Ухвала

від 04.12.2024 по справі 953/10927/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10927/24

н/п 2-н/953/2854/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В. розглянув матеріали справи за заявою Житлового кооперативу "Околиця-6" про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ЖК "Околиця-6" - адвокат Болоховцев Є.О. звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість по внеску на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 12823,55 грн та судові витрати у розмірі 3 302,80 грн.

Київський районний суд м. Харкова судовим наказом від 04.12.2024 стягнув з ОСОБА_1 на користь ЖК "Околиця-6"суму заборгованості за оплату послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій в розмірі 12823,55 грн за період з 01.11.2022 по 31.10.2024, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_1 на користь ЖК "Околиця-6"судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 161 ЦПК Українисудовий наказможе бутивидано,якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, перелічених устатті 161 ЦПК України.

Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, подання разом із заявою про видачу судового наказу документів, що підтверджують понесення витрат на правову допомогу законом не передбачено.

Згідно зі ст. 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Порядок розподілу судових витрат на правничу допомогу в наказному провадженні урозділі II ЦПК Українитакож відсутній.

Водночас нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної суми та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається із такого.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, за нормами ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до статті 174 ЦПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заява про видачу судового наказу не відноситься до заяв по суті спору.

Частинами 2 4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зі змісту наведених норм вбачається, що витрати на правову допомогу не можуть вважатись безспірною вимогою, навпаки сторона, якої стягуються такі витрати має право заперечувати проти такого розміру.

водночас під час розгляду заяви у наказному провадженні, яким передбачено усічену процедуру розгляду справи, інша сторона обмежена в праві реалізувати своє право на звернення із заяво про зменшення таких витрат або ж відмовою у їх задоволенні. а тому розгляд такої заяви без надання боржнику права відреагувати на відповідну заяву буде порушенням його права на заперечення і, відповідно, принципів змагальності та пропорційності, передбачених ст. 2, 11, 12 ЦПК України, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів зазначених норм процесуального права, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить ст. 137 ЦПК України.

Суд в свою чергу в наказному провадженні також позбавлений права надати оцінку співмірності розміру, заявлених стягувачем, судових витрат на правничу допомогу.

Стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір про надання правової допомоги не є укладеним між стягувачем та боржником, а передбачений ним гонорар адвоката не є неоспорюваною заборгованістю. У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості, за подання заяви про видачу судового наказу.

Отже, вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно зч.3ст.165ЦПК у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи наведене, та те, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.133, 137, 141, 161 - 167,260,261,353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Житлового кооперативу "Околиця-6" про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Роман ВІТЮК