Рішення

від 02.12.2024 по справі 626/2994/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2994/24

Провадження № 2/626/619/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2024 року м. Берестин (Красноград)

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берестині (Краснограді), в порядку загального позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою Службою у справах дітей Наталинської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з відповідачкою по справі перебував у шлюбі з 14.12.2007 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між сторонами розірваний рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 01.08.2019 року. З серпня 2019 року неповнолітній син ОСОБА_4 проживає з батьком. Мати дитини проживає окремо. З весни 2022 року відповідач не цікавиться життям дитини, його здоров`ям, не бачиться, не спілкується з ним, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не бере ніякої участі у вихованні дитини.

Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються особисто позивачем.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, наявність яких відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від позивача ОСОБА_1 02.12.2024 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_2 10.10.2024 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Служба у справах дітей Наталинської сільської ради подала до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, позов підтримала, відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України надали суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

В матеріалах справи є копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Довідкою виконавчого комітету Наталинської сільської ради від 28.05.2024 року № 145 підтверджується, що дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні (а.с. 8).

Згідно акту обстеження умов життя особи, що потребує опіки, піклування, помічника від 28.05.2024 року ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 та сам виховує його (а.с. 9).

Шлюб між сторонами розірваний рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 01.08.2019 року.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.02.2020 року припинено стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Наталинської сільської ради від 26.09.2024 року №805 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того у висновку зазначили, що всі батьківські обов`язки виконує батько дитини. Відповідно до характеристики Кобзівської гімназії Наталинської сільської ради, ОСОБА_3 має позитивну динаміку в навчанні і в вихованні з боку батька ОСОБА_1 . Всі потреби дитини задоволені. Батько цікавиться навчанням дитини, постійно комунікує з адміністрацією та учителями. Мати ОСОБА_2 останні роки не приділяє уваги синові, на телефонні дзвінки не відповідає, на контакт з закладом не йде.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно дитини, участі у вихованні, лікуванні та навчанні дитини не приймає, не турбується про здоров`я сина, фінансової допомоги для виховання та утримання дитини не надає, не виявляє у відношенні до дитини турботи, що дійсно вказує на неналежне виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування батьківськими обов`язками, в розумінні законодавчих положень.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином сукупністю наведених доказів підтверджується, що ОСОБА_2 не займається та не бажає займатися вихованням дитини, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Зазначені факти, суд розцінює як ухилення від виховання дітей матір`ю, свідоме нехтування нею своїх батьківських обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, не бажання займатися вихованням дітей, наявність яких відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача прав по відношенню до її дітей, оскільки відповідач не займається вихованням дітей не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, тобто самоусунулась від виховання та утримання дітей.

Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 СК України зазначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів, вбачається, що відповідач безвідповідально ставиться до виховання своєї дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, тому доцільно позбавити її батьківських прав та стягнути при цьому аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), оскільки особи, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов`язку щодо утримання дитини.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

В позовній заяві позивач, у разі задоволення його позовних вимог, не наполягав на стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164, 166, 180, 184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4-5, 12, 76-83, 265 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: с. Дружба, Берестинського (Красноградського) району, Харківської області, аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 20.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Суддя