Ухвала

від 03.12.2024 по справі 635/13522/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/13522/24

Провадження № 2/635/5235/2024

УХВАЛА

про забезпечення позову

03 грудня 2024 року с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області

Суддя Харківського районного суду Харківської області Омельник М.М., розглянувши заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Скуратович Руслана Франаковича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Скуратович Руслана Франаковича, що діє в інтересах держави в особі Безлюдівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Скуратович Руслан Франакович звернувся до Харківського районного суду Харківської області в інтересах держави в особі Безлюдівської селищної ради до ОСОБА_1 , в якомупросить витребувати знезаконного володіння ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 )земельну ділянкув АДРЕСА_1 (кадастровийномер 6325155600:06:004:0252),площею 0,15га,з цільовимпризначенням длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд,на користьБезлюдівської селищноїради Харківськоїобласті. Судовий збір стягнути з відповідача.

02 грудня 2024 року прокурор подав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви прокурором зазначено, що рішенням сесії Безлюдівської селищної ради від 09.02.2021 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у смт. У подальшому на замовлення ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою вказаної земельної ділянки та 09.03.2021 останній звернувся до Безлюдівської селищної ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у власність останньому. Вказане питання 29.04.2021 розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин та екології Безлюдівської селищної ради під головуванням ОСОБА_2 , та усі члени комісії одноголосно проголосували проти прийняття такого рішення. У зв`язку з вказаними обставинами, голова Безлюдівської селищної ради Кузьмінов М.М., будучи головуючим сесії, повідомив присутнім депутатам про неможливість голосування «за» чи «проти» прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , та анонсував голосування за перенесення розгляду вказаного питання, яке й відбулося. Того ж дня, а саме: 30.04.2021, ОСОБА_3 , будучи головою Безлюдівської селищної ради, маючи організаційно-розпорядчі та владні повноваження, перебуваючи у приміщенні селищної ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи усупереч інтересам своєї служби та зловживаючи своїм службовим становищем, маючи одноосібне право підпису рішень селищної ради, тобто діючи від імені Українського народу, достовірно знаючи, що під час VII сесії VIII скликання Безлюдівської селищної ради, яка проходила під його головуванням, рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 не прийнято, діючи усупереч ст. 14, ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, ст. ст. 33, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та інших нормативно-правових актів України, діючи в інтересах ОСОБА_1 , підписав рішення про затвердження проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 6325155600:06:004:0252) та її передачу у власність ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 19.05.2021 державним реєстратором Безлюдівської селищної ради внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 6325155600:06:004:0252 загальною площею 0,15 га., на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . За даним фактом обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 19.02.2024 направлено до Харківського районного суду Харківської області. На теперішній час розгляд кримінального провадження триває. Тож, предметом спору є земельна ділянка площею 0,15 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325155600:06:004:0252.

За таких обставин прокурор просить застосувати заходи забезпечення позову, передбачені ст. 150 ЦПК України, а саме накласти арешт на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325155600:06:004:0252, із забороною державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.

Враховуючи норму ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький

проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього

судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст.150ЦПКУкраїни, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.09.2024 № 395111552 земельна ділянка з кадастровим номером 6325155600:06:004:0252 загальною площею 0,15 га., на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка є предметом спору, оскільки позивачем заявлено вимогу про її витребування на користь Безлюдівської селищної ради.

Згідно чинного законодавства України та висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18, на даній стадії розгляду справи суд позбавлений можливості надавати по суті оцінку доведеності або обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року в справі № 643/12369/19, відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити майно не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ураховуючи доводи заяви про забезпечення позову, а також ту обставину, що земельна ділянка є предметом спору, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, які не є учасниками справи, а відтакістотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду, а також ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, які згідно доводів позовної заяви порушені відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що накладення заборони відчуження спірної земельної ділянки є співмірним, необхідним, ефективним та достатнім заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для відповідача, оскільки земельні ділянки фактично перебуватимуть у володінні власника та обмежується лише можливість

розпоряджатися ним. Вказаний вид забезпечення позову не впливатиме на матеріальний стан відповідача та не призведе до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155600:06:004:0252 із забороною державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст.157ЦПКУкраїни, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325155600:06:004:0252 та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6325155600:06:004:0252.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

СТЯГУВАЧ керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

БОРЖНИК ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_3

Суддя М.М.Омельник