Рішення

від 04.12.2024 по справі 645/5030/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5030/24

Провадження № 2/645/2268/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Комунального підприємства «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3»

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3», звернулось до суду із цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача 225 290,50 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позову зазначає, що 06.05.2020 приблизно о 16:40 в місті Харкові в районі будинку № 65 пр. Науки відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками цієї пригоди були тролейбус «Trolza», реєстраційний номер НОМЕР_1 (належить КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3»), яким керував ОСОБА_1 та транспортний засіб, а саме велосипед «Гост» під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_2 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.05.2023 у справі № 638/11089/20 (провадження № 1-кп/638/495/23) відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження у відношенні нього закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Також, вищезазначеною ухвалою цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з цивільного відповідача КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (судова справа № 638/9803/23). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 у справі № 638/9803/23 позов задоволено частково та стягнуто з КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн та судовий збір у розмірі 602,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі № 638/9803/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 у справі №638/9803/23 змінено в частині розміру, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн., а також 4 987,50 грн за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою головного державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліною Луценко від 09.07.2024 ВП № 75488390 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 638/9803/23 від 26.06.2024 по стягненню на користь ОСОБА_2 моральної шкоди 200 000,00 грн. Постановою головного державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліною Луценко від 09.07.2024 ВП № 75488390 відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 20 000,00 грн та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн. КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО» виконав рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023, змінене Постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі №638/9803/23 у повному обсязі, а також сплатив виконавчий збір у сумі 20 000,00 грн. та 303,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними інструкціями № 9951 від 11.07.2024, № 436 від 09.08.2024 і наказом № 148 від 07.08.2024. Оскільки КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» відшкодувало потерпілому шкоду на підставі судового рішення, яку завдано у період перебування ОСОБА_1 із КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» у трудових правовідносинах, позивач має право в порядку зворотної вимоги (регресу) відшкодувати з винної особи розмір виплаченого ним відшкодування.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.08.2024 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Представником відповідача адвокатом Крутько Іриною Миколаївною, було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву посилається на те, що станом на час ДТП був чинним договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 13.11.2019 року, укладений між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та КП «Тролейбусне депо №3», як власником транспортних засобів, згідно якого, розмір страхової суми по вказаному транспортному засобу становив 150000 грн. Однак, потерпілий ОСОБА_2 до страхової компанії щодо страхового відшкодування у визначений законом термін, не звертався, а КП «Тролейбусне депо №3» взагалі не повідомило страхову компанію про настання страхового випадку та не просило проведення відповідних страхових виплат на вимогу потерпілого від ДТП. На думку відповідача, витрати, які понесло підприємство у зв`язку з виплатою відшкодування потерпілому ОСОБА_2 не є прямою шкодою, оскільки зазначена виплата могла бути відшкодована страховою компанією у разі звернення роботодавця з відповідною заявою. Вважає, що саме бездіяльність відповідальних осіб, неповідомлення страховика та незвернення з заявою про проведення відповідних виплат призвело до необґрунтованих фінансових втрат підприємства. Також відповідач не погоджується з вимогою про стягнення виконавчого збору в розмірі 20 000 грн., оскільки КП «Тролейбусне депо № 3» було відомо, що після розгляду справи апеляційним судом, рішення набирає законної сили. Підприємство мало можливість добровільно сплатити зазначену суму на користь потерпілого, не допускаючи примусового виконання. Саме бездіяльність відповідальних осіб юридичної особи, мого роботодавця, призвели до цих витрат.

Представник позивача надала письмову відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.11.2024 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостоїстатті 82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023, зміненого Постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі № 638/9803/23, встановлено, що відповідачу було висунуто обвинувачення в тому, що він, працюючи водієм КП «Тролейбусне депо № 3», 06 травня 2020 року, близько 16 години 40 хвилин, керував транспортним засобом -технічно справним тролейбусом марки «Trolza» реєстраційний № НОМЕР_1 , що належить КП «Тролейбусне депо № 3», на якому рухався по пр-ту Науки зі сторони вул. Космонавтів у напрямку вул. Білогірська в Шевченківському районі м. Харкова.

