ОСОБА_3 , однак про існування такого позивач не знала. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої увійшло все належне йому майно за адресою АДРЕСА_1 . Однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки пропущено передбачений законом строк для її прийняття. Тому просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, своє представництво в суді здійснювала через представника - адвоката Говзана М.М., який до суду надіслав заяву, в якій просив розгляд прави здійснювати без їх участі, позов підтримують в повному обсязі та просять такий задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Повідомлявся про дату час та місце розгляду справи через систему «Електронний суд». До суду надіслав заяву, в якій зазначив про визнання позову, розгляд справи здійснювати без його участі.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.112024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ч. 3ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки сторони в судове засідання на 04.12.2024 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно копії заповіту, посвідченого секретарем Старолисецької сільської ради Г.М. Матієшин, зареєстрованого в реєстрі за №92 14.12.2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження та заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося (а.с.9).

Довідка Лисецької селищної ради від 04.11.2024 року за №171 свідчить про те, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був жителем села Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області та до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою був зареєстрований один. Заповіт №92 від 14.12.2018 року від його імені посвідчений в Старолисецькій сільській раді не змінювався та не відмінявся (а.с.4).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22.11.2019 року виконкомом Старолисецької сільської ради, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №34 (а.с.11).

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 31.05.2020 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 31.05.2020 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с.10).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №79389220 від 03.12.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась.

Постановою державного нотаріуса Колтун С.В. від 22.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини не проживала (а.с.15).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно глави 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5, зареєстрованого у Мін`юсті України 07.07.94 за N 152/361 (із змінами і доповненнями), розділу22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (із змінами) та пунктів 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (Постанова Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21.

Вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/5757/23 від 26.06.2024 року дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановівід 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини»,шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд вважає, що оскільки воля спадкодавця на випадок його смерті, викладена у формі заповіту, то підлягає обов`язковій реалізації на користь ОСОБА_1 , оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах. При цьому суд визнає причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 поважними, оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом будь-якої черги .

Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та ОСОБА_1 слід визначити додатковий строк для прийняття спадщини терміном в три місяці.

Відтак, позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст.12,13,81,89,200, 263-265,268, 273 ЦПК України, ст. ст.1218,1220,1221,1223,1268,1270,1272 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисецькоїселищної радипро встановлення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,додатковийстроктримісяці для подання заяви про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини починається з дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: Лисецька селищна рада, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, вул. Січових Стрільців,55, смт. Лисець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77455 код ЄДРПОУ 04356159.

Рішення складене в повному обсязі 04.12.2024 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.