Під час руху в районі будинку АДРЕСА_1 , підсудний ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 10.1. Правил дорожнього рухуУкраїни, згідно до якого: п.10.1. - « Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; та перед початком перестроювання вправо, не зорієнтувався в дорожній обстановці, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявив неуважність, чим створив небезпеку для дорожнього руху, що привело до зіткнення із транспортним засобом - велосипедом марки «Гост», під керуванням неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у попутному із ним напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеда марки «Гост» - потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме : закриту черепно-мозкову травму з наявністю саден на обличчі і струсу головного мозку, садна і гематоми на кінцівках, переломи лонної та сідничної кісток справа.

Порушення підсудним ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог 10.1.Правил дорожнього рухуУкраїни, перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вказані необережні дії підсудного ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченогост. 286 ч. 1 КК України, а саме як : порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідні відомості щодо вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР 06.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 ч. 1 КК України.

31.07.2020 ОСОБА_1 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 ч. 1 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/11089/20 (провадження №1-кп/638/495/23) клопотання підсудного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 «Про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення-злочину та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності» - задоволено. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, а кримінальне провадження у відношенні нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з цивільного відповідача КП «Тролейбуснедепо №3» матеріальної та моральної шкоди, - залишити без розгляду, роз`яснено ОСОБА_2 право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства.

Тобто, вказаними судовими рішеннями встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Тролейбусне депо №3» на момент вчинення ДТП.

В послідуючому ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 у справі №638/9803/23 позов задоволено частково та стягнуто з КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн та судовий збір у розмірі 602,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі № 638/9803/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 у справі № 638/9803/23 змінено в частині розміру, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн., а також 4 987,50 грн за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 року набрала законної сили 06.06.2024 року.

Представник позивача вказує, що постановами головного державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Луценко А.О. від 09.07.2024 року було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 638/9803/23 від 26.06.2024 по стягненню на користь ОСОБА_2 моральної шкоди 200 000,00 грн. та виконавчого збору в розмірі 20 000,00 грн. Також постановою головного державного виконавця Немишлянського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Луценко А.О. від 09.07.2024 року визначено для боржника, КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО», розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, який склав 303 грн.

В порядку примусового виконання рішення суду КП «ТРОЛЕЙБУСНЕДЕПО» сплачено кошти в загальній сумі 225290,5 грн., з яких: 200000 грнморальна шкода та 4987,50 грнпроцесуальні витрати зі сплати судового збору, а також виконавчий збір у сумі 20 000,00 грн., 303,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 225 290,50 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина першастатті 1172 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

При цьому за змістом частини першоїстатті 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відшкодування шкоди заподіяної працівником установі врегульовано нормами КЗпП України, а не нормамиЦК України(постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 760/15085/18).

У справі, що переглядається, позов про відшкодування шкоди в порядку регресу пред`явлено до ОСОБА_1 , який працював водієм КП «Тролейбусне депо № 3.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов`язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров`ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК України, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст.ст.130,132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», допозовнихзаявпро матеріальнувідповідальність у повному розмірі шкоди,заподіяної діямипрацівника, якімають ознаки діянь,переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134КЗпП), повинні додаватись докази,які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв`язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності. Разом з тим працівник не може притягуватися до матеріальної відповідальності за п. 3 ст.134 КЗпП України, у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

Як встановлено судом, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/11089/20 (провадження №1-кп/638/495/23) ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, а кримінальне провадження у відношенні нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто не через реабілітуючи обставини.

Суд зазначає, що працівник несе повну матеріальну відповідальність відповідно до п. 3 ст.134 КЗпП України не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу злочину в його діях установлено слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність).

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18) та у постанові від 26 липня 2021 року у справі №592/8140/20 (провадження № 61-7226св21).

За змістом ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач відшкодував потерпілій особі, ОСОБА_2 , моральну шкоду, завдану відповідачем та визначену постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі № 638/9803/23 шкоду у розмірі 200000 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що даний розмір є непомірно великим для відповідача, оскільки вказану суму стягнуто рішенням суду у справі № 638/9803/23, яке набрало законної сили.

Посилання відповідача на те, що він не приймав участі у розгляді справи №638/9803/23 суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи копіями рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2023 у справі № 638/9803/23 та постанови Харківського апеляційного суду від 06.06.2024, відповідно до яких, ОСОБА_1 було залучено до участі у цій справі в якості третьої особи.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п.23.1. ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою,заподіяною життюта здоров`юпотерпілого внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,є: шкода,пов`язана злікуванням потерпілого; шкода,пов`язана зтимчасовою втратоюпрацездатності потерпілим; шкода,пов`язана ізстійкою втратоюпрацездатності потерпілим; моральнашкода,що полягаєу фізичномуболю тастражданнях,яких потерпілий-фізична особазазнав узв`язку зкаліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 26-1 вказаного Закону України передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Під час розгляду справи встановлено та сторонами не оскаржувалось, що відповідальність КП «Тролейбусне депо №3», як власника транспортного засобу, була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди Страховою компанією, судова колегія у постанові Харківськогоапеляційного судувід 06.06.2024у справі№ 638/9803/23погодилася з висновками суду першої інстанції, щодо пропуску строку для такого звернення та не доведеність вжиття заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика.

В даному випадку суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що у разі вчинення позивачем дій щодо повідомлення як страхову компанію про ДТП, так і потерпілого про наявність чинного на час ДТП договору страхування із ПрАТ «Страхова група «ТАС», розмір стягнутого за рахунок саме позивача, КП «Тролейбусне депо №3», відшкодування моральної шкоди міг бути менший на суму часткового відшкодування даної шкоди за рахунок страхової компанії. При цьому, покладати в даному випадку тягар відшкодування в порядку регресу всієї суми на відповідача, є несправедливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми підлягає зменшенню на суму, яка дорівнює 5 відсотків страхової виплати.

На підставі викладеного, з відповідача на користь КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3» підлягає стягненню в порядку регресу сума виплаченої потерпілому у ДТП шкоди у розмірі 190000 грн. 00 коп. (200000 грн. 5%), а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

З приводу вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4987,50 грн судового збору, сплаченого позивачем на виконання постанови Харківського апеляційного суду від 06.06.2024 у справі № 638/9803/23, суд зазначає, що сплачений позивачем на користь держави судовий збір належить до судових витрат і за своєю правовою природою не є шкодою, завданою діями працівника.

Тому правових підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 4987,50 грн, сплачених за розгляд позову у цивільній справі № 638/9803/23, немає.

Також, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача у порядку регресу понесені позивачем витрати в рамках виконавчого провадження в ході примусового виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчий збірце збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 1, 2, ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 42 Закону, кошти виконавчого провадження складаються з: 1)виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у разі добровільного виконання КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» рішення суду у цивільній справі, витрати на виконавче провадження у розмірі 20303 грн., у т.ч.: виконавчого збору в розмірі 20 000,00 грн та 303,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження позивачем не були б понесені. Отже, ця сплачена позивачем на користь держави сума, не пов`язана з виконанням працівником трудових обов`язків, не є прямою дійсною шкодою і не має відшкодовуватись відповідачем за правилами зворотної вимоги.

Отже вимоги позивача в наведеній частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, з ОСОБА_1 на користь КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3» підлягає стягненню в порядку регресу сума виплаченої потерпілому у ДТП шкоди у розмірі 190000 грн. 00 коп. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2703,49 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2328 гривень 12 копійок., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 206,247,258-259,268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3» в порядку регресу суму виплаченої потерпілому у ДТП шкоди у розмірі 190000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3» судовий збір у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 12 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Комунальне підприємство «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО №3», 61099, м.Харків, вул. Свистуна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 37765993

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РПОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення складено 04.12.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев